Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/13041/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/1049/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Якубовський Д.Є. Слєпухіна К. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі№ 826/13041/14 за позовомПриватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 року у справі № 826/13041/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 року № 0002682205, № 0002642205, № 0000851702.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.2, 138.4, пп. пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 134, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «в» п. 176.2 ст. 176, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 49, 159, 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПП «Будпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року складено акт від 07.08.2014 року № 1930/26-53-22-05- 21/24267110, яким зафіксовано порушення п. п. 138.2, 138.4, пп. пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 13 480 660,00 грн.; п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 538 682,00 грн.; пп. пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 417 642,53 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 21.08.2014 року № 0002682205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 808 025,00 грн., в т.ч. основний платіж - 10 538 683,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5 269 342,00 грн.;

- від 21.08.2014 року № 0002642205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 220 990,00 грн., в т.ч. основний платіж - 13 480 660,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 6 740 330,00 грн.;

- від 21.08.2014 року № 0000851702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 5 972 855,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3 417 642,53 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 555 212,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

З аналізу положень ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

В періоді, який перевірявся, позивач здійснював господарську діяльність із контрагентами-постачальниками TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью», здійснював страхування фінансових ризиків у страховиків ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», ТДВ «Велика Страхова Компанія», TOB «Страхова компанія «Євростандарт», а також здійснював фінансово-господарську діяльність з фізичними особами-підприємцями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на формування витрат та податкового кредиту позивачем мали вплив наступні господарські операції.

Між ПП «Будпостач» (покупець) та TOB «Інвестенергія Нью» (продавець) укладено угоду поставки рекламної продукції № 03/12 від 03.12.2012 року. Згідно із додатком № 1 до угоди перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця.

Виконання вказаної угоди підтверджується копіями видаткових та податкових накладних і рахунків-фактур, зразками рекламної продукції, придбаної у TOB «Інвестенергія Нью». Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Між ПП «Будпостач» (покупець) та TOB «Сістем Енерджи Нью» (продавець) укладено угоду поставки будівельних матеріалів № 03/12 від 03.12.2012 року. Згідно із додатком № 1 до угоди перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця.

Виконання вказаної угоди підтверджується копіями видаткових та податкових накладних і рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Між ПП «Будпостач» (покупець) та TOB «Меркурій Трейд Нью» (продавець) укладено угоду поставки будівельних матеріалів № 30/07 від 30.07.2013 року. Згідно із додатком № 1 до угоди перелік продукції та її ціна узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію. Доставка продукції здійснюється власним транспортом покупця.

Виконання вказаної угоди підтверджується копіями видаткових та податкових накладних і рахунків-фактур. Транспортування товару позивач здійснював власними силами, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Товари від вказаних контрагентів-постачальників були отримані на підставі виданих довіреностей, що підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей.

На підтвердження наявності у позивача вантажного транспорту надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - вантажного фургону.

Зберігання придбаних у даних контрагентів товарів здійснювалось у складських приміщеннях, які перебувають у користуванні ПП «Будпостач» на підставі договору оренди № 59-Ар від 01.12.2011 року, укладеного з TOB «Адоніс Проект», строк дії якого продовжувався шляхом укладання додаткових угод.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рух придбаного у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» товару позивач відобразив у звіті по постачальникам в розрізі документів за 17.09.2013-31.12.2013. Станом на 31.12.2013 року на складі позивача залишались залишки нереалізованого товару, на підтвердження чого позивачем надано інвентаризаційну відомість товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунки з вказаними контрагентами здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок.

Придбані у TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були використані у господарській діяльності, а також реалізовані контрагентам-покупцям, а саме: TOB «Епіцентр К», TOB «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_1., СТК Добрострой, TOB «Спец.Инструмент», ФОП ОСОБА_2., ФОП ОСОБА_3., TOB Монтаж-Агрострой», ФОП ОСОБА_4., TOB «Торговельний простір», TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна» та інші.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи по взаємовідносин позивача з TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були надані в ході перевірки посадовим особам відповідача, що підтверджується копіями письмових запитів та розписками про надання документів на них.

Доводи відповідача про те, що в деяких податкових накладних містяться коди УКТ ЗЕД, що на думку податкового органу, свідчить про імпорт товарів, обґрунтовано відхилено судами, оскільки зазначені контрагенти позивача могли придбати імпортовані товари у інших контрагентів-продавців. Позивач стверджує, що підприємство самостійно здійснює імпорт деяких товарів, на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, видаткових накладних, акта введення в експлуатації малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Посилання відповідача на висновки експертів підлягають відхиленню, скільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним. Проте, до цього переліку не входить висновок спеціаліста.

Зазначені висновки не є доказами в розумінні ст.ст. 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом проведення експертизи не призначалося.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено доводи щодо кримінальних проваджень, оскільки в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обвинувального вироку кримінальне провадження, що триває, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для покладення відповідальності на добросовісного платника податку.

На момент здійснення господарських операцій TOB «Сістем Енержди Нью», TOB «Меркурій Трейд Нью» та TOB «Інвестенергія Нью» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання та платники ПДВ.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України

відповідачем не доведено відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит по вищевказаним правочинам.

Доводи касаційної скарги щодо безтоварності спірних операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем укладено наступні договори страхування.

Між ПП «Будпостач» та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» укладено договір № ФР-0152 від 01.07.2013 року, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької діяльності. В додатку № 1 до договору сторонами були узгоджені строк страхування, страхова сума, розмір франшизи, розмір страхового тарифу, сума страхового платежу.

Між ПП «Будпостач» та TOB «Страхова компанія «Євростандарт» укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № 0701/34-819 від 01.07.2013 року, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької діяльності.

Між ПП «Будпостач» та TOB «Страхова компанія «Євростандарт» укладено генеральний договір добровільного страхування майна № 0701/35-816 від 01.07.2013 року, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: товари, що знаходяться на складах за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

В додаткових угодах до вказаних договорів страхування, укладених з TOB «Страхова компанія «Євростандарт», були узгоджені страхові суми та страхові платежі.

Між ПП «Будпостач» та ТДВ «Велика Страхова Компанія» укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, предметом яких є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з конкретними договором поставки, реквізити яких вказані у договорах страхування.

Усі істотні умови договорів страхування (страхова сума, страховий платіж, строк дії договору, об'єкт договору страхування, страхові ризики та ін.) узгоджувались сторонами у кожному окремому договорі.

На підтвердження інформації про товар, який страхувався згідно з вказаними договорами страхування, укладеними з ТДВ «Велика Страхова Компанія», позивач надав реєстри страхування, у яких наявна інформація, зокрема, про назву контрагента, суму заборгованості, страхову суму, страховий платіж, дату закінчення страхування. Також позивач надав копії довідок про вартість товару, який знаходиться на складі ПП «Будпостач, копії реєстрів товарно-транспортних накладних до договорів страхування.

В ході виконання наведених договорів страхування, укладених з ТДВ «Страхова компанія «Свростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт, акти приймання-передачі страхових послуг, заяви на добровільне страхування, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що посадовими особами ПП «Будпостач» не надано актів виконаних робіт, що складені ТДВ «Страхова компанія «Свростандарт», ТДВ «Велика Страхова Компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах»; будь-які інших документів щодо визначення страхової суми, з якої ПП «Будпостач» сплачувало страхові премії (та/або нараховувало витрати) за рахунок вказаних контрагентів, розрахунок страхового тарифу та його обґрунтованість, правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки податковим органом не надано доказів того, що такі документи витребовувались в ході перевірки.

Згідно з пп. «в» 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, страхування майна.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірне віднесення позивачем витрат на страхування фінансових ризиків та майна до складу інших витрат платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач здійснював виплати деяким працівникам, які працюють у штаті, за ознакою доходу 101 «Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)» та цим же самим фізичним особам виплачувались доходи від підприємницької діяльності за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі».

Дохід за ознакою 157 був виплачений позивачем вказаним фізичним особам як суб'єктами підприємницької діяльності, з якими позивач мав господарські взаємовідносини на підставі договорів про надання послуг.

Всі зазначені особи зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказані фізичні особи-підприємці надавали підприємству згідно із укладеними договорами послуги, які не входили до їхніх посадових обов'язків, зокрема, рекламні послуги, пакування, маркування товару.

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із п. 178.5 ст. 178 Податкового кодексу України під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Оскільки судами першої та апеляційної встановлено, що вказані фізичні особи-підприємці працюють по трудовому договору і отримують від ПП «Будпостач», як від роботодавця, дохід від підприємницької діяльності не за один і той же вид діяльності, колегія суддів погоджується з висновком судів, що такі доходи не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що суміщення трудових функцій працівників та діяльності самозайнятої особи законодавством не заборонено.

Доводи касаційної скарги про те, що послуги, надані вказаними особами співпадають з їх трудовими обов'язками, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі № 826/13041/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак