Постанова

від 09.12.2014 по справі 904/2601/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 904/2601/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачівОмельченка Ю.А. дов. від 31.03.2014 року третіх осібне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином прокурораКлюге Л.М. посв. №014652 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постановувід 13.10.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/2601/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Софіївського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління агентства земельних ресурсів у Дніпропетровській області доСофіївської селищної ради Дніпропетровської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" треті особи 1. Відділ Державного агентства земельних ресурсів у Софіївському районі Дніпропетровської області 2. Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області провизнання недійсним рішення селищної ради та повернення земельної ділянки ВСТАНОВИВ:

Прокурор Софіївського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління агентства земельних ресурсів у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Софіївської селищної ради Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", треті особи Відділ Державного агентства земельних ресурсів у Софіївському районі Дніпропетровської області та Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення 15 сесії 24 скликання Софіївської селищної ради №380 від 26.02.2004 року "Про виділення ТОВ "Злагода" земельної ділянки загальною площею 0,22 га для будівництва кафе і автомийки на перехресті шляхів Апостолово - П'ятихатки та Дніпропетровськ - Кривий Ріг" та повернення земельної ділянки державі в особі Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року (головуючий суддя Дармін М.О., судді Березкіна О.В., Чус О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права, а саме приписи статей 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України та статті 261, 268 Цивільного кодексу України.

На думку прокурора, застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право або інше речове право.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року частину 4 статті 268 Цивільного кодексу України було виключено, а відтак, на думку прокурора, позовна давність на звернення прокурора з позовом не є пропущеною, оскільки він звернувся 17.04.2014 року, тобто в межах загального трирічного строку.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 26.02.2004 року на підставі акта відбору і обстеження ділянки під будівництво від 29.08.2003 року (а.с.42) Софіївською селищною радою Софіївського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 380 про виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "Злагода" земельної ділянки загальною площею 0,22 га на перехресті шляхів Апостолове - П'ятихатки та Дніпропетровськ - Кривий Ріг (а.с.18).

18.03.2010 року Софіївська селищна рада та ТОВ "Злагода" уклали тимчасовий договір оренди землі № 050, згідно умов якого спірна земельна ділянка передавалась орендарю для будівництва кафе і автомийки (кемпінгу) (а.с.20-22).

Згідно пункту 8 вказаного договору його укладено до 11.03.2011 року

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.02.2011 року та Витягу про державну реєстрацію прав за ТОВ "Злагода" зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, автомийку з кафе-закусочною, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Степова, буд. 11 "р" (а.с.45,46).

Судами встановлено, що 17.03.2011 року Софіївська селищна рада та ТОВ "Злагода" уклали тимчасовий договір оренди землі № 059, згідно умов якого спірна земельна ділянка передавалась вже для обслуговування будівлі. Строк дії даного договору - до 07.02.2012 року (а.с. 23-25).

Також судами встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 08.10.2013 року № ДН/1225255100:01:001/00000253 надало дозвіл ТОВ "Злагода" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір якої становить 0,1907 га, із цільовим призначенням (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.47).

Згідно наказу, на земельну ділянку розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення, який погоджено, у тому числі, й у відділі Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області - висновок від 08.04.2014 року № 37 (а.с.49) та сектором містобудування та архітектури Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - висновок від 12.05.2014 року № 8 (а.с.99).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1201555502014 від 19.05.2014 року, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1225255100:01:001:0003 (а.с.85).

На виконання доручення прокуратури Дніпропетровської області від 28.03.2014 року № 05/3-3279-14 прокуратурою Софіївського району було проведено перевірку фактів щодо порушень земельного законодавства при користуванні ТОВ "Злагода" земельною ділянкою 0,22 га за адресою смт. Софіївка, вул. Степова, 11"р" по фактичному розташуванню комплексу, за результатами якої складено довідку від 15.04.2014 року (а.с.30).

Згідно вказаної довідки Головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області - державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області ОСОБА_9 проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" при користуванні земельною ділянкою 0,22 га за адресою смт. Софіївка, вул. Степова, 11"р" встановлено порушення товариством вимог статей 12, 122, пункту 1 статті 12, статей 125,126 Земельного Кодексу України.

Постановою про закриття справи від 07.05.2014 року, винесеною першим заступником начальника Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області Фененко В.О., провадження в адміністративній справі відносно директора ТОВ "Злагода" ОСОБА_8 закрите в зв'язку із неправомірними діями головного інспектора ОСОБА_9 при проведенні позапланової перевірки (а.с. 201-202).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що згідно статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 84 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2004 року), право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Захист прав на землю може, крім іншого, здійснюватися шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, угод, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до пункту 12 Розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а відтак і повноваження по розпорядженню такими землями віднесено до відповідного органу виконавчої влади, яким на той час була Софіївська районна державна адміністрація судами попередніх інстанцій спростовано з огляду на те, що згідно листа відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 30 від 15.10.2009 року спірна земельна ділянка станом на 2009 року знаходилась у межах населеного пункту (а.с.43).

Тільки у Наказі Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області своїм № ДН/1225255100:01:001/00000253 від 08.10.2013 року зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (а.с.47).

Суди встановили, що ні прокурор ні позивач жодного документу в підтвердження того, що земельна ділянка на час прийняття Софіївською селищною радою рішення у 2004 році знаходилась за межами населеного пункту суду не надали, належними та допустимими доказами вищезазначені факти не спростували, а відтак дійшли висновку, що на дату прийняття рішення № 380 від 26.02.2004 року Софіївська селищна рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Посилання прокурора на те, що спірним рішенням Софіївської селищної ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення було передано під будівництво кафе, тобто фактично із зміною її цільового призначення з порушенням вимог Земельного Кодексу України суди попередніх інстанцій спростували з огляду на те, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Зі змісту частин 1, 3 статті 124 Земельного Кодексу України (станом на 01.01.2004 року) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачі доказів наявності проекту відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення не надали, суди дійшли висновку, що рішення Софіївської селищної ради № 380 від 26.02.2004 року про виділення ТОВ "Злагода" земельної ділянки під будівництво кафе було прийнято без проекту відведення та з порушенням норм чинного законодавства.

Одночасно судами встановлено, що з вимогою про визнання недійсним рішення Софіївської селищної ради № 380 від 26.02.2004 року прокурор Софіївського району звернувся з 10-тирічним пропуском позовної давності - (до спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки ст. 257 ЦК України).

Відповідач-2 у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності (а.с. 39).

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважність причин пропущення позовної давності прокурор обґрунтував тим, що про порушення відповідачем-2 норм земельного законодавства прокурору стало відомо лише під час виконання доручення прокуратури Дніпропетровської області від 28.03.2014 року № 05/3-3279-14 та проведення перевірки фактів щодо порушень земельного законодавства при користуванні ТОВ "Злагода" земельною ділянкою 0,22 га за адресою смт. Софіївка, вул. Степова,11 "р".

Необізнаність прокуратури району протягом 10-ти років про порушення в цьому ж районі суб'єктом господарювання норм земельного законодавства судами не визнано поважною підставою для поновлення позовної давності, в зв'язку з чим у позові відмовлено.

Касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки згідно пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України, який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення селищної ради, передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року (набрав чинності 15.01.2012 року) частину 4 статті 268 Цивільного кодексу України було виключено, що судами попередніх інстанцій враховано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року у справі № 904/2601/14 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач