Ухвала

від 08.12.2014 по справі 916/1600/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення

"08" грудня 2014 р.Справа № 916/1600/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження голови суду від 28.10.2013 р. № 869)

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Н.М. Кострікова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2013 року

у справі № 916/1600/13

за позовом ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ШИК»

про стягнення 85067,70 грн. вартості частки майна та прибутку товариства

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ШИК» про стягнення 85067,70 грн., у т.ч.: 78121,11 грн. - 10,79% вартості основних фондів товариства; 202,84 грн. - частка в Статутному фонді товариства; 1294,80 грн. - частка додаткового капіталу товариства; 3722,55 грн. - частка грошових коштів товариства; 1726,40 грн. - частка нерозподіленого прибутку товариства (а.с. 2-3).

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 12, 54 Закону України «Про господарські товариства», ст. 148 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі та позовну заяву прийнято до розгляду (а.с. 1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2013 р. (головуючий суддя - Рога Н.В., судді - Меденцев П.А., Никифорчук М.І.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 11.10.2013 р., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Фірма «ШИК» на користь ОСОБА_3 4235,40 грн. вартості частини майна та частини прибутку товариства, витрати по сплаті судового збору у сумі 85,66 грн. (а.с. 134-136).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 21.10.2013 р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 142-144).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням її до розгляду (а.с. 139).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.12.2013 р. за клопотанням ОСОБА_3 в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України апеляційне провадження у даній справі зупинено до набрання чинності рішення Приморського районного суду у справі № 522/25276/13-ц (а.с. 150-151, 164-166).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 р. апеляційне провадження у даній справі поновлено, у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили його зупинення та призначено апеляційну скаргу до розгляду (а.с. 209-210).

08.12.2014 р. в судовому засіданні представником позивача в порядку ст. 41 ГПК України заявлено клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи із зазначенням кола питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та у свою чергу також запропонував коло питань для вирішення експертною установою.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про призначення судової економічної експертизи, судова колегія дійшла висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

10.08.1994 р. між громадянами України, у т.ч. ОСОБА_3 укладено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ШИК», згідно п. 1.3. якого місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.5. цього договору внесок ОСОБА_3 у Статутний фонд товариства у розмірі 38 млн. крб., складав - 2 млн. 714 тисяч 300 крб., що становило - 7,1 %. Договір нотаріально посвідчений 23.08.1994 р. та зареєстрований за № 10-2485 (а.с. 7-11).

ТОВ «Фірма «ШИК» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України зареєстровано 16.09.1994р. з присвоєнням ідентифікаційного коду - 22478570 (а.с. 59-60).

14.08.1995 р. між ОСОБА_4 (учасник товариства) та ТОВ «Фірма «ШИК» укладено договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_4 подарувала ТОВ «Фірма «ШИК» належну їй на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.1994 р. № 4816 трьохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м. , у т.ч. 47,1 кв.м. жилої площі. Дар сторонами оцінений в 14 млн. крб. Договір нотаріальний посвідчений 14.08.1995 р. та зареєстрований за № 8-3116 (а.с. 17-18).

Згідно технічного паспорту станом на жовтень 1999 р. власником трьохкімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 75,8 кв.м. (57, 4 кв.м. жилої, 18,4 кв.м. - підсобної), яка розташована на І поверху ІІІ поверхового будинку, з висотою приміщення - 3, 8 м. є ТОВ «ШИК» . В технічному паспорті міститься "помітка" РИК від 23.06.1995 р. № 472 про переобладнання квартири під офіс (а.с. 108-109).

Відповідно до п. 7.1. Статуту ТОВ «Фірма «ШИК» у редакції 2005 р. Статутний капітал товариства становив - 1880,00 грн., у т.ч. частка ОСОБА_3 у Статутному фонді товариства складала - 202,84 грн., що становить - 10,79 %.

Згідно п. 3.1. цього Статуту місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1 (а.с. 61-70).

23.02.2012 р. ОСОБА_3 звернулась до ТОВ «Фірма «ШИК» із нотаріально посвідченою заявою про добровільний вихід зі складу учасників товариства, якою просила виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну її частки у Статутному капіталі ТОВ «Фірма «ШИК», станом на день подання цієї заяви та відповідну частку прибутку товариства, що одержана останнім у поточному році до моменту виходу ОСОБА_3 у встановленому закону порядку та строки. Вказана заява отримана товариством 12.03.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19-22).

Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

За умовами ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Пунктом 6.5. Статуту товариства у редакції 2005 р. встановлено, що у випадку виходу учасника зі складу товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у Статутному фонді. Виплата відбувається після затвердження річного звіту у термін до 12 місяців з дня виходу. За вимогою учасника і при згоді решти учасників вклад може бути повернений повністю або частково у майновій формі. Учаснику, що вийшов виплачується частка прибутку, яка йому належить, отримана товариством у цьому році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству у користування повертається у майновій формі без винагороди.

Відповідно до п. 30 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Згідно розрахунку ТОВ «Фірма «ШИК» від 26.02.2013 р. № 6, частка майна товариства розрахована пропорційно частки ОСОБА_3 (10,79%) у Статутному капіталі ТОВ «Фірма «ШИК» і становить - 7399,59 грн., який здійснений відповідачем на підставі Статуту та балансу товариства станом на 31.12.2012 р. та підписаний бухгалтером і директором товариства (а.с. 23).

Разом з тим, позивач не згоден з даним розрахунком, оскільки до нього не включена частина вартості майна товариства, а саме АДРЕСА_1.

На замовлення ОСОБА_3, ринкова вартість зазначеної квартири за висновком ПП «Ріелт-Класік» складає 724014 грн. (звіт № 16/04/67 від 16.04.2013 р.) - а.с. 24-39.

За твердженням позивача, під час перебування останнього у складі учасників товариства питання щодо відчуження АДРЕСА_1 на розгляд загальних зборів учасників не виносилось, а відтак частина вартості цієї квартири (10,79 %) повинна бути включена до розрахунку суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_3 у зв'язку із її виходом з товариства.

За даними КП «БТІ» Одеської міської ради станом на 31.12.2013 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ШИК». Фактично ця квартира розміщена на І поверсі триповерхового лівоворотнього флігелю літ "А" . За архівними даними за вказаною адресою зареєстрований об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 129,4 кв.м., яке фактично розміщено на І поверсі двоповерхового флігелю літ. "Б", право власності на це нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 14.08.2009 р. Тобто квартира № 10 та нежитлове приміщення І поверху загальною площею 129,4 кв.м. є різними самостійними окремими одиницями (а.с. 107, 174-186).

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87) - п. 3.7. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

Враховуючи викладене, при обчисленні вартості частини майна, належної до сплати учаснику підприємства відповідача, слід виходити із дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів станом на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

На думку відповідача, звіт від 16.04.2013 р. № 16/04/67 про ринкову вартість спірної квартири № 10, виконаний ПП «Ріелт-Класік» не може братися до уваги з огляду на приписи ст. 32 ГПК України, оскільки останній не є висновком судового експерта.

За приписами ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що встановлення вартості частки ОСОБА_3 в майні товариства неможливо без визначення вартості майна товариства на момент виходу останньої з товариства (23.02.2012 р.) та потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне призначити по даній справі судову економічну експертизу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Враховуючи викладене, апеляційне провадження у даній справі підлягає зупиненню до закінчення проведення експертною установою судової економічної експертизи.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 99 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання ОСОБА_3 про призначення судової економічної експертизи у справі № 916/1600/13 - задовольнити.

2.Призначити у справі № 916/1600/13 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21.

3.Попередити осіб, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

4.На вирішення судової економічної експертизи поставити наступне питання:

- Визначити розмір вартості частини майна ТОВ «Фірма «ШИК», належної до виплати ОСОБА_3 пропорційно її частці у Статутному капіталі товариства (10,79 %) станом на 23.02.2012 р.

5.Оплату за проведення судової економічної експертизи покласти на ОСОБА_3

6.Справу № 916/1600/13 направити до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

7.Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз після проведення судової економічної експертизи повернути справу № 916/1600/13 разом з експертним висновком до Одеського апеляційного господарського суду.

8.Зупинити провадження у справі № 916/1600/13 до закінчення проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової економічної експертизи.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран