Рішення

від 02.12.2014 по справі 922/4345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/4345/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "НТЦ Паскаль", м. Харків до 1) ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" , 2) ТОВ "Меджик Філд", м. Харків про стягнення 56303,08 грн. за участю представників:

позивача - Машир В.О., довіреність б/н від 01.09.14 р.,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НТЦ Паскаль" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" заборгованість за договором №600 від 03.06.13р. та з ТОВ "Меджик Філд" за договором поруки №1-09/13 від 01.09.13р. основний борг в сумі 29637, 60 грн., пеню в розмірі 2080,10 грн, 3% річних в сумі 745,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 23840,10 грн. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 03.10.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.11.14р. представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, розглянувши заяву позивача, вважає за можливе її задовольнити, як таку, що відповідає діючому законодавству.

19.11.14р. представник відповідача (ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що початок перебігу строку починається текти з моменту настання двох подій, а саме, 1- це факт постачання продукції, 2) факт надання постачальником покупцеві відповідних рахунків та податкової накладної. Відповідач посилається на те, що пунктами 4.3-4.4. визначено право покупця збільшити строк оплати поставленого товару пропорційно часу прострочення надання усіх документів. Крім того, відповідач наполягає на тому, що строки щодо оплати ще не настали, оскільки у специфікації №2 зазначаються чітко і вказують на момент їх настання.

19.11.14р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковою оплатою заборгованості в сумі 25 857,60 грн.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак, вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши надану заяву про зменшення розміру позовних вимог, приймає вищезазначену заяву до розгляду та задовольняє її, подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.14р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача (ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") в судове засідання 02.12.14р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача (ТОВ "Меджик Філд") в судове засідання 02.12.14р. не з`явився.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд приходить до висновку, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

03.06.2013 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НТЦ Паскаль" (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (надалі - Покупець) було укладено договір №600.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію матеріально - технічного призначення, що в подальшому іменується товар. Сторони домовились, що найменування, асортимент, номенклатура, кількість, умови та строки поставки товару будуть вказуватись у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання своїх зобов'язань за Договором. Продавець передав Покупцю товарно - матеріальних цінностей всього на суму 29637,60грн., що підтверджується складеними та підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № РН-0000028 від 07.08.2013р., на умовах, відповідно до специфікації № 2 від 05.07.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000049 від 24.09.2013р. на умовах, відповідно до специфікації № 3 від 05.08.2013р.;

Відповідно до умов Специфікації №2 від 05.07.2013р., сплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару та надання рахунку-фактури.

Відповідно до умов Специфікації № 3 від 05.08.2013р., сплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару та надання рахунку-фактури.

На виконання даного пункту договору позивач разом із товаром, направив відповідачу відповідні рахунки-фактури, проте відповідач, в порушення умов специфікацій, не здійснив сплати за отриманий товар.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку ТОВ "НТЦ Паскаль" було укладено договір поруки № 1-09/13 від 01.09.2013р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Меджик Філд", відповідно до умов якого ТОВ "Меджик Філд" поручився за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" зобов'язання по договору поставки № 600 від 03.06.2013р. в повному обсязі та надав безумовну згоду на подальші зміни забезпеченого порукою зобов'язання.

Станом на час розгляду справи відповідач не сплатив заявлену до стягнення заборгованість з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 3780,00 грн. суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3780,00 грн. заборгованості правомірними та обгрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 3780,00 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.5. у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором покупець виплачує поставнику пеню в розмірі не більше, як подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який начисляється пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В ч.2 ст.343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 2080,10 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 2080,10 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 754,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4313,29 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 745,28 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 4313,29 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 4019,11 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 294,18 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201 Дніпропетровська обл., м.Нікополь, проспект Трубників 56, ідентифікаційний код: 35537363) та товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Філд" (61080 м. Харків, Естакадний в'їзд 3-а, ідентифікаційний код - 36032016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ Паскаль" (61047 м. Харків, вул. Роганська, 89 корп. 2 кв. 16, ідентифікаційний код 36036005) основний борг в сумі 3780,00грн., пеню у сумі 2080,10грн., три проценти річних у сумі 745,28грн., інфляційні втрати у сумі 4019,11 грн., витрати по спраті судового збору в розмірі 1777,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 294,18 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко