Постанова

від 09.12.2014 по справі 904/210/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 року Справа № 904/210/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Калинич Л.В., дов. № 1044/13-Н від 24.05.2013р.;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор», м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року по справі № 904/210/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор», м.Кривий Ріг

про стягнення 379 551 грн. 90 коп.

В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014р. (суддя Дубінін І.Ю.) по справі № 904/210/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор», м.Кривий Ріг про стягнення 379 551 грн. 90 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 308 176,58 грн. заборгованості за кредитом, 30 564,37 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 39 604,86 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1206,09 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 7591,04 грн. судового збору (а.с.21-23, т.2).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повному та своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 530, 548, 549, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі - ТОВ «Босфор» м.Кривий Ріг, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не був досліджений доказ, а саме, платіжне доручення № 348 від 18.06.2007р., за яким скаржнику були переведені кредитні кошти, оскільки це доручення не відповідає п.1.30 ст.1, п.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ;

- також господарським судом, на думку скаржника, останнього було позбавлено права на захист своїх інтересів, оскільки, зі слів скаржника, його представника не було допущено до судового засідання, що підтверджується відзивом на позов, який було подано, нібито, до судового засідання; крім того, скаржник зазначає, що рішення по справі було прийнято поспішно, без урахування всіх обставин справи, зокрема, при недоведеності факту надання кредиту.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.66, т.2) проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що доказом отримання відповідачем кредитних коштів є не тільки платіжне доручення № 348 від 18.06.2007р., а й встановлені судом обставини часткового виконання самим відповідачем умов договору зі сплати «тіла» кредиту та відсотків за користування кредитом, додаткові угоди, укладені між сторонами в подальшому; щодо позбавлення представника відповідача участі в судовому засіданні, то позивач зазначає, що дані обставини не мали місця, оскільки представник скаржника запізнився в судове засідання й останнє було проведено без його участі; щодо «поспішного» розгляду справи, то позивач зазначає, що провадження у справі було порушене 16.01.2014р., тому до винесення рішення - 17.09.2014р. - у відповідача було достатньо часу для надання суду відповідно до норм ГПК України доказів для захисту своїх інтересів.

09.12.2014р. в судове засідання суду апеляційної інстанції скаржником було подано клопотання про подальше відкладення розгляду справи, яке, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню, оскільки зазначене клопотання свідчить про факт належного сповіщення скаржника про час та місце судового засідання 09.12.2014р., а підприємство відповідача не є фізичною особою - підприємцем, має певну штатну чисельність працівників та не позбавлений права уповноважити іншого працівника для участі в судовому засіданні або звернутись до інших фахівців в галузі права для надання правової допомоги в зв`язку з зайнятістю іншого представника; отже, зазначені в клопотанні обставини не є поважними причинами неявки представника підприємства в судове засідання. Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що розгляд справи вже відкладався та скаржник не скористався правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України).

Одночасно, 09.12.2014р., скаржником було подано клопотання про призначення і проведення судової експертизи щодо дослідження документів фінансово-кредитних операцій, яке не підлягає задоволенню колегією суддів з огляду на нижчевикладене.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

18.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» м.Кривий Ріг (в подальшому - публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» ("банк" за договором, позивач по справі) та ТОВ «Босфор» м.Кривий Ріг ("позичальник" за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено кредитний договір № 010/03-03/07/496, відповідно до предмету якого "банк" зобов'язався надати "позичальнику" кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині 1 договору, а «позичальник» прийняти його, належним чином використати та повернути «банку» суму отриманого зі сплатою відсотків за користування кредитом та виконанням всіх інших зобов`язань, визначених цим договором на наступних умовах: розмір кредиту - 600 000 грн., що передаються одним траншем, з цільовим призначенням платежу - на розвиток бізнесу, з фіксованою процентною ставкою в 17,5%, а також зазначено, що остання може змінюватись в порядку, передбаченому частиною 2 договору; сторонами визначено, що повернення кредиту та сплата відсотків відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів згідно графіку погашення заборгованості - рівними частинами протягом строку дії кредитного договору з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості, датою остаточного повернення кредиту визначено - 15.06.2012 року, (п.2, 3, 4 частини 1, п.1.1 частини 2 договору (а.с.7-10, т.1)).

Відповідно до п.п.1.5.1, п.п.1.5.1.1 п.1.5 розділу 1 частини 2 договору сторони узгодили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється «позичальником» щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, вказаний в частині 1 договору; нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються «позичальником» одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів; якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше трьох банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

Підпунктом 1.9.1 п.1.9 розділу 1 частини 2 договору сторони визначили, що незважаючи на інші положення цього договору, «банк» має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній «банком» частині у випадку невиконання «позичальником» та/або «поручителем», та/або «майновим поручителем» своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.п.1.4.1.6, 2.3.6-2.3.15 та ст..3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки; при цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено «позичальником» протягом 30 календарних днів з дати одержання «позичальником» відповідної вимоги. Застереження до цього підпункту: сторони визначають, що реалізація положень п.1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору; реалізація положень п.1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобов`язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 р.4 частини 2 договору сторони передбачили майнову відповідальність «позичальника» за порушення прийнятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, у вигляді сплати пені від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

18.06.2007р . між сторонами був підписаний додаток № 1 до кредитного договору - графік погашення кредиту (а.с.11, т.1) та додаток № 2 - доручення «позичальника» на договірне списання коштів за кредитним договором (а.с.12, т.1).

10.10.2007р . між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно якої розділ 4 договору доповнили підпунктом 4.1.4 наступного змісту: «за невиконання зобов`язань, передбачених п.п.2.3.5-2.3.12, 2.3.14, 2.3.15 даного договору, «банк» має право збільшити процентну ставку на 2% річних, з розрахунку Річної бази нарахування процентів», в решті кредитний договір залишився без змін (а.с.13, т.1).

17.03.2009р . сторони підписали додаткову угоду № 010/03-03/07/496/2 до кредитного договору, якою змінили процентну ставку з 09.10.2008р. - 17,5%, а з 17.03.2009р. - 19,5% та уклали новий графік погашення заборгованості (а.с.14, 15, т.1).

30.09.2009р . між сторонами була підписана додаткова угода № 010/03-03/07/496/3 до кредитного договору, якою «позичальнику» тимчасово з 20.10.2009р. до 19.04.2010р. надані кредитні «канікули», під час яких щомісячний платіж за кредитом знижений до 1092,19 грн. та укладений новий графік погашення заборгованості (а.с.16-17, т.1).

08.11.2010р . між сторонами була підписана додаткова угода № 010/03-03/07/496/4 до кредитного договору, якою «позичальнику» надані кредитні «канікули» на період з 20.09.2010р. по 19.10.2010р., під час яких щомісячний платіж було зменшено до 0 грн., а на період з 20.10.2010р. до 19.03.2011р. - щомісячний платіж встановлений на рівні 780,02 грн.; також укладений новий графік погашення заборгованості (а.с.19-20, т.1).

29.06.2011р . між сторонами була підписана додаткова угода № 010/03-03/07/496/5 згідно якої «позичальнику в період з 20.06.2011р. по 19.03.2012р. надаються кредитні «канікули» з оплатою щомісячного платежу в розмірі 3648,00 грн. та в якості додатку доданий графік погашення заборгованості (а.с.21-23, т.1).

27.06.2012р . між сторонами була підписана додаткова угода № 010/03-03/07/496/6, якою з 30.06.2012р. фіксована процента ставка встановлена на рівні 20% річних, пільгова - на період з 01.07.2012р. до 31.05.2013 включно - на рівні 17,5%; узгоджений новий графік погашення заборгованості (а.с.24-27, т.1).

Докази розірвання в встановленому законом порядку, визнання недійсними, як кредитного договору, так і додаткових угод до нього, внесення будь-яких інших змін до кредитного договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору 18.06.2007р. позивачем (банком) було перераховано відповідачу на позичковий рахунок 600 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 348 (а.с.54, т.1), а також підтверджується фактами укладання вищевказаних додаткових угод, часткової сплати заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом (а.с.32-45, т.1). Оригінал платіжного доручення № 348 надано для огляду в судове засідання 09.12.2014р.. Отже, факт отримання кредитних коштів підтверджено доказами у справі.

Протягом липня 2007 року - вересня 2013 року відповідач свої договірні зобов`язання по поверненню кредиту виконав частково, сплативши 291 823,42 грн. заборгованості за кредитом, 470 721,99 грн. заборгованості за відсотками та залишок заборгованості склав 308 176,58 грн. заборгованості за кредитом, 2 195,23 грн. заборгованості по відсоткам, 14 659,76 грн. пені, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.32-45, т.1), розрахунком позивача (а.с.46-49, т.1), не спростовується скаржником відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України жодним доказом при розгляді справи в судах обох інстанцій.

26.12.2012р . листом № 1801 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за кредитом, яку було отримано відповідачем 04.01.2013р ., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.28-29, т.1).

Відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, тому 20.11.2013р . листом № 294 позивач вдруге звернувся до «позичальника» з вимогою про оплату заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримав 03.12.2013р ., що підтверджується листом, поштовим повідомленням про вручення (а.с.30-31, т.1).

14.01.2014р. позивач - банк - звернувся до господарського суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував обов'язки по сплаті заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом (а.с.2-3, т.1) та ухвалою від 16.01.2014р. зазначений позов було прийнято до розгляду (а.с.1, т.1).

06.03.2014р . відповідач подав до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його поданням позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання частково недійсним спірного кредитного договору; зазначений позов прийнято до розгляду та справу № 904/887/14 призначено на 11.03.2014р. (а.с.78, т.1).

06.03.2014р. ухвалою господарського суду по цій справі провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 904/887/14 (а.с.88, т.1).

Не погодившись з зазначеною ухвалою господарського суду, її оскаржив в апеляційному порядку позивач по справі та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р . апеляційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу господарського суду від 06.03.2014р. про зупинення провадження у справі - скасовано, справу направлено на подальший розгляд до господарського суду (а.с.121-123, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014р . залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції від 09.04.2014р., касаційну скаргу ТОВ «Босфор» - залишено без задоволення (а.с.146-148, т.1).

12.05.2014р . позивач звернувся до господарського суду з заявою в порядку ст.22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи її тим, що з дня подання позову сума заборгованості за кредитом та відсотки збільшились та на цей час складають 308 176,58 грн. заборгованості за кредитом, 30 564,37 грн. заборгованості зі сплати відсотків, 39 604,86 грн. - пені за прострочення оплати кредиту, 1206,09 грн. пені за прострочення сплати відсотків (а.с.152-154, т.1). Зазначену заяву було прийнято до розгляду господарським судом.

Після повернення справи з Вищого господарського суду України, її було призначено до розгляду на 11.08.2014р., 28.08.2014р. (ухвали від 18.07.2014р., 12.08.2014р. (а.с.161, т.1, а.с.7, т.2).

Докази перерахування 308 176,58 грн. заборгованості за кредитом, 30 564,37 грн. заборгованості зі сплати відсотків, 39 604,86 грн. пені за прострочення оплати кредиту, 1206,09 грн. пені за прострочення сплати відсотків, в порядку та строки визначені кредитним договором, відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій . Отже, жодного доказу, підтверджуючого виконання зобов`язань за кредитним договором в суді апеляційної інстанції також не було надано і на вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 07.11.2014р., ухвала від 20.11.2014р. (а.с.43, 77, т.2)), докладний контррозрахунок позову, акт звірки не надано відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання .

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, факт неодноразового укладання додаткових угод до кредитного договору, отримання кредитних коштів відповідачем, що підтверджується частковою оплатою заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом та доказами надання кредитних коштів, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за кредитом та відсотків по кредиту, господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.

Доводи скаржника про недоведеність надання позивачем кредиту, про неналежність такого доказу, як платіжне доручення № 348 від 18.06.2007р., не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки доказом надання кредиту є не тільки платіжне доручення, а і докази часткового виконання кредитного договору самим відповідачем - виписки з позичкового рахунку (а.с.32-45, т.1), листи відповідача позивачу № 20 від 02.09.2013р., № 20 від 13.09.2013р., № 27 від 04.11.2013р. (а.с.67-69, т.2), які надані позивачем в якості додатку до відзиву на апеляційну скаргу. Також, як зазначалось вище, факти неодноразового укладення 6 додаткових угод сторонами свідчить про факт отримання суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За цих обставин не підлягає задоволенню і клопотання скаржника про призначення судової експертизи з метою спростування факту отримання кредитних коштів в силу приписів, регламентованих в ч.1 ст.41 ГПК України.

Доводи скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права, проведення судового засідання без представника скаржника, надання відзиву на апеляційну скаргу, зі слів скаржника, до судового засідання, не приймаються судом апеляційної інстанції в силу наступного.

В судовому засіданні 11.09.2014р. господарським судом була оголошена перерва до 17.09.2014р. до 11:45 години. Згідно протоколу судового засідання від 17.09.2014р. засідання розпочалось об 11:45 годині та завершилось о 12:00 годині, відзив на апеляційну скаргу представником відповідача поданий о 12:20, що підтверджуються штампом канцелярії господарського суду з проставленням часу у правому верхньому куті першої сторінки відзиву. Тобто, останній було подано вже після засідання, а не до нього, з чого можливо зробити висновок, що представник відповідача запізнився в судове засідання.

Щодо доводів скаржника про винесення рішення без можливості захисту ним своїх інтересів, то ці доводи також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки провадження у справі було порушене 16.01.2014р., рішення винесене 17.09.2014р. , з проведенням судових засідань 30.01.2014р., 18.02.2014р., 06.03.2014р., 28.08.2014р., 11.09.2014р. Представник відповідача брав участь у судових засіданнях 06.03.2014р., 11.09.2014р., неодноразово подавав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, тому не був позбавлений можливості захистити свої інтереси.

Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни або скасування оспорюваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014р. по справі № 904/210/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор» м.Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.12.2014р.

Головуючий О.М. Виноградник

Судді О.В. Джихур

О.М.Лисенко