Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/15475/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15475/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПНН» (далі - позивач, ТОВ «ПНН») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» вимог пп. 198.1, 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податку на додану вартість у розмірі 325 185,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 22.05.2014 №444/26-55-22-08/31406570 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» за договором на виконання робіт за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення» від 02.07.2012 №123181.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77126552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість 325 185,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 216 790,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 108 395,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Як встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» (виконавець) укладено договір на виконання робіт за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення» від 02.07.2012 №123181, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає згідно з цим договором на себе постійні роботи за темою: «Консалтингові послуги з розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення», роботи виконуються на постійній основі за фактом звернення замовника на виконання чергового етапу роботи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: договору від 02.07.2012 №123181; протоколу-угоди, як додатку до договору; актів здачі-приймання робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; договорів з третіми особами.

Водночас, з витягу ЄДРПОУ по товариству з обмеженою відповідальністю «ПНН» вбачається, що основним видом діяльності у товариства є код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування (основний); код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням; код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; код КВЕД 63.12 Веб-портали.

З пункту 1 договору від 02.07.2012 №123181 вбачається, що предметом договору є послуги, які позивач може самостійно надати, проте до виконання було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв».

Згідно витягу з ЄДРПОУ по товариству з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» основним видом діяльності товариства є код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний).

Отже, з огляду на наведене, а також враховуючи, що відповідно до штатного розпису позивача на підприємстві наявні фахівці та спеціалісти необхідних напрямків для виконання робіт за договорами з публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції про не доведеність позивачем неможливості виконання робіт власними ресурсами, економічну та ділову доцільність залучення контрагента.

Також, на підтвердження виконання пункту 4.1 Договору, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, позивачем не надано технічного завдання, актів передачі початкового коду та інші ресурси програмного додатку після виконання умов договору, актів передачі технічних засобів спірному контрагенту, звітів з тестування цих програмних модулів та звітів про виконання виправлень виявлених помилок при тестуванні.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позивачем не надано виставлених рахунків від спірного контрагента та не продемонстровано для огляду в розроблені програмні модулі, а при неможливості продемонструвати розробленого програмного продукту не надано угод про нерозголошення конфіденційної інформації.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв», доказів неможливості самостійно виконати певний обсяг робіт з консалтингових послуг розробки, тестуванню та впровадженню програмного та інформаційного забезпечення, а також доказів щодо наявності такої можливості у товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв».

Крім того, на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ПНН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» податковий орган посилається на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2013 по справі №752/14820/13-к про визнання громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Під час апеляційного розгляду справи, відповідачем надано копію вказаного вироку з відмітною про набрання ним законної сили.

З зазначеного вироку вбачається, що злочинні дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки своїми умисними діями він вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи не є достатніми і беззаперечними доказами правомірності обчислення позивачем ПДВ за період часу щодо яких проводилася податкова перевірка.

Отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.