Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/23659/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/23659/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Євстігнєєв А.С. - представник, дов. б/н від 08.09.2014;

від відповідачів: 1. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

3. Олійник О.М. - представник, дов. № 13 від 13.11.2014

4. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС-Нерухомість"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014

винесену за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт"

про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно

у справі № 910/23659/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт"

до 1. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2. Київської міської державної адміністрації,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС-Нерухомість",

4. Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Головне управління юстиції в місті Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві

про часткове визнання недійсним та скасування рішення № 100/5487 від 31.03.2011; про визнання недійсним протоколу № 1 про підсумки аукціону з продажу; про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 69/13 від 18.12.2013

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/23659/14 заяву про забезпечення позову задоволено повністю, на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України; з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті, накладено арешт на нежиле приміщення № 48а (групи приміщень № 1) музейного комплексу (літера А) площею 1 000 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 2, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень 16342580000.

Ухвала мотивована тим, що позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення № 48а (групи приміщень № 1) музейного комплексу (літера А) площею 1 000 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 2, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень 16342580000; враховуючи приписи ст. 67 ГПК України та постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики забезпечення позову" відносно аспектів, що мають бути враховані судом під час вирішення питання вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає, що заявлені позивачем заходи до забезпечення позову є належним (адекватним, співмірним, достатнім, збалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом; таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі третій відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/23659/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, при цьому позивач не підтверджує свої припущення жодним доказом.

Скаржник зазначає, що не має наміру відчужувати приміщення № 48а, більш того, знайти покупця на такий об'єкт нерухомості, враховуючи місце його розташування, в сучасних соціально-політичних і економічних умовах досить складно і продавати цей об'єкт у такій ситуації абсолютно не вигідно, а накладення арешту на приміщення № 48а суттєво ускладнює законному власнику цього об'єкту можливість належним чином користуватись своєю власністю і отримувати дохід від такого користування, що суттєво порушує права та законні інтереси власника.

У письмовому поясненні від 08.12.2014 скаржник, посилаючись на одержання від ТОВ "Ділайт" інформації у листі від 05.11.2014 № 051114, стверджує про те, що накладення арешту на приміщення № 48а унеможливлює повноцінне його використання скаржником, що призводить до повного зупинення господарської діяльності останнього.

До зазначеного письмового пояснення скаржником додані копії документів, неможливість подання яких суду першої інстанції скаржник пояснив тим, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, керуючись ст. 101 ГПК України, враховуючи те, що скаржником надано копії наступних документів: акту від 25.09.2014, листа від 02.10.2014 № 06, листа від 24.10.2014 № 772, листа від 06.11.2014, листа від 13.11.2014 № 913, листа від 05.11.2014 № 051114, а оскаржувана ухвала винесена 30.10.2014, тобто, до складання листів, починаючи з 06.11.2014; скаржник, обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції документів, складених до 30.10.2014, дійшла висновку прийняти додатково надані докази, а саме, документи, які були складені до 30.10.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третього відповідача, враховуючи доводи письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву з вимогами до відповідачів, а саме: визнання незаконним, недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 31.03.2011 № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки" із врахуванням змін, внесених рішенням Київської міської ради № 725/8062 від 12.07.2012, в частині включення частини нежилого приміщення № 48 (групи приміщень № 1), що знаходиться в м. Києві по вул. Інститутська, 2, літ. "А", площею 1 000,00 кв.м та нежилого приміщення № 48-а (групи приміщень № 1), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Інститутська, 2, літ. "А", площею 1 000,0 кв.м до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу їх на аукціоні; визнання недійсним протоколу № 1 про підсумки аукціону з повторного продажу за методом зниження ціни об'єкта приватизації - нежилих приміщень від 16.12.2013 № 80/4-ПР, яким було оформлено результати аукціону з продажу нежилого приміщення № 48а (групи приміщень № 1) площею 1 000,0 кв.м, розташоване в м. Києві по вул. Інститутській, 2 літ. "А", за наслідками якого переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "АДС-Нерухомість"; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 69/13 від 18.12.2013, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДС-Нерухомість", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2783, на підставі якого ТОВ "АДС-Нерухомість" придбало нежиле приміщення № 48а (групи приміщень № 1) музейного комплексу (літера А), площею 1 000,00 (тисяча цілих) кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 2 (два), літера "А".

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2001 між другим відповідачем, Комунальним підприємством "Київміськгідрошляхміст" та позивачем було укладено інвестиційний договір (про будівництво об'єкту соціальної сфери обслуговування під територією майдану Незалежності та музейно-виставкового комплексу із сферою обслуговування на території майдану Незалежності (непарна сторона); пунктом 1.4 договору передбачалась передача в комунальну власність територіальної громади м. Києва музейних приміщень, в яких планувалось розташування експозиції музею "Україна Незалежна"; у випадку розміщення вказаного музею в іншому приміщенні, звільнені площі повинні були бути передані у власність позивачу без додаткової оплати; на виконання зазначених вимог договору позивачем була передана, а другим відповідачем прийнята у власність частина приміщення новозбудованого ТВК Глобус площею 1 000 кв.м, розташована у третій лінії ТВК Глобус та позначена у технічному паспорті комплексу як приміщення № 48а; як стало відомо позивачу, восени 2013р. першим відповідачем було організовано і проведено аукціон з продажу приміщення № 48а; вказаний аукціон було проведено на виконання рішення Київської міської ради від 31.03.2011 № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки" та рішення Київської міської ради № 725/8062 віл 12.07.2012, яким затверджену першим із рішень Програму приватизації в частині переліку об'єктів комунального майна, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні було доповнено приміщенням № 48 (п. 154 переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах); переможцем аукціону з продажу приміщення № 48а став третій відповідач, який за наслідками такого аукціону уклав договір купівлі-продажу приміщення № 69/13 від 18.12.2013; оскільки продаж приміщення свідчить про те, що створення музею в спірному приміщенні не планується, то в силу п. 1.4 договору позивач має право на безоплатне отримання цих приміщень у власність; таким чином, позивач вважає, що продаж приміщення з аукціону є незаконним та порушує передбачене умовами договору право позивача на отримання приміщення у власність.

Позивачем на підставі приписів статей 66, 67 ГПК України подана заява про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежиле приміщення № 48а (групи приміщень № 1) музейного комплексу (літера А) площею 1 000 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 2, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень 16342580000.

Заява мотивована тим, що у випадку продовження відчужень приміщення від третього відповідача третім особам до завершення розгляду справи № 910/23659/14, які не будуть предметом судового розгляду у цій справі, виконання прийнятого у справі № 910/23659/14 судового рішення в частині повернення приміщення у комунальну власність та подальшої його передачі позивачу, буде значно утруднене чи навіть унеможливлене; виконати рішення суду у справі № 910/23659/14 буде неможливо, і з прийняттям такого рішення не буде захищено, порушене незаконними відчуженнями приміщення, право позивача на безоплатне отримання його у власність, тому застосування заходів забезпечення позовних вимог позивача до третього відповідача за даних умов є вимушеною необхідністю, що в подальшому забезпечить захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів; у позивача достатні підстави вважати, що третій відповідач має намір у будь-який спосіб відчужити майно, з метою уникнення його повернення першому відповідачу, шляхом продажу приміщення третій особі, яка вже буде добросовісним набувачем, що, як наслідок, призведе до неможливості повернення спірного приміщення.

Згідно із ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У п.п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами і доповненнями, зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії; обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Викладена в заяві про забезпечення позову вимога є достатньо обґрунтованою, захід, вжитий господарським судом першої інстанції, є адекватний, співрозмірний із заявленими позовними вимогами, та таким, що не перешкоджає господарській діяльності відповідачів.

Вживаючи заходи до забезпечення позову в даній справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погоджується апеляційний господарський суд, про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам та інтересам позивача, та обґрунтовано припустив, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим повернення приміщення у комунальну власність та подальшої його передачі позивачу, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову через накладення арешту на спірне майно, що стосується предмета спору, місцевий господарський суд, прийнявши до уваги обґрунтованість доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, правильно застосував ст. 66 ГПК України та правомірно обрав захід до забезпечення позову, який відповідає положенням ст. 67 ГПК України.

Як наслідок, ухвала місцевого господарського суду відповідає нормам процесуального права, є законною та обґрунтованою, з чим і погоджується апеляційний господарський суд.

Доводи скаржника немає підстав визнати обґрунтованими, зважаючи на обставини справи.

Як вже зазначалось, статтею 66 ГПК України допускається забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2014 у справі № 910/23659/14 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.11.2014; згідно із ст. 69 ГПК України строк вирішення зазначеного спору - не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Проте, спірне приміщення може бути відчужене у будь-який момент зазначеного періоду, внаслідок чого судове рішення у справі № 910/23659/14 не досягне мети, встановленої статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, про справедливий розгляд справи щодо прав і обов'язків цивільного характеру сторін.

При цьому права та охоронювані законом інтереси третього відповідача не порушені, адже, накладення арешту на спірне майно не перешкоджає ним користуватись.

Як вбачається із наданої скаржником копії акту від 25.09.2014, нежитлове приміщення № 48а використовується третіми особами для ведення своєї господарської діяльності на підставі договорів оренди та суборенди, за якими орендодавцями є інші треті особи.

Проте, як передбачено в ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Отже, невикористання скаржником спірного майна, якщо таке мало місце, було наслідком невчинення саме скаржником відповідних дій.

Слід зазначити, що способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, які й належить застосовувати, якщо листування залишається без позитивних наслідків.

Обґрунтування неможливості відчуження спірного приміщення через невигідність такої угоди, не є переконливим, оскільки поняття невигідності є суб'єктивним та стан невигідності щодо будь-якої угоди не є сталим протягом найменшого періоду часу. Про наміри скаржника вчинити дії щодо спірного приміщення свідчать його звернення із листами до осіб, які володіють інформацією щодо цього спірного приміщення (зокрема, лист від 02.10.2014 № 06).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/23659/14 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС-Нерухомість" без задоволення.

2. Матеріали оскарження ухвали від 30.10.2014 у справі № 910/23659/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха