Постанова

від 05.12.2014 по справі 813/4563/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року Справа № 813/4563/14

16 год. 02 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О. Р.,

секретар судового засідання Небесна М. В.,

від позивача Федюк Л.М.,

від відповідача Холявка І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Промбудприлад» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Промбудприлад» (далі - позивач, ПрАТ «Промбудприлад») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000442201 від 20.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи та висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки позивача від 11.06.2014 року, не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 20.06.2014 року - протиправне та слід скасувати. На думку позивача, доводи ДПІ у Франківському районі м. Львова, проте що контрагенти позивача по цивільно-правових договорах Приватне підприємство «Воллі» та Приватне підприємство «Західбудсервіс» (далі - ПП «Воллі», ПП «Західбудсервіс»), здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам, відсутність фінансово-господарської діяльності - помилкові, оскільки усі господарські операції вчинені між позивачем та його контрагентами фактично відбулися та підтверджені первинною документацією, наданою контролюючому органу до перевірки та долученою до матеріалів справи, застережень до якої не висловлено.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.81-83/. Зазначив, що рішення контролюючого органу є правомірним, відповідає фактичним обставинам справи та слід залишити в силі. Пояснив, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбулися, оскільки у таких відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, основні засоби та не мали реального товарного характеру. Особливу увагу звернув на те, що Сихівським районним судом м. Львова 26.12.2012 року винесено вирок у справі № 1319/5265/2012, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України. Наголосив, що вироком встановлено, що невстановленими слідством особами суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності, зокрема, ПП «Воллі» здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасниками угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств вигодонабувачів, що надавало контрагентам - покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податків на додану вартість та податку на прибуток. З врахуванням вищевикладеного, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та, -

в с т а н о в и в:

ПрАТ «Промбудприлад» зареєстроване 30.07.2001 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 31588943 та взяте на податковий облік 13.08.2001 року за № 00506049 та перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова /а.с.11/.

ДПІ у Франківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ 37398974), ТОВ «Крафт» (код ЄДРПОУ 37399009), ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ 34-029609), іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року на виконання постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у львівській області від 25.03.2014 року, про що складено акт № 1146/13-05-22-01/31588943 від 11.06.2014 року /а.с.10-32/.

Вищевказаним актом перевірки встановлено, зокрема, порушення ПрАТ «Промбудприлад»: п. 5.1., підп. 5.2.1 п. 5.2., підп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4, ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31226,00 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2011 року в сумі 8344,00 грн., за 2-й квартал 2011 року в сумі 22882,00 грн. /а.с.31/.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000442201 від 20.06.2014 року за платежем податок на прибуток на суму 22882,00 грн. (за основним платежем) /а.с.9/.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та такими що підлягає скасуванню, ПрАТ «Пробудприлад» звернулося з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Слід зазначити, що відповідно до приписів підп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону України не включаються до складу валових витрат витрати, зокрема, на: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій між позивачем та ПП «Західбудсервіс», судом встановлено наступне.

Між позивачем (замовник) та ПП «Західбудприлад» (виконавець) укладено договір № 2/03 від 05.04.2011 року /а.с.43/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: ремонт туалетів 4-го поверху бізнес-центру по вул. Сахарова, 42 м. Львів, згідно з актами виконаних робіт. Загальна вартість робіт складає 39166,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6528,00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору до матеріалів справи долучено:

- копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень 2011 року /а.с.44/;

- копію акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року /а.с.45-49/;

- копію виписки/Особового рахунку за 10/05/2011 року з призначенням платежу: сплата за поточний ремонт згідно дог. № 2/03 від 05/04/2011 на суму 39166,00 грн. (в т.ч. ПДВ) /а.с.50/;

- копію картки рахунку: 6851: Контрагенти: ПП Західбудсервіс за 01.01.2011 року по 30.11.2011 року /а.с.53/;

- копію податкової накладної № 0000223 від 29.04.2011 року на суму 39166,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6527,67 грн.) /а.с.109/.

Представник позивача пояснив, що застережень до вищевказаних первинних документів відповідачем не висловлено, як і не висловлено у судових засіданнях.

Слід зазначити, що в самому акті перевірки /а.с.22/ зафіксовано, що заборгованість ПрАТ «Промбудприлад» перед ПП «Західбудсервіс» відсутня та відображено в бухгалтерському обліку відповідними проводками.

Представник відповідача пояснив, що при проведенні перевірки використано акт № 827/15-2/31442493 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Західбудсервіс» (код ЄДРПОУ 31442493) щодо підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року від 11.04.2011 року /а.с.162-167/.

Таким актом перевірки зафіксовано, що у вказаного контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

З врахуванням викладеного, на думку контролюючого органу, первинні документи надані для перевірки є недостовірними, оформлені не належним чином, що не дає підстави «Промбудприлад» вартість ТМЦ (робіт, послуг) задокументованих у видаткових накладних (актах виконаних робіт) віднести до складу витрат.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки таких актів не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «Західбудсервіс» станом на момент розгляду справи відсутні записи про державну реєстрацію його відсутності за місцезнаходженням чи припинення.

Крім того, як пояснив представник позивача, наслідки яких бажали досягти позивач та ПП «Західбудсервіс» настали.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на порушення ПП «Західбудсервіс» позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки органу ДПС прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Зокрема, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з розрахунком грошового зобов'язання по податку на прибуток ПрАт «Промбудприлад», різниця між задекларованою позивачем сумою податкового зобов'язання та за даними перевірки по ПП «Західбудсервіс» становить 7507,00 грн. /а.с.168/.

З врахуванням того, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Західбудсервіс» ґрунтуються лише на висновках акту перевірки контрагента від 11.04.2011 року та не підтверджені жодними іншими доказами, суд вважає такі необґрунтованими та не бере до уваги.

Таким чином, сукупність встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7507,00 грн. за результатами господарських операцій позивача з ПП «Західбудсервіс» обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо господарських операцій між ПрАТ «Промбудприлад» та ПП «Воллі» судом встановлено наступне.

На підтвердження дотримання вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі», представником позивача до матеріалів справи долучено копії наступних документів:

- договору № 2/06 від 02.06.2011 року /а.с.33/ відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання наступних будівельних робіт: ремонт фое та коридору бізнес центру по вул. Сахарова, 42 м. Львів, згідно актів виконаних робіт. Загальна вартість робіт складає 41198,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 6866,40 грн.;

- договору № 5/05 від 05.05.2011 року /а.с.38/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання наступних робіт: ремонт фое коридору бізнес-центру по вул. сахарова, 42 м. львів, згідно актів виконаних робіт. Загальна вартість робіт складає 39018,00 грн. , в т.ч. ПДВ 20% 6503.;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 року /а.с.34/;

- акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року /а.с.35-37/;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2011 року /а.с.39/;

- акту 3 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року /а.с.40-42/;

- виписки особового рахунку за 11.07.2011 року; за 06.06.2011 року /а.с.51, 52/;

- картки рахунку 6851: Контрагенти: ПП Воллі за 01.01.2011 року - 30.11.2011 року /а.с.54/;

- податкових накладних № 136 від 30.06.2011 року; № 117 від 30.05.2011 року /а.с.110, 111/;

- фото звіт про виконані роботи /а.с.60-75/.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи долучено копії накладних на придбання будівельних та інших матеріалів /а.с.112-137/.

Суд, дослідивши усі перелічені докази в сукупності, дійшов висновку, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки вказані документи не містять усіх обов'язкових реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію господарської операції, яка у них зафіксована, з огляду на наступне.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд звертає увагу, що вироком Сихівського районного суду особу ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України /а.с.84-101/. Організатор фіктивного підприємництва ОСОБА_3, як засновник та директор ПП «Воллі», діючи за попередньою змовою з групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності юридичних осіб та сприяння реально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, в період квітень-вересень 2011 року, вчиняв використання завідомо підроблених документів від імені ТОВ «Воллі». Свою вину визнав.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТОВ «Воллі» підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах.

З огляду на наведене позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі». Позивачем на пропозицію Суду не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження позовних вимог.

Додані позивачем до матеріалів справи копії фотозвітів щодо виконання робіт, а саме: ремонт фое коридору бізнес-центру по вул. Сахарова, м. Львів не спростовують висновків суду про відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом ПП «Воллі».

На противагу аргументам представника позивача, про те, що він не несе відповідальність за невиконання податкового обов'язку із сплати податків його контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно з підп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішення платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

За змістом цієї норми витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток (у даному випадку валові витрати) вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган також не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, що мало місце у даному випадку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ПП «Воллі» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту чи витрат, які включаються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова в частині нарахування податкового зобов'язання за результатами господарських оп6ерацій з ПП «Західбудсервіс» в сумі 7507,00 грн., слід визнати протиправним та скасувати як необґрунтоване, а в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами господарської діяльності з ПП «Воллі» в сумі 15375,00 грн. - слід залишити в силі.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1218,00 грн.) та визначеної позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями загальної суми грошового зобов'язання (22882,00 грн.), ставка за подання позову становить 1827,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 182,70 грн. /а.с.2/, а позовні вимоги задоволено частково, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 730,80 грн.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000442201 від 20.06.2014 року в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 7507,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Промбудприлад» (м. Львів, вул. Сахарова, 42; код ЄДРПОУ 31588943) на користь Державного бюджету України судові витрати в сумі 730 (сімсот тридцять) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2014 р.

Суддя Кравців О.Р.