Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/20146/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20146/14 02.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Степаненко О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: Ляшенко А.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 02 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 вересня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 19.09.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс" (відповідач) заборгованості за договором на технічне обслуговування № 30 від 01.04.2009 року в сумі 52 579,95 грн. з них: основного боргу - 47 018,85 грн. (сорок сім тисяч вісімнадцять гривень 85 копійок) та пені - 5 561,10 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня 10 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на технічне обслуговування № 30 від 01.04.2009 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості наданих йому позивачем, як Виконавцем, послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Окрім того, відповідач просить суд застосувати строки спеціальної позовної давності щодо частини заявлених позовних вимог, про що останній додатково зазначив у своїй заяві б/н від 20.10.2014р. «Про застосування наслідків спливу строків позовної давності».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20146/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

В судовому засіданні 21.10.2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 13.11.2014 року.

В судовому засіданні 13.11.2014 року під час розгляду спору представником відповідача подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

Судом було задоволено клопотання сторони, оскільки така можливість передбачена ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, про що судом винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року.

В судовому засіданні 13 листопада 2014 року, у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 02 грудня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2009 року між позивачем (надалі - Підрядник або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Довіритель або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір на технічне обслуговування № 30 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі - Договір або Договір послуг) згідно п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати роботи по технічному обслуговуванню ліфтів в/п 1000 кг у кількості 4 (чотири) одиниці (далі - обладнання) на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 25, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Підрядник надав Замовнику узгоджені сторонами послуги по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму - 66 490,85 грн., однак, Довіритель послуги оплатив лише частково, зокрема в сумі - 19 472,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмір 47 018,85 грн., тобто 66 490,85 грн. - 19 472,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що позивач актів не надсилав, доказів отримання актів посадовою особою підприємства останній не надає, а тому у відповідача не виникло права вимагати оплати наданих послуг. Крім того, відповідач подав до суду заяву б/н від 20.10.2014р. «Про застосування наслідків спливу строків позовної давності» в якій відмітив, що, за його переконанням, позивач строки позовної давності задля стягнення пені за неоплату послуг у червні-серпні 2013 року пропустив та поважність причин пропущення строку не навів.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було установлено судом, 01 квітня 2009 року між сторонами укладено договір на технічне обслуговування № 30 за п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати роботи по технічному обслуговуванню ліфтів в/п 1000 кг у кількості 4 (чотири) одиниці на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 25, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до умов п. 2.3. Договору в останній робочий день поточного місяця сторони підписують акт виконаних робіт. У випадку, якщо Замовник впродовж трьох робочих днів з дати отримання акту від Виконавця не підписує акт виконаних робіт і не повідомляє про наявність зауважень до виконаної роботи, робота вважається прийнятою, акт - підписаним. В такому випадку Виконавець має право вимагати оплати за виконані роботи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з червня по жовтень 2013 року включно Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги, а останній прийняв такі послуги, що підтверджується складеними між сторонами актами надання послуг за вказаний період №№: 514, 624, 739, 903 та 985 на загальну суму 52 860,00 грн. (копії актів містяться в матеріалах справи).

Матеріали справи також свідчать, що в підтвердження надання послуг за Договором в період листопада-грудня 2013 року Виконавець склав та направив на адресу Замовника акти надання послуг №№: 1152 та 1236 на суму 13 630,85 грн. (копії актів в справі). Факт направлення 10.09.2014р. на адресу Замовника вказаних актів та отримання їх останнім 16.09.2014р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за реєстр. № 04073 1516075 0, описом вкладення в цінний лист № 04073 1516075 0 та фіскальним чеком про оплату відправки поштової кореспонденції № 5724 (копії документів справі).

Відповідних актів, впродовж трьох робочих днів з дати отримання актів, Замовник не підписав і не повідомив Виконавця про наявність зауважень до виконаної роботи, а тому, в силу п. 2.3. Договору, робота вважається прийнятою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на суму 66 490,85 грн., тобто 52 860,00 грн. + 13 630,85 грн.

За таких обставин, необґрунтованими з боку відповідача є викладені ним у відзиві заперечення щодо неотримання Замовником від Виконавця надісланих ому останнім актів за №№: 1152 та 1236.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.2. Договору оплата здійснюється Замовником не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем було здійснено часткові оплати за Договором по актам №№: 514, 739 і 903 на загальну суму 19 472,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випливає з розрахунку заборгованості від 13.10.2014р. (копії платіжних доручень №№: 1417, 1426, 13, 19, 42 та 1457 містяться у справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.7 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що строк виконання грошового зобов'язання за Договором по оплаті актів №№: 514, 624, 739, 903, 985, 1152 та 1236 настав, зважаючи на те, що доказів повної оплати послуг по Договору, станом на грудень 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті послуг в розмірі 47 018,85 грн. з розрахунку: 66 490,85 грн. /загальна сума послуг згідно актів №№: 514, 624, 739, 903, 985, 1152 та 1236/ - 19 472,00 грн. /сума часткових оплат по актам №№: 514, 739 і 903/.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що разі порушення строків оплати Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за Договором, приймаючи до уваги те, що акти надання послуг №№: 1152 та 1236 Замовник отримав лише у вересні 2014 року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 637,19 грн. пені за прострочення оплати послуг згідно актів №№: 514, 624, 739, 903 та 985 в межах шестимісячного строку нарахування пені, що складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 33388.00 06.01.2014 - 14.04.2014 99 6.5000 % 0.036 %* 1177.27 33388.00 15.04.2014 - 07.07.2014 84 9.5000 % 0.052 %* 1459.92 Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 49 656,04 грн. з них основного боргу - 47 018,85 грн. (сорок сім тисяч вісімнадцять гривень 85 копійок) та пені - 2 637,19 грн. (дві тисячі шістсоттридцять сім гривень 19 копійок).

Щодо заявленої відповідачем заяви б/н від 20.10.2014р. «Про застосування наслідків спливу строків позовної давності» то суд відмічає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на слідуюче.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк оплати послуг за Договором згідно актів №№: 514, 624 та 739, в силу п. 2.2. Договору, спливає не пізніше: 05.07.2013р., 05.08.2013р. та 05.09.2013р. відповідно, а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з: 06.07.2013р., 06.08.2013р. та 06.09.2013р. відповідно, тобто з моменту настання першого дня, до дати якої послуги оплачені не були і, відтак, такий строк закінчується - 06.01.2015р., 06.02.2015р. та 06.03.2015р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 23.09.2014р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені згідно актів №№: 514, 624 та 739.

За таких обставин, викладені відповідачем у відповідній заяві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 725,42 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс" (ідентифікаційний код 35948236, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25А, корп. 1, оф. 414), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (ідентифікаційний код 33308688, адреса: 04073, м. Київ, провул. Куренівський, буд. 17, літ. Ш, р/р 2600900101309 в ПАТ "КБ "Глобус" в м. Києві, МФО 380526), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 47 018,85 грн. (сорок сім тисяч вісімнадцять гривень 85 копійок), пені - 2 637,19 грн. (дві тисячі шістсоттридцять сім гривень 19 копійок) та судові витрати - 1 725,42 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 42 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя О.В. Котков