Постанова

від 01.12.2014 по справі 5011-17/16814-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 5011-17/16814-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Острова В.В. (довіреність №47-2 від 08.01.2014 р.)

від відповідача - Пампуха Л.О. (довіреність №22 від 25.11.2014 р.)

від третьої особи - Король О.М. (довіреність №91/2013/12/31-23 від 31.12.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р.

у справі №5011-17/16814-2012 (головуюсий суддя Удалова А.Б., судді Котков О.В., Головатюк Л.Д.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №7/409 від 08.02.2006 р. у розмірі 117662,36 грн., 2821,76 грн. інфляційних втрат та 5548,99 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 92375,20 грн. основного боргу, 3125,77 грн. 3% річних, 467,24 грн. інфляційних втрат та 1919,36 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2106,80 грн. витрат по оплаті вартості експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення по справі (т.4 а.с.112).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 32-36, 41, 42, 84 ГПК України, ст.ст. 526, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не повністю досліджено матеріали справи, не надано оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, прийняти нове рішення по справі.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг на підставі договору № 7/409 від 08.02.2006 р. за період з 01.01.2009 р. по 01.11.2012 р.

08.02.2006 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСП» (споживач) був укладений договір про надання послуг № 7/409.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 вказаного договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 615,8 м. кв. за адресою: м. Київ, бульвар Перова, буд. 40, комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Споживач відповідно до даного Договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх сплачувати.

Додаток № 1 до договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного договору.

З додатку № 1 до договору «Перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку з 08.02.2006 р.» вбачається, що відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити: за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг; суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж поточного місяця.

Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Згідно п. 3.2.1 договору, підприємство зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли проводяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій.

Позивач стверджує, що протягом періоду з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. надав відповідачу послуги згідно з умовами договору на загальну суму 190801,31 грн., відповідач спожиті послуги оплатив частково, в розмірі 73138,95 грн. У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 117662,36 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 117662,36 грн. основного боргу, 5548,99 грн. 3% річних та 2821,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача з оплати комунальних послуг за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. становить 117662,36 грн., з них: 117558,92 грн. - за послуги центрального опалення; 96,38 грн. - за послуги з холодного водопостачання; 7,06 грн. - за відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж.

Відповідач стверджує, що не отримував послуг з центрального опалення у спірний період та не отримує вказані послуги по теперішній час, оскільки у приміщенні не працює вітринне опалення, за рахунок якого здійснюється опалення нежилого приміщення площею 615,8 м. кв. за адресою: м. Київ, бульвар Перова, буд. 40.

Однак, актом № 6-01/115 від 17.01.2011 р., складеним представником ПАТ «Київенерго», встановлено, що на першому поверсі розташовані вбудовані нежилі приміщення. Власником частини приміщень є ТОВ «БСП» (S=615,8 м2). Опалення нежилих (вбудованих) приміщень передбачено з однієї сторони за рахунок приладів опалення загальнобудинкової системи опалення та з протилежної сторони за рахунок вітринного опалення, яке не працює.

Актом № 6-01/110 від 15.01.2013 р., складеним представником структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» публічного акціонерного товариства «Київенерго», встановлено, що в житловому будинку існує 2 теплових пункти з вузлами керування. Щодо відгалужень на вітринне опалення з обох теплових пунктів зазначено: «засувка закрита, встановлена блінда, пл. УТРМ-9/06 (бірка від 18.06.2008 р., підпис - Хоменко)». Акт на опломбування № 509 від 18.06.2008 р., складений слюсарем РГ УТРМ-9 Хоменком Н.М., долучений до матеріалів справи.

Крім того, в акті № 6-01/110 від 15.01.2013 р. також вказано, що на першому поверсі розташовані вбудовані нежилі приміщення. Власники нежилих приміщень: 1) ТОВ «БСП2 (S=615,8 м2) 2) ТОВ «ТІНЕНТ» (S=669,1 м2). Опалення нежилих (вбудованих) приміщень передбачено з однієї сторони за рахунок приладів опалення загальнобудинкової системи опалення (яке на момент перевірки працює) та з протилежної сторони за рахунок вітринного опалення, яке відновлено, але не випробовувалось і не включено. Опалення всіх нежилих (вбудованих) приміщень здійснюється за рахунок працюючого опалення загальнобудинкової системи.

Таким чином, опалення нежилого приміщення площею 615,8 м. кв. за адресою: м. Київ, бульвар Перова, буд. 40, власником якого є відповідач, протягом спірного періоду здійснювалось за рахунок загальнобудинкової системи опалення.

З метою встановлення дійсного обсягу спожитої відповідачем теплової енергії судом першої інстанції була призначена судова експертиза.

З висновку експертизи № 8072/13-42 від 09.07.2014 р., вбачається, що на підставі експертних аналітичних розрахунків кількість теплової енергії, що спожита з 01.01.2009 р. по 01.11.2012 р. на потреби опалення приміщення, що належить відповідачу в будинку № 40 на бульварі Перова в м. Києві складає 199,26 Гкал.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Протягом періоду з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. діяли наступні тарифи з централізованого опалення:

-171,62 грн. за 1 ГКал без ПДВ, нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом січня-квітня 2009 р., слід проводити за тарифами згідно з Розпорядження КМДА № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р., яке було поновлено в дії розпорядженням КМДА № 230 від 02.03.2009 р. (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.01.2011 р. по справі № 42/202 та від 28.12.2011 р. по справі № 46/47);

-563,46 грн. за 1 ГКал без ПДВ з 01.08.2009 р., відповідно до Розпорядження КМДА від 30.06.2009 року № 758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»;

-800,61 грн. за 1 ГКал без ПДВ з 01.10.2011 р., відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 116 від 30.09.2011 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго».

Враховуючи відомості, наведені у висновку експертів № 8072/13-42 від 09.07.2014 р., колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. відповідач спожив теплової енергії на суму 137120,25 грн.

Позивач стверджує, що за вказаний період відповідач оплатив послуги з центрального опалення частково в розмірі 46799,89 грн.

Слід зазначити, що грошові кошти, зараховані позивачем в розмірі 2,13 грн. та 3,61 грн. в якості оплати заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення не можуть бути враховані судом в якості оплати за вказані послуги, оскільки згідно з призначеннями платежів, вказаних у платіжних дорученнях № 363 від 03.06.2011 р. та № 140 від 12.10.2012 р., зазначені грошові кошти (в розмірі 2,13 грн. та 3,61 грн.) були сплачені відповідачем в якості оплати заборгованості за «відшкодування витрат за нарахування», а положення договору не містять умову, яка б дозволяла позивачу зараховувати грошові кошти, що надходять від відповідача в оплату боргу останнього незалежно від призначення платежу, визначеного відповідачем.

Так, грошові кошти в розмірі 2,13 грн. та 3,61 грн. правомірно були зараховані судом першої інстанції як оплата за відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж, а заборгованість відповідача перед позивачем за відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. за розрахунком суду відсутня.

Крім того, оскільки згідно платіжного доручення № 8 від 12.01.2009 р. на суму 2377,37 грн. (з яких 2049,10 грн. позивачем зараховані в якості оплати за послуги з централізованого опалення) відповідач оплатив комунальні послуги за грудень 2008 року, сума сплачена за вказаним платіжним дорученням не може бути врахована в якості оплати за послуги спожиті протягом спірного періоду з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р., тому грошові кошти у розмірі 2049,10 грн., зараховані позивачем в якості оплати послуг з централізованого опалення, судом в якості оплати боргу не враховуються.

Так, за розрахунком господарського суду, відповідач оплатив послуги з центрального опалення за спірний період з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. частково, а саме в розмірі 44745,05 грн. (46799,89 - 2049,10 - 2,13 - 3,61 = 44745,05), розмір заборгованості відповідача перед позивачем з оплати послуг з централізованого опалення становить 92375,20 грн.

Крім того, в якості відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж відповідач повинен був сплатити 872,33 грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з 28.02.2011 р. до 30.10.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач сплатив 874,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Враховуючи положення п. 2.2 договору, згідно якого споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити за комунальні послуги минулого місяця (тобто у листопаді відповідач оплачує комунальні послуги, спожиті в жовтні), а також те, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період, що включає жовтень 2012 р., колегія суддів вважає, що платіжними дорученнями № 158 від 13.11.2012 р. на суму 3,85 грн., №157 від 13.11.2012 р. на суму 96,38 грн. відповідач оплатив відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж та послуги з надання холодної води за жовтень 2012 р. (згідно платіжної вимоги-доручення № 7/409 від 30.10.2012 р.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з надання холодної води за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2012 р. за розрахунком суду відсутня.

Відповідач також повинен був сплатити 3593,77 грн. за послуги з надання холодної води, що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з 31.01.2009 р. до 30.10.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач сплатив 3593,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також долучені до матеріалів справи, а також реєстрами платіжних документів.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Представник відповідача документів, що підтверджують оплату відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 92375,20 грн. суду не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основний борг відповідача перед позивачем за визначений позивачем спірний період з 01.01.2009 до 01.11.2012 р. становить 92375,20 грн. (137120,25 - 44745,05), а відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 92375,20 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд сягнути з відповідача 5 548,99 грн. 3% річних та 2821,76 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 2.2 договору, послуги спожиті протягом січня відповідач повинен оплатити протягом лютого, а прострочення з оплати послуг спожитих в січні починається з 01 березня.

Три проценти річних, які підлягають стягненню за розрахунком суду першої інстанції складають 3125,77 грн.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, яка підлягає стягненню, за розрахунком суду першої інстанції становить 467,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в чатині стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 3125,77 грн. 3% річних та 467,24 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у справі №5011-17/16814-2012 залишити без змін.

Справу №5011-17/16814-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун