Постанова

від 20.10.2014 по справі 0870/8030/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року ( 10 год. 25 хв.)Справа № 0870/8030/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Нік», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нік» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 13.04.2012 № 0000282307.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що відповідачем безпідставно встановлені порушення вимог п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та включення витрат, які не підтвердженні розрахунковими, платіжними та іншими документами на суму 270 833,00 грн., оскільки позивач у вересні 2011 року придбав у ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» послуги по прибиранню приміщення, яке належить ПП «Нік» на праві власності. Тобто, послуги, придбані позивачем у контрагента, пов'язані з прибиранням та утриманням об'єкту основного фонду, який використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. Вказує, що надання послуг оформлено актами виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити. Зазначає, що такі витрати не є витратами операційної діяльності в розумінні п. 138.1 ст. 138 ПК України, оскільки не пов'язані безпосередньо із наданням послуг оренди приміщення, а тому посилання податкового органу на порушення вказаної норми є помилковим. Щодо висновків податкового органу про нікчемність договору від 01.09.2011 зазначає, що податковим органом в акті перевірки не наведено доказів, які б підтверджували те, що укладання угоди відбувалося з наміром сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірних господарських зобов'язань. Вважає, що відсутність у контрагента акту на право власності або право постійного користування земельною ділянкою, відсутність нежитлових приміщень транспорту тощо не свідчить про наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства та наявність умислу на приховування об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, вважає винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 18.09.2012 вх. № 40191 посилається на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Нік» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, в результаті чого було встановлено, що в порушення п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України ПП «Нік» було занижено податок на прибуток всього у сумі 62 292 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД». Вказує, що в ході перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя були зроблені запити до реєструючи органів щодо контрагента позивача, які у відповідях зазначили про відсутність у останнього земельних ділянок, транспортних засобів, об'єктів власності, трудових ресурсів тощо. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ПП «Нік» та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД». Також, контролюючий орган посилається на висновок ВПМ ДПІ, відповідно до якого за результатами опитування директора КП «Запоріжжя ЗОС» ОСОБА_1, який знаходиться за тією самою адресою, що і приміщення, в якому проводились спірні роботи, а саме, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, встановлено, що на початку вересня 2011 року у приміщенні що належить ПП «Нік» на праві власності, будь-яких робіт не проводилось. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Вказана справа перебувала в провадженні судді Стрельникової Н.В. та ухвалою від 22.10.2012 була зупинена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 0870/4755/12.

Згідно розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 № 1 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» справу в порядку ст. 15-1 КАС України передано на розгляд судді Максименко Л.Я. та ухвалою від 14.01.2014 прийнято до провадження.

У зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 0870/4755/12 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2014 провадження у справі поновлено.

За клопотанням представника відповідача ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2014 провадження у справі зупинено згідно п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 20.10.2014.

У судове засідання 20.10.2014 представник позивача не з'явився, клопотанням від 20.10.2014 вх. № 40455 просить суд розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання прибув представник відповідача Радова С.О. та підтримала заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Проте, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ПП «Нік» зареєстроване 17.05.2002 виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, 15, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 17.05.2002 № 11031200000003486. Підприємство взято на податковий облік в органах ДПС 27.09.2002 за № 3768.

На підставі наказу від 12.03.2012 № 327 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Нік» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, про що складено акт від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого ПП «Нік» занижено податок на прибуток всього у сумі 62 292 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД», в т.ч. за 2-3 квартали 2011 року у сумі 62 292 грн.

13.04.2012, на підставі акту перевірки від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282307, яким ПП «Нік» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62 292,00 грн., в т.ч. 62 292,00 грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку за результатами якого рішеннями ДПС у Запорізькій області від 25.06.2012 № 2867/10/10420 та ДПС України від 03.08.2012 № 13783/6/10-2115 скарги ПП «Нік» залишені без задоволення, а ППР № 0000282307від 13.04.2012 - без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2012 № 0000282307, ПП «Нік» звернулось до суду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Судом встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 152, а саме 1/25 та 3/50 частин будинку печаті загальною площею 227,1 кв.м. та 305,9 кв.м. відповідного до договору міни від 19.02.2008 та прибудова магазину з літнім майданчиком загальною площею 169,4 кв.м. згідно рішення суду, що використовується позивачем для здачі в оренду іншим суб'єктам господарювання.

01.09.2011 між ПП «Нік» (замовник) та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» (виконавець) укладено договір про надання послуг. Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується за завданням виконавця надати послуги з обслуговування утримання території нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачається, що виконавець надає замовнику наступні послуги: прибирання придомової території, побілка бордюрів та дерев, послуги по косметичному оновленню приміщення, прибирання приміщення.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги.

Долученими до справи доказами підтверджується, що на виконання умов договору від 01.09.2011 сторони склали та підписали акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.09.2011 № ОУ-0000010 на суму 103 480,00 грн., № ОУ-000008 на суму 96 000,00 грн., № ОУ-000009 на суму 125 520,00 грн.

В актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем здійснювались наступні роботи: послуги по косметичному оновленню, утриманню приміщення, миття вікон, вивіз сміття, прибирання приміщення, їх кількість та вартість.

Виконавцем на виконані роботи (надані послуги) виписана податкова накладна № 8 від 02.09.2011 на загальну суму 325 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 166,67 грн.

Платіжними дорученнями № 336 від 09.12.2011, № 337 від 13.12.2011, № 339 від14.12.2011, № 343 від 20.12.2011 надані послуги були повністю оплачені ПП «Нік» шляхом перерахування коштів безготівковим розрахунком.

Крім того, частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 0870/4755/12 за позовом Приватного підприємства «Нік» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що набрало законної сили 16.07.2014, встановлено також наступне: «… представник позивача пояснив, що ще у липні 2011 року, до укладення договору, представники сторін за угодою досягли згоди щодо істотних умов з виконання робіт. Фактично роботи і виконувались виконавцем саме у серпні 2011 року та після їх завершення і виконаному обсягу було вирішено укласти письмовий договір з метою фіксації умов домовленостей.

Задля з'ясування вказаного питання судом було надіслано запит до контрагента позивача за угодою - ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД».

В письмових поясненнях від 27.08.2012 (вх. № 36504) на запит суду ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» пояснило, що роботи виконувались в приміщеннях першого поверху буд. 152 по пр. Леніна в м. Запоріжжі та частині приміщень у підвальному поверсі цього ж будинку на протязі одного місяця, а саме з 27.07.2011 (в цей день із представником ПП «Нік» були оглянуті приміщення, визначений об'єм робіт та досягнуто домовленостей про ціну) до кінця серпня 2011 року. Вказує, що після виконання робіт замовником та виконавцем знову оглянуті приміщення після чого підписані акти виконаних робіт. Стверджує, що для виконання робіт товариством були найняті працівники в м. Запоріжжя на підтвердження чого до пояснень додані копії трудових договорів від 01.08.2011 з гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_4

Також в поясненнях зазначено, що під час виконання робіт наймані робітники використовували автомобіль марки MERSEDES-BENZ, номер НОМЕР_1, котрий спеціально для виконання робіт був орендований товариством на підставі договору оренди автомобіля від 01.08.2011 (копія долучена до пояснень)…».

Таким чином, суд приходить до висновку про реальність вчинено між ПП «Нік» та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» правочину.

Натомість, в акті перевірки від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369 податковий орган робить висновок про те, що у ПП «Нік» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД», оскільки перевіркою встановлено відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону та таким, що не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий орган приходить до висновку, що у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальником.

Однак, суд не погоджується із таким висновком та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, між ПП «Нік» та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» був укладений договір про надання послуг.

Глава 63 ЦК України, що регулює правовідносини сторін з приводу надання послуг не ставить обов'язкової вимоги до даного виду договорів щодо укладання його в письмовій формі.

Тому, в даному випадку, слід керуватись положеннями ст. ст. 639 та 640 ЦК України щодо форми договору та моменту його укладення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

В даному випадку існує ситуація, коли сторони спочатку домовились між собою щодо істотних умов договору про надання послуг в усній формі і виконавець одразу ж приступив до його виконання, і лише перед закінченням виконання робіт (надання послуг) сторони за угодою вирішили оформити вказані відносини письмово, уклавши договір від 01.09.2011.

Тобто, підписавши 01.09.2011 договір про надання послуг, сторони виказали свою згоду на те, що всі роботи (послуги), які виконувались та надавались до 01.09.2011 були вчиненні саме на виконання договору від 01.09.2011, що не суперечить нормам цивільного законодавства та звичаям ділового обороту.

Вказане, на думку суду, не порушує вимоги ЦК України, оскільки договір про надання послуг, як вже зазначалось, взагалі може бути укладений в усній формі. При цьому до укладення такого договору в письмовій формі всі ризики його виконання приймає на себе виконавець.

Тому, посилання податкового органу на те, що документи надані ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» (договори з фізичними особами, оренди автомобілю тощо) не можуть прийматись до уваги, оскільки не мають відношення до договору від 01.09.2011, оскільки укладені раніше суд відхиляє з підстав зазначених вище, а також виходячи з такого.

В постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 0870/4755/12 зазначено: «В самих трудових договорах, які надані контрагентом позивача за запитом суду та датовані 01.08.2011 існує посилання на те, що фізичні особи приймаються на тимчасову роботу в ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» на час виконання робіт по проведенню прибирання, миття вікон та ін. робіт за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152. Також, в цих договорах зазначено, що строк виконання робіт складає не пізніше 01.09.2011.

При цьому в письмових поясненнях від 27.08.2012 вх. № 36504 контрагент позивача зазначає, що із ПП «Нік» товариство працювало лише в рамках одного договору від 01.09.2011. Інші договори не укладались та роботи, крім зазначених вище, не виконувались».

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на це, суд вважає надані ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» докази належними та такими, що підтверджують доводи позивача.

Також суд вважає, що склавши та підписавши всі акти виконаних робіт 02.09.2011 сторони не припустились порушень вимог бухгалтерського обліку, оскільки як Законом № 996-ІV, так і Положенням передбачена можливість складення первинних документів відразу ж після закінчення господарської операції, що в даному випадку і було зроблено. Тому зауваження податкового органу в цій частині суд вважає безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо висновків ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, викладених в акті перевірки від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369 суд зазначає наступне.

В акті перевірки податкова інспекція посилається на висновок ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в якому, зокрема, зафіксовано факт огляду співробітниками податкової міліції приміщені ПП «Нік» за адресою пр. Леніна, 152 у м. Запоріжжі та отримання пояснень від директора та завідуючого господарством КП «Запоріжжя ЗОС».

В постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 0870/4755/12 з цього приводу зазначено, що «…в судовому засіданні на запитання суду пояснити яким чином співробітники податкової міліції ідентифікували тотожність приміщень де проводились спірні роботи чіткої відповіді отримано не було. Приймаючи до уваги, надані позивачем технічні документи на вказані нежитлові приміщенні співробітниками могло бути оглянуто лише зовні (фасад) таких приміщень і то, лише частково. Також, суд зазначає, що не зміг перевірити пояснення опитаних співробітниками податкової міліції директора та завідуючого господарством КП «Запоріжжя ЗОС», оскільки останні двічі за викликом суду як свідки не з'явились…».

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на певних аспектах діяльності контрагента позивача - ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД».

Так, в акті перевірки від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369 податковий орган посилається на відсутність у ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення діяльності, що підтверджується отриманими відповідями на запит реєструючи органів. Однак, суд вважає такі доводи хибними та такими, що спростовані в даному конкретному випадку наданими товариством (контрагентом) та долучені до матеріалів адміністративної справи № 0870/4755/12 документами (договорами оренди транспорту, трудові договори тощо).

Крім того, самим представником відповідача надано до суду довідку від 15.06.2012 № 396/1520/37426833 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» щодо господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, складеної Кіровоградською ОДПІ. У довідці зокрема зазначено, що інформацією щодо порушених кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» податковий орган не володіє, товариство за юридичною адресою знаходиться, службові особи мають відношення до господарської діяльності товариства, податкова звітність з податку на додану вартість подається вчасно, відсутній різкий приріст податкового кредиту у порівняні з попереднім місяцем згідно останньої декларації з ПДВ, стан платника «0», відсутнє формування податкового кредиту за рахунок власного індивідуального податкового номеру. Також, податковий орган приходить до висновку, що зібрані на час складання довідки інформація та матеріали не відносять ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» до категорії ризикових суб'єктів господарювання.

Також, відповідачем у справі надано акт Кіровоградської ОДПІ від 12.09.2012 № 623/1520/37709070 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року. У висновках вказаного акту зазначено, що згідно висновку спеціалістів відділу ГВПМ від 10.09.2012 № 1403/07-5023 аналіз інформації свідчить про відсутність на даний час у ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» ознак фіктивності та про наявність ознак сумнівності факту реального здійснення господарської діяльності у вересні 2011 року. Керівник підприємства ОСОБА_8 в телефонній розмові підтвердив свою причетність до діяльності товариства.

З огляду на це, суд вважає надані податковим органом нібито пояснення гр. ОСОБА_8 від 03.01.2012 неналежним доказом у справі.

Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів відносно гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можуть свідчити про те, що вказані особи не мають відношення до діяльності ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД».

Судом з'ясовано, що і договір про надання послуг від 01.09.2011, акти виконаних робіт від 02.09.2011 від імені ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» підписані директором ОСОБА_10

Згідно відомостей про платника податків - ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» керівником товариства значиться ОСОБА_8, а ОСОБА_10 є засновником товариства.

З огляду на це суд вважає, що підписання засновником товариства ОСОБА_10 договору, актів виконаних робіт, податкової накладної не суперечить вимогам чинного законодавства і прямо не доводить протиправності таких дій вказаної особи, оскільки жодною стороною не доведено відсутність у ОСОБА_10, як засновника товариства, таких повноважень.

Крім того, в даному випадку не виключена ймовірність того, що ОСОБА_10, як засновник товариства, на певний час прийняв на себе керування товариством у зв'язку із хворобою, відпусткою, відрядженням директора тощо.

Також, в акті перевірки податковий орган згідно п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України приходить до висновку про те, що правочин між ПП «Нік» та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» не мав мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним та такими, що не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення контрагентом вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними тощо.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість чи формування витрат.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Суд, згідно досліджених у справі доказів, прийшов до висновку про те, що операція між ПП «Нік» та ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД» відбулася, що сторони і зафіксували шляхом складення первинної документації.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на формування витрат, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 23.03.2012 № 673/23-08/32040369, про порушення ПП «Нік» вимог п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000282307 від 13.04.2012 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Нік» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000282307 від 13.04.2012 про збільшення Приватному підприємству «Нік» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 62 292,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нік» 622,92 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко