Постанова

від 12.11.2014 по справі 826/14666/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року 15:05 № 826/14666/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Дубини Н.В.,

представника відповідача - Титаренка Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що контролюючий орган неправильно визначив у своїх податкових повідомленнях-рішеннях від 01.07.2014 року №0005122207 та №0005132207 суми податкових (грошових) зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, в тому числі - неправомірно застосував і штрафні (фінансові) санкції, оскільки зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року, за червень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, за квітень 2012 року, за вересень 2012 року, за червень 2013 року, за липень 2013 року і за серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року та за грудень 2013 року та з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, за 2012 рік та за 2013 рік розраховано та задекларовано ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» вірно, в повному обсязі та своєчасно сплачено до Державного бюджету з дотриманням вимог податкового законодавства.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №0005912207, від 11.09.2014 року №0005922207, від 01.07.2014 року №0005122207 та №0005132207, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05.09.2014 року №8373/10/26-15-10-6-15 та наслідків такого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що перевіркою ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» встановлено заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлень від 13.05.2014 р. №479/26-58-22-07, від 27.02.2014 р. №229/26-58-22-07, №233/26-58-17-02, №230/26-58-22-06, №232/26-58-22-07, №231/26-58-22-07, виданих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно зі ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на проведення документальної планової виїзної перевірки №365 від 31.01.2014 року в період з 13.05.2014 р. по 02.06.2014 р. проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Велес ХХІ Століття» (код ЄДРПОУ 24734586) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення:

- абз. 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1226119 грн., в т. ч. по періодам: за 2-4 кв. 2011 року у сумі 759217 грн., за 2012 рік у сумі 176743 грн., за 2013 рік у сумі 290159 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1032113 грн., в т.ч. по періодам: травень 2011 року - 99100 грн., червень 2011 року - 127842 грн., липень 2011 року - 150100 грн., серпень 2011 року - 58015 грн., жовтень 2011 року - 41100 грн., листопад 2011 року - 41100 грн., січень 2012 року - 41100 грн., лютий 2012 року - 41100 грн., березень 2012 року - 41100 грн., квітень 2012 року - 38360 грн., вересень 2012 року - 6667 грн., червень 2013 року - 35000 грн., липень 2013 року - 43400 грн., серпень 2013 року - 43400 грн., вересень 2013 року - 42000 грн., жовтень 2013 року - 43400 грн., листопад 2013 року - 42000 грн., грудень 2013 року - 56230 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №2639/26-58-22-07-17/24734586 від 10.06.2014 року «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Велес ХХІ Століття» (код ЄДРПОУ 24734586) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 по 31.12.2013».

На підставі акту перевірки 01.07.2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено: податкове повідомлення-рішення №0005122207, яким визначено позивачу податкове (грошове) зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1230597, 00 грн., в тому числі за основним платежем ПДВ - 1032113,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 198484,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0005132207, яким визначено позивачу податкове (грошове) зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1342845, 00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток - 1226119,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116726, 00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ГУ Міндоходів у м. Києві зі скаргою №301/10-07 від 10.07.2014 року, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №8373/10/26-15-10-06-15 від 05.09.2014 року, яким Головне управління Міндоходів у м. Києві скасувало: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.07.2014 р. №0005132207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 318538 грн., в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 44185, 75 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.07.2014 року №0005122207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 390727 грн., в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 70096, 25 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

11.09.2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта перевірки та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги винесено податкове повідомлення-рішення №0005922207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 641386,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128388,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0005912207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі - 907581,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72540,00 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення, залишені в частині без змін рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві, протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду за їх захистом з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

В період, що перевірявся, податковим органом встановлено укладення позивачем правочинів (господарських операцій) з ТОВ «Квант-Ресурс ТК» (код ЄДРПОУ 37975006), ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» (код ЄДРПОУ 33899989), ТОВ «БК Донбас-Інвест» (код ЄДРПОУ 36271236), ТОВ «Монрей» (код ЄДРПОУ 38544965), ТОВ «БКС ІНТЕРНЕШЕНЛ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37119616), ТОВ «О-Віл» (код ЄДРПОУ 37559627), ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567).

Як вбачається з акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо відсутності реальності здійснення операцій ТОВ «Велес ХХІ Століття» з ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» і ТОВ «Квант-Ресурс ТК» базуються на актах перевірок останніх, однак, як зазначило ГУ Міндоходів у м. Києві в рішенні про результати розгляду первинної скарги, вони є передчасними та необґрунтованими належними доказами з огляду на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в акті не вказано будь-яких ознак дефектності первинних документів, не спростовано їх достовірності, тобто реальності господарських операцій з таким контрагентом, не надано доказів відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у посадових осіб контрагентів повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних.

Суд також звертає увагу, що в ході розгляду скарги встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» і ТОВ «Квант-Ресурс ТК» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані як платники ПДВ, а відтак ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, наведену у зазначеному реєстрі, за умови обізнаності з нею.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «БК Донбас-Інвест» позиція контролюючого органу ґрунтується на висновках акту ДПІ у Голосіївського району ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2012 р. №147/3/22-8/35271236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Донбас-Інвест» (код за ЄДРПОУ 35271236) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за періоди 01.02.2011-31.03.2011 та 01.05.2011-29.02.2012 року», згідно якого в зазначені періоди ТОВ «БК Донбас-Інвест» мало ознаки «фіктивності».

Водночас, в матеріалах справи міститься договір №19 від 27.12.2010 року, укладений між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») (замовник) та ТОВ «БК «Донбас-Інвест» (виконавець), згідно умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконувати роботи з планово-профілактичного технічного обслуговування та забезпечення працездатності інженерних систем нежитлових приміщень згідно переліку №1 від 27.12.2010 року, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: акт №4 від 29.04.2011 року приймання виконаних робіт за квітень 2011 року за договором №19 від 27.12.2010 року; податкову накладну №51 від 29.04.2011 року.

15.02.2011 року між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») (замовник) та ТОВ «БК «Донбас-Інвест» (підрядник) укладено договір №15 на виконання робіт, предметом якого є виконання ремонтних робіт внутрішніх приміщень. В матеріалах справи містяться: договірна ціна до договору №15 від 15.02.2011 року, розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; локальний кошторис №2-1-1 на демонтажні роботи (форма №4); локальний кошторис №2-1-2 на ремонтні роботи (форма №4); підсумкова відомість ресурсів; довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень 2011 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року; підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту); податкова декларація №52 від 29.04.2014 року.

Крім того, 10.03.2011 року між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «БК «Донбас-Інвест» укладено додаткову угоду №1 до договору №15 від 15.02.2011 року, згідно умов якої збільшено суму виконання додаткових робіт. Позивачем відповідно до умов укладеної додаткової угоди №1 до договору №15 надано договірну ціну; розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; підсумкова відомість ресурсів; локальний кошторис №2-1-1 на демонтажні роботи (форма №4); локальний кошторис №2-1-2 на ремонтні роботи (форма №4).

В матеріалах справи наявний договір №22 про надання послуг охорони від 06.06.2013 року, укладений між ТОВ «МОНРЕЙ» та ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ»), предметом якого є надання послуг з охорони приміщень, матеріальних цінностей та іншого майна замовника, здійснення перепускного режиму на території замовника з додатками №1 та №2.

06.06.2013 року між даними сторонами підписаний також акти №1 та №2 приймання-передачі до договору про надання послуг охорони №22 від 06.06.2013 року.

Між ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» та ТОВ «МОНРЕЙ» 27.06.2013 року укладено додаткову угоду №1, 12.07.2013 року - додаткову угоду №2 до договору №22.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до суду надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні.

18.11.2013 року між ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» та ТОВ «МОНРЕЙ» укладено договір №29 про надання послуг охорони об'єкту замовника, контроль за проходженням на об'єкт, пересування його територією, здійснення охорони приміщень, матеріальних цінностей та іншого майна замовника, перепускного режиму на території замовника.

Матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, що підтверджують виконання умов даного договору.

В матеріалах справи міститься договір №134 від 14.04.2011 року, укладений між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «БКС Інтернешенл ГМБХ», згідно умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконували роботи щодо обстеження технічного стану, очищення та дезінфекція системи каналізації.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до суду надано акт №1 приймання виконаної роботи за договором №134 від 14.04.2011 року, податкова накладна №150 від 31.05.2011 року.

Також, між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «БКС Інтернешенл ГМБХ» 12.05.2011 року укладено договір №0512, предметом якого є очистка і миття фасадів нежилих приміщень замовника від забруднень різноманітного роду, на підтвердження виконання умов якого в матеріалах справи наявний акт №1 приймання виконаних робіт за договором №0512 від 12.05.2011 року, податкова накладна №98 від 29.06.2011 року.

Предметом договору №0206 від 02.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «БКС Інтернешенл ГМБХ», є обстеження технічного стану, очищення та дезінфекція системи вентиляції, виконання умов якого підтверджується актом №1 приймання виконаної роботи за договором №0206 від 02.06.2011 року, податковою накладною №48 від 13.06.2011 року.

Між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «БКС Інтернешенл ГМБХ» 07.06.2011 року укладено договір №0607. На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до суду надано акт №1 приймання виконаної роботи за договором №0607 від 07.06.2011 року та податкову накладну №77 від 21.06.2011 року.

В матеріалах справи міститься договір №15 від 13.06.2011 року, укладений між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «О-Віл», предметом якого є роботи з оптимізації теплового та гідравлічного режимів системи теплопостачання нежитлових приміщень.

В підтвердження виконання умов даного договору в матеріалах справи наявний акт №1 від 05.11.2011 року приймання виконаних робіт та податкова накладна №600 від 05.07.2011 року.

Крім того, між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «О-Віл» укладено договір №18 від 20.06.2011 року, №19 від 20.06.2011 року, виконання умов яких підтверджується наявними актами приймання виконаних робіт та податковими накладними.

25.07.2011 року між ТОВ «Промхімтехнологія» (попередня назва ТОВ «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ») та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір №22, предметом якого є роботи щодо очистки та миття фасадів нежилих приміщень замовника від забруднень різноманітного роду та на підтвердження виконання умов якого, позивачем наданий акт №1 від 31.08.2011 року приймання виконаних робіт та податкова накладна №865 від 31.08.2011 року.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечать інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України визначає, що доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту зустрічної звірки контрагентів, оскільки, інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та надані до суду на підтвердження виконання зобов'язань згідно договорів.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що податковий орган не надав доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» задовольнити повністю.

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №0005912207, від 11.09.2014 року №0005922207, від 01.07.2014 року №0005122207 та №0005132207, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05.09.2014 року №8373/10/26-15-10-6-15.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ХХІ СТОЛІТТЯ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.11.2014 року.

Суддя Є.В. Аблов