Ухвала

від 18.03.2015 по справі 826/1822/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м. Київ К/800/67237/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Янковенко С.М Пономаренко І.О. відповідача:Мартинчук А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014

у справі № 826/1822/14

за позовом Консорціума «ЄДАПС»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, позов Консорціума «ЄДАПС» задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) №0014431510, №0014441510 від 12.09.2013.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Консорціуму «ЄДАПС» у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що вимоги податкового законодавства ним не порушено, а тому, рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Консорціумом «ЄДАПС» від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року та за червень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів: за січень 2013 року на суму 6783313,00 грн., за квітень 2013 року на суму 1489630,00 грн., за травень 2013 року на суму 7092003,00 грн., за червень 2013 року на суму 361809,00 гривень та занижено суму, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за лютий 2013 року на 622611,00 гривень.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 28.08.2013 №830/26-51-15-01-11/32912741 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013: № 0014431510, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15726755,00 грн.; № 0014441510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 622611,00 грн. та накладено 155653,00 грн. штрафу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, став висновок податкового органу про неправомірне декларування позивачем у грудні 2012 року залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 18 декларації) в наступних податкових періодах, а саме за січень 2013 року у сумі 7847616,00 грн. та у лютому 2013 у сумі 622611,00 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не містить обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, як правильно зазначено позивачем в запереченнях на касаційну скаргу, бюджетне відшкодування податку на додану вартість є правом платника податку, а не його обов'язком.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 у справі № 826/1822/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна