Ухвала

від 08.12.2014 по справі 902/1370/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 УХВАЛА про повернення апеляційної скарги "08" грудня 2014 р.                                                                                  Справа №902/1370/14 Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя                           Василишин А.Р. суддя                                                   Бучинська Г.Б. ,  суддя                                                   Філіпова Т.Л.    розглянувши матеріали апеляційної скарги (вих. №25 від 03.11.14р.), яку подав відповідач -  на рішення господарського суду Вінницької області від "21" жовтня 2014 р. у справі № 902/1370/14 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради   до Державного техно-торгівельного комерційного підприємство "Рубін-Сервіс" про  примусове звільнення приміщення ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року задоволено позов Виконавчого комітету Вінницької міської ради (надалі - Позивач)  до Державного техно-торговельного комерційного підприємства "Рубін-Сервіс"  (надалі - Відповідач) про примусове звільнення приміщення. Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову . Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року (а.с. 40) апеляційну скаргу Відповідача було повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач, 8 грудня 2014 року повторно звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного строку оскарження, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову . Поряд з тим, апелян у своїй апеляційній скарзі просить суд звільнити його від сплати судового збору, з огляду на статтю 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи його майновий стан . Як вбачається із статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року становив 1 218 грн. 00 коп.. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що порядок сплати судового збору, його розміри визначені у Законі України "Про судовий збір" № 3674- VI від   8 липня 2011 року та зазначає, що при подані апеляційної скарги, потрібно сплачувати судовий збір згідно даного Закону. Підпунктом 4 пукту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позховної заяви. Враховуючи усе вищевказане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує, що при подачі апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити 609 грн.. Водночас, апелянт в апеляційній скарзі  зазначає, що згідно довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від                      31 жовтня 2014 року № 21/19-2988 на поточному рахунку Відповідача станом на 30 жовтня 2014 року залишок коштів складає 0 грн. та зазначає про свій майновий стан. Також, Відповідачем до матеріалів апеляційної скарги додано Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (баланс Форма № 1-м)  та невизначена частина Звіту про фінансові результати за                      9 місяців 2014 року (Форма № 2-м), пояснювальну записку до звіту за 9 місяців 2014 року, котрими Відповідач обгрунтовує свої твердження щодо важкого матеріального стану (відсутність коштів).     Розглянувши заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що клопотання апелянта  задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Дана позиція суду кореспондується з роз'ясненнями, які викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 березня 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Як визначено у пункті 3.1, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Крім того, колегія суду зазначає, що відповідно до статті 1 пункту 1.1. Положення  про  порядок   здійснення   аналізу фінансового   стану   підприємств,   що   підлягають  приватизації, (затвердженого наказом   № 49/121 від 26 січня 2001 року Міністерством фінансів України),  фінансовий стан  підприємства  це  сукупність  показників,  що відображають   наявність,   розміщення   і  використання  ресурсів підприємства,   реальні   й   потенційні   фінансові    можливості підприємства; незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням   ресурсів   та   неефективним    використанням    їх, незадовільною     платоспроможністю     підприємства,    наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом,  з  заробітної  плати, недостатньою  фінансовою  стійкістю  у  зв'язку  з  несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.        З метою визначення фінансоваого стану підприємства проводиться  фінансовий   аналіз  підприємства, який складається з таких  етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);аналіз рентабельності. Основним джерелом інформації для фінансового  аналізу  є бухгалтерська  (фінансова)  звітність  підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період.       Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на той факт, що Відповідачем були подані такі докази лише станом на 30 вересня 2014 року.         Крім того, колегія суду дослідивши показники, наявні в копіях балансу станом на 30 вересня 2014 року  за Формою № 1 та показники звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року за Формою № 2, зауважує, що дійсно прослідковується нестабільний стан підприємства за 9 місяців 2014 року, водночас, провівши розрахунок згідно формули абсолютної ліквідності (поточні активи поділити на поточні зобов'язання) якими встановлено, що дане підприємство є абсолютно ліквідне (Ліквідність  — можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Платоспроможність постачальника та його здатність забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань; Абсолютна ліквідність — здатність готівки і депозитів до запитання безпосередньо виконувати роль загальновизнаного засобу платежу і інші функції грошей). Це саме стосується і рентабельності (Рентабельність загальна – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою).           Окрім того, дослідивши дані докази, додані Відповідачем до матеріалів апеляційної скарги, колегія суду зазначає, що результати зазначені в звіті за Формою № 1-м (код рядка № 1420 нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - на кінець звітного місяця - 10,3 (дані в тис.грн.)) відрізняються від даних зазначених у Формі № 2-м (код рядка Чистий прибуток (збиток)  1,5, не беручи  уже до уваги дані, зазначені в пояснювальній записці (фінансовий результат до оподаткування складає 72,92 грн., а по Формі № 2-м - 1, 8 (тис.грн), чистий прибуток складає 59, 79 грн. (а по звіту Форми № 2-м 1,5 (тис.грн.)).   Дане, в свою чергу, опосередковано свідчить про можливість Відповідача виконати своє  зобов'язання щодо сплати судового збору.   З врахуванням усього описаного вище, колегія суддів вважає, що клопотання Відповідпача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, як не обґрунтоване та документально не підтверджене, оскільки апелянтом не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору в сумі 609 грн..             Також, всупереч заявленому Відповідачем клопотанню, останній не надав суду жодних доказів скрутного матеріального становища та не обґрунтовує  причин та підстав для задоволення такого клопотання. Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі. За таких обставин (відсутність доказу сплати судового збору) колегія суддів дійшла до висновку, що дана апеляційна скарга підлягає поверненню в зв'язку з несплатою судового збору відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.   При цьому колегія апеляційного господарського суду констатує, що за приписами частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги апелянту, апеляційна скарга може бути подана повторно.           Також, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотаннями про його відновлення. Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд, УХВАЛИВ:          1. Відмовити Державному техно-торгівельному комерційному підприємству "Рубін-Сервіс"    у задоволенні клопотання   про звільнення від сплати судового збору. 2. Повернути  Державному техно-торгівельному комерційному підприємству "Рубін-Сервіс"       апеляційну скаргу   (з доданими до неї документами) без розгляду.        3. Матеріали справи №   902/1370/14 повернути до господарського суду Вінницької області. Головуючий суддя                                                                       Василишин А.Р.   Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.   Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.