Постанова

від 03.12.2014 по справі 904/2846/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 904/2846/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 904/2846/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області до 1. Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", 2. Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області провизнання недійсним розпорядження та державних актів на право постійного користування земельними ділянками та зобов'язання повернути вказані земельні ділянки в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачане з'явився - - відповідача-1Брильков О.М., Радзимінський Г.В. - - відповідача-2не з'явився - - третьої особине з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Прокурор Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровській області, в якій просило суд: 1. Визнати недійсним розпорядження Голови Апостолівської Районної державної адміністрації від 27.04.2011 № 170-р-11 "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування підприємству об'єднання громадян "Добробут" на території Нивотрудівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області". 2. Визнати недійсними державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, видані Підприємству об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" в кількості 49 штук відповідно до переліку. 3. Зобов'язати Підприємство об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" повернути позивачу 49 земельних ділянок загальною площею 4596,2940 га, які розташовані на території Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Дніпропетровській області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 (суддя Петренко Н.Е.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (у складі головуючого Кузнецова В.О., суддів: Науменка І.М., Павловського П.П.) у справі № 904/2846/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" не погоджується із доводами касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області, Апостолівська районна державна адміністрація Дніпропетровській області, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2011 Головою Апостолівської районної державної адміністрації видано розпорядження № 170-р-11 від "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування підприємству об'єднання громадян "Добробут" на території Нивотрудівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4596,2940 га, в т.ч. ріллі 4038,8031 га, пасовищ 515,4061 га, під господарськими шляхами - 42,0848 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району, та видано Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою в кількості 49 штук, відповідно до переліку (т.1, .а.с.17).

11.04.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області складено акт № 105/14 перевірки дотримання вимог земельного законодавства в якому зазначено про те, що розпорядження Голови Апостолівської районної державної адміністрації від 27.04.2011 № 170-р-11 "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування підприємству об'єднання громадян "Добробут" на території Нивотрудівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області" загальною площею 4596,2940 га, прийняте з порушенням вимог статей 22, 24, 186-1, 198 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", ч.1 п.п. 10-1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці", постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

В позові прокурор послався на те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який затверджений розпорядженням Голови Апостолівської районної державної адміністрації № 170-р-11 від 27.04.2011 не відповідає вимогам діючого законодавства. Прокурор вважає, що Підприємство об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" безпідставно отримало у постійне користування особливо цінні землі державної власності для ведення сільськогосподарського виробництва.

Органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних відносинах, в інтересах якого прокурором заявлено позов визначено Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час подання позову) при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36 1 цього Закону (в редакції, яка діяла на час подання позову) визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. У справах, порушених за позовною заявою прокурора, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу набуває статусу позивача.

При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 постанови № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та як вбачається з тексту позовної заяви (т.1., а.с.2), позивачем у даній справі прокурор зазначив Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області.

Статтею 152 Земельного кодексу України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Пунктом "а" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного розпорядження та видачі державних актів) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Подаючи позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області прокурор не врахував, що станом на момент прийняття спірного розпорядження, видачі державних актів, Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області не належало до осіб, на яких було покладено функції щодо розпорядження спірними земельними ділянками, тобто цей орган не був учасником спірних правових відносин, відтак його права не могли бути порушеними.

Право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах області було надано Головному управлінню Держземагенства у Дніпропетровській області після внесення відповідних змін до статті 122 Земельного Кодексу України (у редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI) та набрання чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 № 40 "Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10 травня 2012 року № 258").

Зазначені обставини не були враховані прокурором під час подачі позову та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо інших висновків судів попередніх інстанцій слід зазначити наступне.

Стосовно доводів прокурора щодо розробки та повноти проекту землеустрою, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до наступних висновків.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою розробляються відповідно до Порядку складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який встановлено Кабінетом Міністрів України.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677. Вказаний Порядок не містить чіткого переліку документів, які мають міститись у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок. На підставі викладеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи прокурора про те, що проект землеустрою має обов'язково містити матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Щодо доводів прокурора стосовно порушень частини першої пункту 10-1 та частини першої пункту 14 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 18.08.2010 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці" встановлено процедуру присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель.

Пунктом 10 зазначеного порядку встановлено, що визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держкомзему.

Абзацом 2 підпункту пункту 12 порядку визначено де саме повинні проставлятися позначки про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. В свою чергу, визначений та зазначений на даних документах кадастровий номер земельної ділянки не вважається присвоєним.

Кадастровий номер земельної ділянки вважається присвоєним тільки після внесення його Центром кадастру до автоматизованої системи земельного кадастру, про що Центр кадастру робить позначку про приймання обмінного файлу та готує Поземельну книгу.

Відтак, відсутність позначки про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці або проставлення її не на тому документі із складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є підставою для відмови у її затвердженні відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій в зазначеній частині, є достатньо обґрунтованими.

Що стосується доводів прокурора щодо неправомірності дій Голови Апостолівської районної державної адміністрації з винесення розпорядження № 170-р-11 від 27.04.2011, без врахування вимог статей 22, 24 Земельного кодексу України, а також того, що Підприємство об'єднання громадян "Добробут" не було сільськогосподарським товаровиробником, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту "а" статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом "а" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

В силу вимог частин першої та другої статті 92 Земельного кодексу України - право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку; права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Правильними визнає колегія висновки судів попередніх інстанцій, що на відміну від статті 22 Земельного кодексу України "Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання", стаття 92 цього Кодексу "Право постійного користування земельною ділянкою" містить вичерпний перелік суб'єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою державної та комунальної форми власності.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії статутних документів Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" та його засновників підтверджують висновок суду про наявність у Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" права на оформлення у постійне користування земельних ділянок державної власності, а у Апостолівській районної державної адміністрації - повноважень та законних підстав щодо затвердження проекту землеустрою шляхом видачі оскаржуваного прокурором Апостолівського району розпорядження № 170-р-11 від 27.04.2011.

Нормами чинного земельного законодавства, на час видачі спірних розпорядження та актів, не було встановлено обов'язку щодо необхідності підтвердження набувачем права постійного користування земельною ділянкою свого статусу у якості сільськогосподарського підприємства та сільськогосподарського товаровиробника, а відсутність в переліку основних видів діяльності за КВЕД виду економічної діяльності - "вирощування зернових та технічних культур" не є підставою для відмови в наданні земельної ділянки в постійне користування.

Відповідно до пункту 2.2 статуту Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", одним із видів статутної діяльності підприємства передбачено виробництво, закупівля, переробка, реалізація сільгосппродукції. (т.2 а.с. 110-120 )

Крім того, прокурор у позовній заяві вказує, що відповідно до листа № 01-07/231 від 15.04.2014 ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ґрунтовий покрив земельних ділянок, які надані в постійне користування Підприємству об'єднання громадян "Добробут" на підставі оскаржуваного розпорядження, представлений групами ґрунтів (шифр агрогрупи 121е - лучно-чорноземні важко суглинкові ґрунти), що належать до особливо цінних, у зв'язку з чим, в силу приписів статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", зазначений проект землеустрою підлягав обов'язковій державній експертизі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Відповідно до статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.

Як вбачається з Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого Наказом державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245, агрогрупа 121e - лучно-чорноземні важкосуглинкові ґрунти віднесена до особливо цінних ґрунтів, але вказана група ґрунтів не віднесена статтею 150 Земельного кодексу України до земель особливої цінності, тому відсутні підстави стверджувати про необхідність проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

На підставі викладеного, доводи прокурора щодо необхідності проведення державної експертизи землевпорядної документації визнані судами попередніх інстанцій недостатньо обґрунтованими.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішень судів, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій. В той же час, прокурор просить надати нову оцінку доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводам прокурора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Норми матеріального і процесуального права застосовані вірно.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 904/2846/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова