Ухвала

від 10.12.2014 по справі 826/1822/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1822/14 ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Консорціума «ЄДАПС» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Консорціум «ЄДАПС» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0014431510, № 0014441510 від 12.09.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку позивача, результати якої оформлено актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Консорціумом «ЄДАПС», код ЄДРПОУ 32912741, від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року та за червень 2013 року від 28.08.2013 року № 830/26-51-15-01-11/32912741 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення - рішення форми «В2» від 12 вересня 2013 року № 0014431510, відповідно до якого позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15 726 755 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12 вересня 2013 року № 0014441510, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 622 611 грн. 00 коп. та передбачено штраф на суму 155 653 грн. 00 коп.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними посиланнями акта перевірки.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

В ході перевірки встановлено, що Консорціумом «ЄДАПС» задеклароване від'ємне значення за грудень 2012 року у розмірі 11350563,0 грн., брало участь у вирахуванні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 декларації) в наступних податкових періодах, а саме за січень 2013 року у сумі 7 847 616, 0 грн. та у лютому 2013 у сумі 622 611,0 гривень.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.