Постанова

від 13.11.2014 по справі 826/13041/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2014 року 08:14 № 826/13041/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судових засідань Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будпостач» (далі - позивач, ПП «Будпостач») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), у якій, з урахування уточнених позовних вимог (а.с. 28-29 Т. І), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0002682205, №0002642205, №0000851702.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність виконання договорів, укладених з вказаними контрагентами у періоді, що перевірявся. Вказав на те, що суми витрат на страхування фінансових ризиків та майна були правомірно віднесені до складу інших витрат, а висновки податкового органу про відсутність первинних документів за укладеними з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Автоексімстрах», товариством з додатковою відповідальністю «Велика Страхова Компанія», товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Євростандарт» договорами страхування не відповідають дійсності. Стосовно виплати доходів фізичним особам-підприємцям, позивач вказав на те, що мав з ними господарські взаємовідносини, що не заборонено законодавством. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на податкову інформацію, отриману стосовно контрагентів позивача ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью», а також матеріали кримінальних проваджень, згідно яких вказані юридичні особи створені з метою мінімізації податкових зобов'язань, без наміру здійснювати господарську діяльність. Посилався на відсутність первинних документів щодо виконання договорів страхування, укладених з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт», що свідчить про відсутність правових підстав у позивача для відображення витрат за такими договорами у складі інших витрат. Також відповідач посилався на те, що позивач мінімізує нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб та нарахування і сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом укладання договорів з фізичними особами-підприємцями, які є працівниками позивача.

В судове засідання 30.10.2014 представник позивача не прибув. Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПП «Будпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05-21/24267110.

Згідно висновків вказаного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

- пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 480 660,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 538 682,00 грн.;

- підпунків14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 417 642,53 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки (а.с. 139-165 Додаток №1 до справи), за результатом розгляду яких відповідач листом від 19.08.2014 №7716/10/26-52-22-05-34 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заперечення, вирішено залишити висновки акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05-21/24267110 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 21.08.2014 №0002682205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 808 025,00 грн., в т.ч. основний платіж - 10 538 683,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 269 342,00 грн.;

- від 21.08.2014 №0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 220 990,00 грн., в т.ч. основний платіж - 13 480 660,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 6 740 330,00 грн.;

- від 21.08.2014 №0000851702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 5 972 855,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3 417 642,53 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 555 212,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2014 №0002682205, №0002642205 та №0000851702 ПП «Будпостач» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ПП «Будпостач» здійснював господарську діяльність із контрагентами-постачальниками ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью», здійснював страхування фінансових ризиків у страховиків ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт», а також здійснював фінансово-господарську діяльність з фізичними особами-підприємцями.

Стосовно взаємовідносин позивача ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» суд встановив наступне.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та ТОВ «Інвестенергія Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка рекламної продукції (а.с. 173-175 Додаток №1 до справи).

Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця. (а.с. 5 Т. ІІ).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Також позивач надав суду зразки рекламної продукції, придбаної у ТОВ «Інвестенергія Нью» (а.с. 187-195 Т. V).

ТОВ «Інвестенергія Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 1 473 032,60 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 7 365 163,00 грн.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та ТОВ «Сістем Енерджи Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. 197-199 Додаток №1 до справи).

Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця. (а.с. 6 Т. ІІ).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

ТОВ «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 753 103,37 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 23 765 516,63 грн.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та ТОВ «Меркурій Трейд Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №30/07 від 30.07.2013, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. 210-212 Додаток №2 до справи).

Згідно додатку №1 до угоди поставки №30/07 від 30.07.2013, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця. (а.с. 7 Т. ІІ).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

ТОВ «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 312 545,90 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 21 562 729,15 грн.

Товари від вказаних контрагентів-постачальників були отримані на підставі виданих довіреностей, на підтвердження чого позивач надав суду копію журналу реєстрації довіреностей (а.с. 61-91 Т. V).

Позивач, на підтвердження наявності у нього вантажного транспорту, надав суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого у власності ПП «Будпостач» перебуває вантажний фургон IVECO 2008 року випуску, реєстраційний номер АА9215НТ (а.с. 8 Т. ІІ).

Згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, транспортування продукції від постачальників ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» здійснювалось саме вказаним вантажним транспортним засобом.

Представник позивача зазначив, що зберігання придбаних у даних контрагентів товарів, здійснювалось у складських приміщеннях, які перебувають у користуванні ПП «Будпостач» на підставі договору оренди №59-Ар від 01.12.2011, укладеного з ТОВ «Адоніс Проект», строк дії якого продовжувався шляхом укладання додаткових угод (а.с. 9-20 Т. ІІ).

Рух придбаного у ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» товару позивач відобразив у звіті по постачальникам в розрізі документів за 17.09.2013-31.12.2013 (а.с. 3-175 Т. ІV).

Станом на 31.12.2013 на складі позивача залишались залишки нереалізованого товару, на підтвердження чого суду надано інвентаризаційну відомість товарно-матеріальних цінностей (а.с. 155-222 Т. ІІІ).

Розрахунки з вказаними контрагентами здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 98-186 Т. V).

Позивач посилався на те, що придбані у ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» були використані у господарській діяльності, а також реалізовані контрагентам-покупцям, а саме: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_4, СТК Добрострой, ТОВ «Спец.Инструмент», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ Монтаж-Агрострой», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Торговельний простір», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» та інші.

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин ПП «Будпостач» з ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью», дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на податкову інформацію стосовно даних контрагентів позивача, матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок та матеріали кримінальних проваджень №32014100000000107, порушеного стосовно посадових осіб ПП «Будпостач», ТОВ «Грін Форест Груп», ТОВ «Форте Дженерал» та №32014100000000068 щодо створення з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» (а.с. 25-61 Т. ІІ).

Зокрема, відповідач посилався на те, що під час відпрацювання працівниками контролюючих органів ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» встановлено, що дані товариства не мають будь-яких складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, в тому числі устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідач також посилався на висновки почеркознавчої експертизи, згідно яких підписи від імені громадянина ОСОБА_11 (директор ТОВ «Сістем Енержди Нью») виконані двома особами, підписи від імені ОСОБА_12 (директор ТОВ «Меркурій Трейд Нью») виконані іншою особою, підпис від імені ОСОБА_13 (директор ТОВ «Інвестенергія Нью») виконані у різних документах різними особами.

Відповідач також посилався на те, що під час перевірки головний бухгалтер ПП «Будпостач» відмовила посадовим особам відповідача у наданні первинних документів, про що складено акт №379/26-53-22-05-17/24267110.

Однак, суд встановив, що первинні документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» були надані в ході перевірки посадовим особам відповідача, що підтверджується копіями письмових запитів та розписками про надання документів на них (а.с. 93-96 Т. ІІ).

Крім того, відповідач зазначив, що зі складених даними товариствами податкових накладних вбачається, що деякі з них містять коди УКТ ЗЕД, тобто імпортовані товари, однак дані товариства імпорт не здійснювали, на підтвердження чого надав суду CD-диск з інформацією з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в імпортованого товару (а.с. 154 Т. ІІІ).

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки зазначені контрагенти позивача могли придбати імпортовані товари у інших контрагентів-продавців. Доказів зворотного відповідач суду не надав. Стосовно наявності кодів УКТ ЗЕД у податкових накладних, виданих ПП «Будпостач» контрагентам-постачальникам, представник позивача вказав на те, що підприємство самостійно здійснює імпорт деяких товарів, на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, видаткових накладних, акта введення в експлуатації малоцінних та швидкозношуваних предметів (а.с. 176-221 Т. ІV).

В судових засіданнях 14.10.2014 та 01.10.2014 суд допитав в якості свідків головного бухгалтера ОСОБА_14, водія ОСОБА_15 та завідуючого складу ОСОБА_16, які працюють на ПП «Будпостач». ОСОБА_14 зазначила, що товари у ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» придбавались для використання у господарській діяльності та подальшого продажу. ОСОБА_16 надав пояснення стосовно прийняття товару та обліку його на складі. Зазначив, що накладні підписує він особисто. ОСОБА_15 пояснив, що йому відомі вказані товариства, від даних постачальників доставлявся товар, який саме він не пам'ятає, товар був упакований у коробки.

Суд зазначає, що матеріали кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Тому суд, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи відсутні вироки суду у кримінальних справах, які б стосувались вищезазначених спірних фінансово-господарських операцій.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України та з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно укладання ПП «Будпостач» договорів добровільного страхування фінансових ризиків з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт», суд встановив наступне.

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» (Страховик) (ЄДРПОУ 33736953) укладено договір №ФР-0152 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 44-46 Додаток №4 до справи).

У додатку №1 до договору №ФР-0152 від 01.07.2013 сторонами були узгоджені строк страхування, страхова сума, розмір франшизи, розмір страхового тарифу, сума страхового платежу.

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт» (ЄДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/34-819 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 224-228 Додаток №3 до справи).

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт» (ЄДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування майна №0701/35-816 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: товари, що знаходяться на складах за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (а.с. 232-238 Додаток №3 до справи).

У Додаткових угодах до вказаних договорів страхування, укладених з ТОВ «Страхова компанія «Євростандарт» були узгоджені страхові суми та страхові платежі.

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ТДВ «Велика Страхова Компанія» (ЄДРПОУ 37045707) укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, а саме: №ФР_ЕК/020.13-0030 від 03.01.2013, №ФР_ЕК/020.13-0037 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/і20.13-0095 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/90.13-0057 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/а20.13-0098 від 01.04.2013; ФР-ЕК/а20.13-0045 від 03.01.2013; №ФР-ЕК/020.13-0031 від 18.02.2013; №ФР_ЕК/і20.13-0009 від 03.01.2013; №ФР_ЕК/090.13 від 03.01.2013 (а.с. 247-250 Додаток №3 до справи, а.с. 2-43 Додаток №4 до справи).

Предметом вказаних договорів страхування є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з конкретними договором поставки, реквізити яких вказані у договорах страхування.

Усі істотні умови договорів страхування (страхова сума, страховий платіж, строк дії договору, об'єкт договору страхування, страхові ризики та ін.) узгоджувались сторонами у кожному окремому договорі.

На підтвердження інформації про товар, який страхувався згідно вказаних договорів страхування, укладених з ТДВ «Велика Страхова Компанія» позивач надав суду реєстри страхування, у яких наявна інформація, зокрема, про назву контрагента, суму заборгованості, страхову суму, страховий платіж, дату закінчення страхування, також позивач надав копії довідок про вартість товару, яких знаходиться на складі ПП «Будпостач, копії реєстрів товарно-транспортних накладних до договорів страхування (а.с. 106-274 Т.ІІ).

В ході виконання наведених договорів страхування, укладених з ТДВ «Страхова компанія «Євростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт, акти приймання-передачі страхових послуг, заяви на добровільне страхування, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач посилався на те, що посадовими особами ПП «Будпостач» не надано, а перевіряючими під час перевірки не встановлено актів виконаних робіт, що складені ТДВ «Страхова компанія «Євростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах»; будь-які інших документів щодо визначення страхової суми, з якої ПП «Будпостач» сплачувало страхові премії (та/або нараховувало витрати) за рахунок вказаних контрагентів, розрахунок страхового тарифу та його обґрунтованість - до перевірки не надано.

У зв'язку із зазначеним, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення витрат за вищенаведеними договорами страхування до складу інших витрат.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки відповідач не надав доказів того, що такі документи витребовувались в ході перевірки, зокрема, в матеріалах справи наявні тільки докази витребування у позивача первинних документів стосовно взаємовідносин ПП «Будпостач» з ТОВ «Сістем Енержди Нью», ТОВ «Меркурій Трейд Нью» та ТОВ «Інвестенергія Нью», про що було зазначено вище. Позивач наполягав на тому, що усі первинні документи по укладеним з ТДВ «Страхова компанія «Євростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» договорам страхування були наявні під час перевірки, однак не взяті до уваги посадовими особами відповідача, які здійснювати перевірку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, страхування майна.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, витрати на страхування фінансових ризиків та майна у відповідності до наведених норм законодавства включаються до складу інших витрат платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем витрат за вищезазначеними договорами страхування на загальну суму 11 324 799,00 грн. до складу інших витрат.

Стосовно взаємовідносин ПП «Будпостач» з фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, суд встановив наступне.

У періоді, який перевірявся відповідачем, позивач здійснював виплати вказаним працівникам, які працюють у штаті, за ознакою доходу 101 «Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)» та цим же самим фізичним особам виплачувались доходи від підприємницької діяльності за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі».

Суд встановив, що дохід за ознакою 157 був виплачений позивачем вказаним фізичним особам як суб'єктами підприємницької діяльності, з якими позивач мав господарські взаємовідносини на підставі договорів, які були позивач уклав ряд договорів про надання послуг.

Усі зазначені особи зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 28-145 Т. ІІІ).

Позивач зазначив про те, що вказані фізичні особи-підприємці надавали підприємству згідно укладених договорів послуги, які не входили до їхніх посадових обов'язків, зокрема, рекламні послуги, пакування, маркування товару. Дані договори були досліджені відповідачем в ході перевірки та зауважень щодо їх оформлення та реальності у акті перевірки відсутні.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач таким чином мінімізує нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб та нарахування і сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 178.5 статті 178 Податкового кодексу України, під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Оскільки вище перелічені фізичні особи-підприємці працюють по трудовому договору і отримують від ПП «Будпостач», як від роботодавця, дохід від підприємницької діяльності не за один і той же вид діяльності, то такі доходи не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, виходячи із положень наведених норм Податкового кодексу України.

Крім того, суміщення трудових функцій працівників та діяльності самозайнятої особи законодавством не заборонено.

Враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши норми законодавства, суд дійшов висновку про протиправність донарахування ПП «Будпостач» податку на доходи фізичних осіб оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2014 №0000851702.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0002682205, від 21.08.2014 №000262205, від 21.08.2014 №0000851702 є протиправними, з огляду на що, підлягають скасуванню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства «Будпостач» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.08.2014 №0002682205, від 21.08.2014 №000262205, від 21.08.2014 №0000851702.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський