Постанова

від 23.04.2015 по справі 5011-17/16814-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 5011-17/16814-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Острова В.В. - дов. від 15.01.15, відповідача: Пампуха Л.О. - дов. від 22.04.15, Лактіонов А.М. - дов. від 29.12.14, третьої особи: Скора Ю.В.- дов. від 29.10.14, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БСП" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.14 у справі№5011-17/16814-2012 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "БСП" третя особаПублічне акціонерне товариство "Київенерго" простягнення заборгованості

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" 117662,36 грн. боргу за договором про надання послуг №7/409 від 08.02.06, а також 2821,76 грн. інфляційних втрат та 5548,99 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позов, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості отриманих послуг з централізованого опалення, холодного водопостачання та витрат внутрішньобудинкових мереж за період з 01.04.10 до 01.11.12 за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.14 (судді: Удалова О.Г., Котков О.В., Головатюк Л.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 92375,20 грн. боргу, 3125,77 грн. - 3% річних, 467,24 грн. інфляційних втрат. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості з централізованого опалення за спірним договором у сумі 92375,20 грн. Суд визнав, що у відповідача відсутня заборгованість за послуги з надання холодної води і з відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж за період з 01.01.09 до 01.11.12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.14 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БСП", яке просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 34, 36, 41, 42, 84 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що відсутні підстави для стягнення боргу за спірний період, оскільки послуги з теплопостачання у такому періоді йому не надавалися, адже у нежитловому приміщенні відповідача не працювало вітринне опалення. Скаржник не погоджується з розрахунком вартості отриманих послуг з опалення та вважає, що суди невірно установили обставини справи і неправильно оцінили докази у справі, зокрема, висновок експертів №8072/13-42 від 09.07.14.

Від позивача отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, відповідача і третьої особи, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.02.06 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва - підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП" - споживачем був укладений договір про надання послуг №7/409. За умовами цього договору підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Водоканал", АТ "Київенерго", СП "Укр-Кан-Пауер") зобов'язалося транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежитлового приміщення, площею 615,8 м 2, за адресою: м. Київ, бульвар Перова, буд. 40, комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг. Споживач, в свою чергу, зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх сплачувати. Згідно з додатком №1 до цього договору відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів. Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках. Споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити: за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг; суму відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж поточного місяця. Суми за кожним видом комунальних послуг, відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи. Відповідно до пункту 3.2.1 договору підприємство зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли проводяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач на виконання умов спірного договору в період з 01.01.09 до 01.11.12 надавав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 137120,25 грн., проте відповідач за отримані послуги у повному обсязі не розрахувався. Суди установили, що опалення нежитлового приміщення, площею 615,8 кв.м, у м. Києві, на бульварі Перова, буд.40, власником якого є відповідач, упродовж спірного періоду здійснювалося за рахунок загальнобудинкової системи опалення. Господарським судом першої інстанції (ухвала суду від 22.05.13) для з'ясування питань, окрім іншого, щодо визначення обсягів фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірному періоді за договором від 08.02.06 у цій справі призначалася судова технічна експертиза. Господарські суди, надавши оцінку зібраним у справі доказам, та, окрім іншого, висновку експертів №8072/13-42 від 09.07.14, установили, що заборгованість відповідача за спожиту у спірному періоді теплову енергію становить 92375,20 грн. Установили суди також і те, що у відповідача у вказаному періоді відсутня заборгованість за послуги з холодного водопостачання та з відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" 117662,36 грн. боргу, з яких: 117558,92 грн. за послуги центрального опалення, 96,38 грн. за послуги з холодного водопостачання, 7,06 грн. на відшкодування витрат внутрішньобудинкових мереж; а також 2821,76 грн. інфляційних втрат та 5548,99 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 названого Кодексу унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, господарським судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем у спірному періоді (з 01.01.09 до 01.11.12) було поставлено відповідачу за договором від 08.02.06 теплову енергію для потреб опалення на загальну суму 137120,25 грн. Установили суди і те, що відповідач за отримане у повному обсязі не розрахувався; його борг становить 92375,20 грн. При цьому, судами був врахований висновок технічної експертизи №8072/13-42 від 09.07.14. Господарськими судами також було установлено відсутність заборгованості у відповідача у спірному періоді за послуги з холодного водопостачання та ним також були відшкодовані витрати з обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості за спожиті послуги у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення 92375,20 грн. боргу, 3125,77 грн. - 3% річних, 467,24 грн. інфляційних втрат (у перерахованому судами розмірі) вірно задоволені судами. Довід касаційної скарги про ненадання послуг з опалення у спірному періоді не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був мотивовано відхилений. Судами було встановлено факт надання позивачем спірних послуг відповідачеві та неповної сплати їх вартості. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

В частині відмови у стягненні з відповідача 25287,16 грн. боргу, 2423,22 грн. - 3% річних, 2354,52 грн. інфляційних втрат судові акти у справі останнім не оскаржені, а тому судом касаційної інстанції не переглядалися.

За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.14 у справі №5011-17/16814-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець