Постанова

від 02.12.2014 по справі 916/2287/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 916/2287/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Б. Дроботової - головуючого, Г. М. Мачульського, Л. І. Рогач за участю представників: прокурораКлюге Л.М., посв. № 014652 позивачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачаКебус М.В., дов. від 19.11.2014 третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі№ 916/2287/14 Господарського суду Одеської області за позовом прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТатарбунарська районна рада Одеської області провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 прокурор Татарбунарського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25 лютого 2014 року та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути земельну ділянку розташовану на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га (кадастровий № 5125080400:01:001:1013) за межами населеного пункту, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області (в редакції уточнень від 20.06.2014).

Позовні вимоги вмотивовано приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, позаяк спірний договір оренди в порушення приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що позов подано за відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту, а твердження заявника про те, що за наявності технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати був би іншим, ніж передбачено договором, є необґрунтованим припущенням; нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору, а спірний договір містить всі визначені законом істотні умови та необхідні додатки; законодавство, що діяло на момент укладення договору, передбачало можливість укладання договору оренди землі державної та комунальної власності і визначення розміру орендної плати без проведення грошової оцінки; здійснивши державну реєстрацію права оренди за спірним договором, державний реєстратор підтвердив відповідність договору вимогам чинного законодавства; за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", що є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", визнання недійсним договору, за яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим; заявник невірно розрахував вартість спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2014 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді: Величко Т.А. - головуючий, Таран С.В., Ярош А.І.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України; вказано, що наявність державної реєстрації спірного правочину не впливає на можливість реалізації особою права на її судовий захист у спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, безпідставно не взято до уваги приписи статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) щодо обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також обов'язкову правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.05.2013 по справі № 6-11цс13; спір розглянуто з підстав, які у позовній заяві в якості підстав позову не наводились; помилково взято до уваги наведене відповідачем рішення Європейського суду з прав людини до правовідносин, які не стосуються позбавлення особи (відповідача) прав на майно.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи як безпідставні, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Позивач та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, та представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що наказом Головного Управління Держземагенства в Одеській області № ОД/Б125080400:01:001/00000045 від 27.08.2013 надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції орієнтованою площею 20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Наказом № ОД/5125080400:01:001/00000292 від 25.02.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років відповідачу для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою Білоліської сільської Ради (за межами населеного пункту) площею 20 га (в т.ч. пасовища - 20 га), кадастровий номер 5125080400:01:001:1013 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Пунктом 3 вказаного наказу визначено, що до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата встановлюється в розмірі 12-ти земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку річна орендна плата встановлюється в розмірі від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

За замовленням відповідача на підставі договору від 17.04.2013 № 212/3-С Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи" розроблено проект землеустрою відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою Білоліської сільської Ради (за межами населеного пункту) Татарбунарського району Одеської області.

Відповідно до наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області від 25.02.2014 № ОД/5125080400:01:001/00000292 Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" (орендар) 25.02.2014 укладено договір оренди землі № 27, за яким Товариству в строкове платне користування передана земельна ділянка для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 20 га (в т.ч. пасовища - 20 га) на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту). Кадастровий номер земельної ділянки 5125080400:01:001:1013. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом пункту 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена; строк дії договору - 49 років.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської Ради в УДКАСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 56270,64 грн. за 1 рік. Після проведення та введення в дію нормативно грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони включили до спірного договору всі необхідні істотні умови відповідно до законодавства, чинного на час укладення договору, в тому числі розмір орендної плати та проведення нормативної грошової оцінки землі, здійснивши реєстрацію права оренди за спірним договором, реєстратор підтвердив відповідність договору вимогам чинного законодавства; також, застосувавши рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", суд вказав на неприпустимість визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також зазначив, що Головне Управління Держземагенства в Одеській області видало наказ № ОД/5125080400:01:001/00000045 27.08.2013 про надання дозволу відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції площею 20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту)та затвердило проект землеустрою, розроблений Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи", наказом № ОД/5125080400:01:001/00000292 від 25.02.2014 відповідно до повноважень, передбачених Положенням про Головне Управління Держземагенства в Одеській області від 14.03.2013 (зі змінами) (пункти 4.30-4.32) щодо передачі відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області; умови спірного договору відповідають змісту наказів

Оскільки право оренди спірної земельної ділянки виникло на підставі наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області, щодо якого судом не встановлено його незаконність, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі № 27 від 25.02.2014.

При цьому доводи прокурора про те, що технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки не розглядалась, на розгляд уповноваженого органу не надавалась та ним не погоджувалась, відхилено з тих підстав, що чинне законодавство не пов'язує дійсність договору оренди землі з наявністю або відсутністю затвердження у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, також це не є істотною умовою договору оренди землі, відсутність якої не може свідчити про недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі; крім того, згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 7-10 років.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор мотивував позовні вимоги тим, що умовами договору обов'язок відповідача (орендаря) сплачувати орендну плату визначено всупереч імперативним приписам чинного законодавства (частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції) щодо визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судова колегія констатує, що всупереч положенням статей 4-7, 22, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди, розглядаючи спір, не надали оцінки підставам позову, викладеним у позовній заяві, не відхилили мотивовано відповідні доводи позову та апеляційної скарги; при цьому судова колегія погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами про те, що за змістом позову та додаткових уточнень та пояснень до нього недійсність спірного договору не ґрунтувалася на підставах відсутності в ньому усіх істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі". Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також судова колегія вказує, що за частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є, за змістом пункту 4 частини 1 статті 24 вказаного Закону, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам, встановленим цим Законом (статтею 17 Закону). Законодавець не покладає на державного реєстратора обов'язку здійснювати перевірку змісту спірного правочину відповідно до наведених у зазначеній позовній заяві підстав, а здійснена реєстрація речового права не позбавляє сторону правочину здійснювати свій судовий захист у спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України відповідач набуває права використовувати земельну ділянку та обов'язку сплачувати орендну плату не з прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з договору оренди землі. За таких обставин, безпідставним є висновки суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови в позові, на чинність наказу позивача, що був підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним договором оренди.

Разом з тим, за приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Об'єктом оренди землі є земельна ділянка, як окремо визначений індивідуальний об'єкт. За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Водночас за підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на час укладення спірного договору), орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції); за частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

При цьому за частиною 3 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій"; склад осіб, що можуть бути замовниками та розробниками документації із землеустрою, визначено статтею 26 Закону України "Про землеустрій". Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що саме відповідач на підставі договору від 17.04.2013 № 212/3-С замовив виготовлення Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи" проект землеустрою відведення земельної ділянки в довгострокову оренду та надав у подальшому виготовлену документацію із землеустрою позивачу для затвердження.

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави, що судами попередніх інстанцій не враховано.

Посилаючись на відповідність визначеного сторонами в договорі розміру орендної плати законодавчо встановленим межам та на передбачену підпунктом 271.1.2 статті 271 Податкового кодексу України можливість обчислення земельного податку (та, відповідно, орендної плати) щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею відповідач залишив поза увагою, що спір стосується не обчислення орендної плати за земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої не проведена, а визначення орендної плати при наданні земельної ділянки.

Як вже зазначено вище, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Разом з тим, судова колегія зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій помилково застосовано рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", про те, що визнання недійсним договору, за яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим, у спірних правовідносинах. Так, судами залишено поза увагою встановлені ними ж обставини щодо дій кожної зі сторін договору при визначенні об'єкта договору оренди, в тому числі вартісної характеристики цього об'єкта, при захисті майнових прав особи не вказано, в чому саме полягає позбавлення власності особи, не враховано суспільні інтереси та їх співвідношення з переслідуваною метою.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Беручи до уваги, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, дослідивши зміст прав та обов'язків сторін спірного договору, однак не застосували положення чинного законодавства відповідно до змісту спірних правовідносин та підстав поданого позову, судова колегія вбачає підстави для скасування судових рішень у даній справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25 лютого 2014 року та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути земельну ділянку розташовану на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га (кадастровий № 5125080400:01:001:1013) за межами населеного пункту, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області за наслідками недійсності відповідного договору.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 11 статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку судовий збір за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг Заступника прокурора Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" на користь Державного бюджету України в сумі 5359,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі №916/2287/14 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2014 скасувати.

Позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 20,0000 га, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25 лютого 2014 року.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути земельну ділянку, розташовану на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га (кадастровий № 5125080400:01:001:1013) за межами населеного пункту, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області за наслідками недійсності відповідного договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" (68130, Одеська обл., Татарбунарський район, село Білолісся, вул.Леніна, 87, ідентифікаційний код 38534564) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рах. №31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 5259,20 грн. судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Г. Мачульський

Л. Рогач