Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/16139/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/16139/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

від військової прокуратури: Тимко В.В.- прокурор Київської прокуратри з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

від позивача:Зоріна О.В.- представник;

від відповідача: Ставська М.Є.-представник ;

від третьої особи: Кривошея Д.А.-представник

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014

у справі № 910/16139/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України

про визнання недійсним правочинів

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ""КВП "Броксервіс" про визнання недійсним правочинів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача основне зобов'язання Відповідача (принципала) перед Міністерством оборони України (бенефіціаром), що мало би бути забезпечене банківською гарантією виникло вже після набрання чинності договором про його забезпечення та гарантією, виданою на його виконання, а саме 25.02.2014 і ґрунтується на Договорі № 286/1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 25.02.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір №22/2014АГ про надання банківської гарантії від 20.02.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс".

Визнано недійсною Гарантію №22/2014АГ від 20.02.2014, надану Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" Міністерству оборони України.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Заступник військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій проситьть суд рішення по цій справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

17.10.2014 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 21.10.2014 оголошено перерву по справі до 13.11.2014.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 та 25.11.2014 розгляд справи відкладався.

На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2014 від представника Міністерства оборони України 08.12.2014 через відділ документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення по справі, а також документація конкурсних торгів та копії судових рішень по справам між тими самими сторонами, що і по цій справі.

В судовому засіданні 09.12.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (далі по тексту - гарант, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" (далі по тексту - відповідач, принципал) укладено Договір №22/2014АГ (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору гарант зобов'язується протягом 2 (двох) банківських днів з моменту набрання чинності цим договором, надати Міністерству оборони України (надалі "БЕНЕФІЦІАР"), місцезнаходження якого: Україна, 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, р/р в Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 82Ф172, гарантію для виконання зобов'язань Принципала перед Бенефіціаром згідно умов Договору, який буде укладено між Бенефіціаром та Принципалом, згідно з повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів № 286/2/530 від " 06" лютого 2014 року (надалі "Договір").

Згідно з п. 1.2. Договору №22/2014АГ гарантія набуває сили з моменту підписання її Банком і діє до 05.02.2015 включно.

Відповідно до п. 1.3. Договору №22/2014АГ гарант зобов'язується сплатити Бенефіціару суму в - розмірі UAH 172 751,66 грн. (Сто сімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят одна гривня 66 копійок) у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) Принципалом всіх умов Договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості, строків та своєчасного надання документів до оплати на постачену продукцію і виключно за цінами згідно положень Договору про закупівлю бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С або еквівалент, протягом 10 (Десяти) банківських днів з дня отримання ним письмової вимоги від Бенефіціара, яка відповідає всім вимогам наданої Гарантії, містить номер наданої Гарантії, а також у якій має зазначатися номер і дата Договору, сума належна до сплати, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку Бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) Принципалом умов Договору. Сума Гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені Бенефіціару за Гарантією.

Договір № 22/2014АГ про надання банківської гарантії набрав чинності 20.02.2014 відповідно до п. 4.7.Договору №22/2014АГ.

20.02.2014 року на виконання умов п. 1.1. Договору Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" надало на користь третьої особи - Міністерства оборони України, письмову гарантію №22/2014АГ (далі по тексту - Гарантія), складену в одному оригінальному примірнику.

Гарантія надана в якості забезпечення виконання ТОВ „КВП „Броксервіс" перед Міністерством оборони України договору, який буде укладено згідно з повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів № 286/2/530 від 06.02.2014.

На момент набрання чинності Договору та Гарантії, виданою на користь третьої особи на його виконання, основне зобов'язання ще не існувало, оскільки договір про закупівлю бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С або еквівалент (виконання якого мало б бути забезпечене гарантією), укладено пізніше - 25.02.2014 року, що вбачається із змісту заяви ТОВ „КВП „Броксервіс" № 19/05/14 від 19.05.2014.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача основне зобов'язання Відповідача (принципала) перед Міністерством оборони України (бенефіціаром), що мало би бути забезпечене банківською гарантією виникло вже після набрання чинності договором про його забезпечення та гарантією, виданою на його виконання, а саме 25.02.2014 і ґрунтується на Договорі № 286/1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 25.02.2014. А тому позивач вважає, що зміст обох правочинів, а саме Договору №22/2014АГ про надання банківської гарантії від 20.02.2014, а також Гарантії № 22/2014АГ від 20.02.2014 суперечить вимогам чинного законодавства, тож обидва цих правочини мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 Господарського кодексу України до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до рішення комітету конкурсних торгів Міністерства оборони України (протокол від 06.02.14 № 75/226/5) 25.02.2014 між Міністерством оборони України (Третя сторона - Замовник-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Броксервіс» (Постачальник) укладено Договір № 286/1/14/1(далі по тексту-основне зобов'язання, Договір від 25.02.2014) на постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (кошти державного бюджету).

Строк постачання продукції до 25.12.14 року.

Зазначений договір укладено для потреб держави- в особі Міністерства оборони України та у відповідності до вимог ЗУ «Про здійснення державних закупівель»

Статтею 26 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» передбачено, що Замовник (Міністерство оборони України) має право вимагати від учасника-переможця ( ТОВ «КВП «Броксервіс») внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено документацією конкурсних торгів.

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору.

На виконання зазначеної вимоги закону, ТОВ «КВП «Броксервіс» забезпечив виконання своїх зобов'язань перед Міністерством оборони України банківською Гарантією, виданою ПАТ «Банк національні інвестиції» у розмірі 5 % від суми договору, а саме 172 751,66 грн.

Наведені дії позивача свідчать про те, що позивач безумовно гарантував виплатити Міністерству оборони України 5% від суми договору (172 751,66 грн.) у випадку невиконання (неналежного виконання) щодо якості, кількості, строків постачання продукції (виконання) відповідачем основного зобов'язання.

Відповідно п. 11.1 Договору від 25.02.2014 постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5 % від вартості Договору банківською гарантією від 20.02.14 № 22/2014 АГ на суму 172 751,66 грн. що видана позивачем - ПАТ «Банк національні інвестиції».

З матеріалів конкурсної документації, а саме розділу : « Забезпечення виконання договору про закупівлю» вбачається, що замовником вимагається від учасника - переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у фомі:

депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок замовника суми, яка дорівнює 5 відсоткам вартості договору;

або гарантії - безвідкличної, безумовної банківської, оформленої відповідно до вимог Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 та такої,що не суперечить вимогам замовника, викладеним у цій документації, із зобов'язанням банку у разі невиконання учасником-переможцем умов договору, відшкодувати на рахунок Міністерства оборони України 5 відсотків вартості договору.

З наведеного вбачається, що забезпечення основного зобов'язання банківською гарантією передбачено як вимогами чинного законодавства, так і п. 11.1 Договору від 25.02.2014 та розділом : « Забезпечення виконання договору про закупівлю» конкурсної документації.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представники позивача та відповідача посилались на ст. 236 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, та зазначали, що жодна норма закону, що стосується гарантії, не передбачає можливості забезпечити нею неіснуюче зобов'язання, що виникне або може виникнути у майбутньому.

Наведене не береться колегією суддів до уваги, оскільки як вже зазначалось раніше, ст. 26 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» передбачено, що забезпечення виконання договору вноситься не пізніше дати його укладання, тобто гарантія від 20.02.2014 № 22/2014 АГ в рахунок забезпечення договору від 25.02.14 № 286/1/14/1 мала бути видана (і видана) до його укладання.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає вимогу, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п.2.5.постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що оспорюванні правочини, а саме Договір № 22/2014АГ від 20.02.2014 про надання банківської гарантії, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс", а також Гарантія № 22/2014АГ від 20.02.2014, надана Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" надало на користь третьої особи - Міністерства оборони України,суперечать вимогам чинного законодавства щодо їх форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення правочинів свідомо існувала об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок їх укладення порушені права позивача, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо визнання вказаних правочинів недійсними.Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 та задоволення апеляційної скарги Заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/16139/14 скасувати.

3. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" відмовити.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (01601, Україна, м.Київ, вул.Володимирська, 54, код ЄДРПОУ 20017340) ) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження в дохід Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн.00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВП «Броксервіс» (99040, м.Севастополь, Балаклавське шосе, буд.30-А, код ЄДРПОУ 37018469) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження в дохід Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн.00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/16139/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська