Ухвала

від 17.12.2014 по справі 826/13041/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13041/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будпостач» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якому, з урахування уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0002682205, №0002642205, №0000851702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Будпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05- 21/24267110.

Згідно висновків вказаного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 480 660,00 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 538 682,00 грн.; підпунків14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 417 642,53 грн.

На підставі акта перевірки від 07.08.2014 №1930/26-53-22-05-21/24267110 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 21.08.2014 №0002682205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 808 025,00 грн., в т.ч. основний платіж - 10 538 683,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 269 342,00 грн.;

від 21.08.2014 №0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 220 990,00 грн., в т.ч. основний платіж - 13 480 660,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 6 740 330,00 грн.;

від 21.08.2014 №0000851702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 5 972 855,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3 417 642,53 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 555 212,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у періоді, який перевірявся відповідачем, ПП «Будпостач» здійснював господарську діяльність із контрагентами-постачальниками TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», здійснював страхування фінансових ризиків у страховиків ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», TOB «Страхова компанія «Свростандарт», а також здійснював фінансово-господарську діяльність з фізичними особами-підприємцями.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Інвестенергія Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка рекламної продукції (а.с. 173-175 Додаток №1 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 5 Т. II).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем надано копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Також позивач надав суду зразки рекламної продукції, придбаної у TOB «Інвестенергія Нью» (а.с. 187-195 Т. 5).

TOB «Інвестенергія Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 1 473 032,60 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 7 365 163,00 грн.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Сістем Енерджи Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №03/12 від 03.12.2012, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. Ю7-199 Додаток №1 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №03/12 від 03.12.2012, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 6 Т. II).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

TOB «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 753 103,37 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 23 765 516,63 грн.

Між ПП «Будпостач» (Покупець) та TOB «Меркурій Трейд Нью» (Продавець) укладено угоду поставки №30/07 від 30.07.2013, згідно якої здійснювалась поставка будівельних матеріалів (а.с. 210-212 Додаток №2 до справи). Згідно додатку №1 до угоди поставки №30/07 від 30.07.2013, перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця, (а.с. 7 Т. II).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

TOB «Сістем Енерджи Нью» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 4 312 545,90 грн. Також, за результатами здійснення вказаних господарських операцій, позивач включив до складу валових витрат суму понесених витрат у розмірі 21 562 729,15 грн.

Товари від вказаних контрагентів-постачальників були отримані на підставі виданих довіреностей, на підтвердження чого позивач надав суду копію журналу реєстрації довіреностей (а.с. 61-91 Т. V).

Позивач, на підтвердження наявності у нього вантажного транспорту, надав суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого у власності ПП «Будпостач» перебуває вантажний фургон IVECO 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8 Т. II).

Згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, транспортування продукції від постачальників TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» здійснювалось саме вказаним вантажним транспортним засобом.

Також судом встановлено, що зберігання придбаних у даних контрагентів товарів, здійснювалось у складських приміщеннях, які перебувають у користуванні ПП «Будпостач» на підставі договору оренди №59-Ар від 01.12.2011, укладеного з TOB «Адоніс Проект», строк дії якого продовжувався шляхом укладання додаткових угод (а.с. 9-20 Т. II).

Рух придбаного у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» товару позивач відобразив у звіті по постачальникам в розрізі документів за 17.09.2013-31.12.2013 (а.с. 3-175 Т. IV). Станом на 31.12.2013 на складі позивача залишались залишки нереалізованого товару, на підтвердження чого позивачем надано інвентаризаційну відомість товарно- матеріальних цінностей (а.с. 155-222 Т. III).

Розрахунки з вказаними контрагентами здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 98-186 Т. V).

Судом встановлено, що придбані у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були використані у господарській діяльності, а також реалізовані контрагентам-покупцям, а саме: TOB «Епіцентр К», TOB «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_7, СТК Добрострой, TOB «Спец.Инструмент», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, TOB Монтаж-Агрострой», ФОП ОСОБА_10, TOB «Торговельний простір», TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна» та інші.

Колегія суддів також зазначає, що первинні документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були надані в ході перевірки посадовим особам відповідача, що підтверджується копіями письмових запитів та розписками про надання документів на них (а.с. 93-96 T. II).

Крім того, апелянт вказує, що зі складених даними товариствами податкових накладних вбачається, що деякі з них містять коди УКТ ЗЕД, тобто імпортовані товари, однак дані товариства імпорт не здійснювали, на підтвердження чого позивачем надано CD-диск з інформацією з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в імпортованого товару (а.с. 154 T. III).

Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки зазначені контрагенти позивача могли придбати імпортовані товари у інших контрагентів-продавців. Доказів зворотного відповідач суду не надав. Стосовно наявності кодів УКТ ЗЕД у податкових накладних, виданих ПП «Будпостач» контрагентам-постачальникам, представник позивача вказав на те, що підприємство самостійно здійснює імпорт деяких товарів, на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, видаткових накладних, акта введення в експлуатації малоцінних та швидкозношуваних предметів (а.с. 176-221 T. IV).

Колегія суддів також зазначає, що матеріали кримінальних проваджень, на які посилається апелянт, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

На момент здійснення господарських операцій, TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України та з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб- підприємців.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» (Страховик) (СДРПОУ 33736953) укладено договір №ФР-0152 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 44-46 Додаток №4 до справи). У додатку №1 до договору №ФР-0152 від 01.07.2013 сторонами були узгоджені строк страхування, страхова сума, розмір франшизи, розмір страхового тарифу, сума страхового платежу.

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та TOB «Страхова компанія «Свростандарт» (СДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/34-819 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з фінансовими ризиками здійсненні підприємницької діяльності (а.с. 224-228 Додаток №3 до справи).

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та TOB «Страхова компанія «Свростандарт» (СДРПОУ 35692515) укладено генеральний договір добровільного страхування майна №0701/35-816 від 01.07.2013, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: товари, що знаходяться на складах за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 232-238 Додаток №3 до справи).

У Додаткових угодах до вказаних договорів страхування, укладених з TOB «Страхова компанія «Свростандарт» були узгоджені страхові суми та страхові платежі.

Між ПП «Будпостач» (Страхувальник) та ТДВ «Велика Страхова Компанія» (СДРПОУ 37045707) укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, а саме: №ФР_ЕК/020.13-0030 від 03.01.2013, №ФР_ЕК/020.13-0037 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/і20.13-0095 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/90.13-0057 від 01.04.2013; №ФР_ЕК/а20.13- 0098 від 01.04.2013; ФР-ЕК/а20.13-0045 від 03.01.2013; №ФР-ЕІ