Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/15475/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 листопада 2014 року №826/15475/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» додержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПНН» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.05.2014 №444/26-55-22-08/31406570 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.05.2014 №444/26-55-22-08/31406570 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» вимог статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 227 630,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 22.05.2014 №4448/26-55-22-08/31406570 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 341 445,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 227 630,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 113 815,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 22.05.2014 №444/26-55-22-08/31406570 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» за договором на виконання робіт за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення» від 02.07.2012 №123181.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» (виконавець) укладено договір на виконання робіт за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення» від 02.07.2012 №123181, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає згідно з цим договором на себе постійні роботи за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення», роботи виконуються на постійній основі за фактом звернення замовника на виконання чергового етапу роботи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 02.07.2012 №123181; протоколу-угоди, як додатку до договору; актів здачі-приймання робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; договорів з третіми особами.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» вказано на лист прокуратури Печерського районі міста Києва від 17.02.2014 №1773 вих-14 та вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2013 по справі №752/14820/13-к про визнання громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, за посиланням відповідача, взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Аналізуючи взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» за договором виконання робіт від 02.07.2012 №123181, суд наголошує на наступному.

З витягу ЄДРПОУ по товариству з обмеженою відповідальністю «ПНН» вбачається, що основним видом діяльності у товариства є код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування (основний); код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням; код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; код КВЕД 63.12 Веб-портали.

З пункту 1 договору від 02.07.2012 №123181 вбачається, що предметом договору є послуги, які позивач може самостійно надати, проте до виконання було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв».

Згідно витягу з ЄДРПОУ по товариству з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» основним видом діяльності товариства є код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний).

Враховуючи викладене, суд наголошує на тому, що позивачем не доведено неможливість виконання робіт власними ресурсами, економічну та ділову доцільність залучення контрагента, оскільки відповідно до штатного розпису позивача на підприємстві наявні фахівці та спеціалісти необхідних напрямків для виконання робіт за договорами з публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк».

Також, згідно з пункту 4.1 замовник зобов'язується надати виконавцю повну інформацію для постановки задач і виконання робіт, надати технічні засоби та можливість доступу на об'єкти обумовлені замовником, однак до суду не надано технічного завдання, актів передачі початкового коду та інші ресурси програмного додатку після виконання умов договору, актів передачі технічних засобів спірному контрагенту, звітів з тестування цих програмних модулів та звітів про виконання виправлень виявлених помилок при тестуванні,

Крім цього, до суду не надано виставлених рахунків від спірного контрагента та не продемонстровано для огляду в судовому засіданні розроблені програмні модулі, а при неможливості продемонструвати розробленого програмного продукту не надано угод про нерозголошення конфіденційної інформації.

Суд не ставить під сумнів виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН « своїх зобов'язань перед публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», водночас, позивачем не доведено, що підприємство не мало ані трудових ресурсів, ані виробничих можливостей для виконання відповідного обсягу робіт, а отже взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Отже, позивачем не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв», доказів неможливості самостійно виконати певний обсяг робіт з консалтингових послуг розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення, а також доказів щодо наявності такої можливості у товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв».

Відтак, позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «ПНН» не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., максимальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» (01014, місто Київ, вулиця Командарма Каменєва, 4-А, квартира 63, код ЄДРПОУ 31406570) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири тисячі) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.