Постанова

від 11.12.2014 по справі 906/880/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 906/880/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Сичов Д.В.;

відповідача: представник Волков С.М., Чижевський А.П.;

третьої особи на стороні позивача 1: представник не з'явився;

третьої особи на стороні позивача 2: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Новобілокоровицької селищної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.14р. у справі № 906/880/14 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Державного підприємства "Конверсенерго"

до відповідача Новобілокоровицької селищної ради

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Концерн "Воєнремсервіс"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство оборони України

про усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням в. о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 906/880/14 визначити колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/880/14 від 10.09.14р. позовні вимоги задоволено частково. Новобілокоровицьку селищну раду зобов'язано не чинити перешкод Державному підприємству "Конверсенерго" в користуванні та розпорядженні плитами бетонними розміром 6м.х1,5м. - 737 штук, розміром 6м.х2м. - 32 штуки, розміром 3,5м.х2м. - 327 штук, які знаходяться на території Новобілокоровицької селищної ради. В іншій частині вимог відмовлено за безпідставністю. Також суд першої інстанції за клопотанням позивача вийшов за межі позовних вимог в порядку статті 83 ГПК України та визнав недійсним рішення Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області №241 від 24.12.13 "Про уточнення переліку об'єктів власності територіальної громади селища". На відповідача віднесені судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що державне майно, якими є спірні бетонні плити розміром 6м.х1,5м. - 737 штук, розміром 6м.х2м. - 32 штуки, розміром 3,5м.х2м. - 327 штук, які знаходяться на території Новобілокоровицької селищної ради, не передавались Новобілокоровицькій селищній раді, а відтак і не могли вказаним органом місцевого самоврядування бути віднесеними до комунальної власності. Саме лише рішення про зміну меж смт.Нові Білокоровичі, до якої ввійшла і дорога (складовими частинами якої є ці плити - дорожнє покриття) та присвоєння їй найменування, не може бути підставою для автоматичного віднесення до комунального майна бетонних плит, як дорожнього покриття, які є державним майном.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Новобілокоровицька селищна рада звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.09.14р. у справі 906/880/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що господарський суд Житомирської області помилково прийшов до висновку про протиправність дій Новобілокоровицької селищної ради в частині заборони державному підприємству "Конверсенерго" проводити демонтаж залізобетонних плит, вважаючи що плити дорожні є держаною власністю, знаходяться у господарському відданні позивача.

Позивач та треті особи не скористались правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду, а. с. -193-194).

Колегію суддів зазначене процесуальне питання винесено на обговорення.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Концерн "Воєнремсервіс", третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство оборони України належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі третіх осіб 1, 2.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Положення про Національний координаційний центр реалізації Комплексної програми соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку (далі Координаційний Центр), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. N 1275, Координаційний Центр є органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Наказом Координаційного Центру №33 від 17.04.2000р. створено Державне підприємство «Конверсенерго».

Наказом Координаційного Центру №67 від 17.08.2000р. вирішено передати на баланс державного підприємства «Конверсенерго» нерухоме майно (будівлі і споруди) військового містечка №601/Т та військового містечка №601/7 що розташовані в смт.Н.Білокоровичі Житомирської області прийнятих в оперативне управління від Коростенської КЕЧ району Національним координаційним центром згідно додатків №1 та №2 від 17.04.2000 року.

Додаток №1 до наказу №67 містить опис будівель і споруд, про які йдеться мова в наказі. Серед переліку майна значиться збірна з/б (залізобетонна) дорога.

З інвентаризаційного опису ДП «Конверсенерго» вбачається, що до статутного фонду підприємства входить, в тому числі плити дорожні 1,5м.х6м. - 820 штук, 2м.х6м. - 57 штук, 2м.х3,5м. - 342 штуки, 2м.х3м. - 148 штук.

Відповідно до ст.22 ч.2 Господарського кодексу України ДП «Конверсенерго» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Частиною 5 статті 22 ГК України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Позивач є учасником Концерну «Воєнремсервіс» (а.с.101). Концерн "Воємремсервіс" (Ідентифікаційний код юридичної особи 33689872) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України (а.с.77-100).

Враховуючи ту обставину, що Указом Президента України №443/2005 від 07.05.05р. прийнято рішення про ліквідацію Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів; установлено, що повноваження Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів здійснюються Міністерством оборони України та покладено на Міністерство оборони України виконання зобов'язань зазначеного Центру (а.с.76), а також ту обставину, що наказом Міністерства оборони України №556 від 19.09.2007р. (а.с.19) припинено діяльність державного підприємства "Конверсенерго", ідентифікаційний код 30965105, реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства "Укрконверсбуд", до державного підприємства "Укрконверсбуд", однак воно знаходиться у стані припинення (державна реєстрація припинення юридичної особи, як на момент винесення оспорюваного рішення так і на момент розгляду апеляційної скарги, не вчинялася), Рівненський апеляційний господарський суд до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучив Міністерство оборони України.

23.12.13р. актом комісії, яка створена за ініціативи депутатів Новобілокоровицької селищної ради, встановлено, що по вулиці Олімпік укладено залізобетонні плити в наступній кількості: розміром 6000х1500 - 707 штук, розміром 6000х2000 - 32 штуки, розміром 3500х2000 327 штук. А також на тротуарі по вул. Фрунзе 30 штук розміром 6000х1500 (а.с.18).

Листом від 03.06.14р. Концерн «Воєнремсервіс» звернувся до Новобілокоровицької селищної ради з листом, в якому повідомив, що на території селищної ради знаходиться державне майно - плити бетонні ПДН-14 у кількості 1367 штук, які знаходяться в господарському управлінні ДП «Конверсенерго». А оскільки мало місце розкрадання плит Концерн «Воєнремсервіс» прийняв рішення про їх переміщення в інше місце, у чому просив посприяти.

Листом від 05.06.14р. Новобілокоровицька селищна рада повідомила Концерн «Воєнремсервіс», що дійсно мали випадки розкрадання плит по вул. Олімпік, в зв'язку з чим сесією селищної ради вирішено включити до переліку об'єктів власності територіальної громади селища дорогу, яка складається із вказаних плит (а.с.23, 60).

24 грудня 2013 року на XXVII сесії Новобілокоровицької селищної ради прийнято рішення №241 (а.с.17, 167), яким вирішено: включити до переліку об'єктів власності територіальної громади селища автодорогу протяжністю 2840 метрів «від адміністративної будівлі НБКП до підприємства «Олімпік фарба»; затвердити висновок оцінювача про вартість автодороги; головному бухгалтеру поставити автодорогу на баланс селищної ради.

Рішенням №11 від 18.02.10р. виконавчого комітету Новобілокоровицької селищної ради присвоєно вулиці, яка починається біля адмінбудівлі багатогалузевого комунального підприємства та проходить до майданчика 601/Т, де розміщені виробничі цехи підприємства "Олімпік Фарба" протяжністю 2,840 км, назву Олімпік (а.с.63).

За результатами дослідження та оцінки доказів Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що плити дорожні: розміром 1,5м х 6м у кількості 820 штук, розміром 2м х 6м - 57 штук, розміром 2м х 3,5м - 342 штуки, розміром 2м х 3м - 148 штук є державною власністю, знаходяться в господарському віданні позивача - Державного підприємства "Конверсенерго" та на момент звернення позивача до суду за захистом порушеного права фактично знаходилися на території Новобілокоровицької селищної ради. Суд апеляційної інстанції констатує, з огляду на надані письмові докази та пояснення представників позивача та відповідача, що вказаними плитами вимощена вулиця Олімпік та тротуар по вул. Фрунзе в смт. Нові Білокоровичі.

Як зазначили представники відповідача в грудні 2013 року зафіксовано факти розкрадання вказаних плит, в результаті чого в наявності залишились плити в наступній кількості: розміром 6000х1500 - 737 штук (вул.Олімпік та тротуар по вул.Фрунзе), розміром 6000х2000 - 32 штуки, розміром 3500х2000 - 327 штук.

Внаслідок цього Новобілокоровицькою селищною радою прийнято рішення №241 щодо вказаних наявних плит.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із тією обставиною, що мали місце факти крадіжок.

Адже актом від 23.12.13р. (а.с.18) зафіксовано лише залишкову кількість таких плит. Жодних доказів про факти крадіжки відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Розпорядження органу управління державним майном - Міністерства оборони України -щодо передачі бетонних плит розміром 6000х1500 - 737 штук, розміром 6000х2000 - 32 штуки, розміром 3500х2000 - 327 штук Новобілокоровицькій селищній раді відсутнє, як відсутній і Акт прийому-передачі державного майна із державної власності до комунальної власності.

За таких обставин рішення Новобілокоровицької селищної ради №241 від 24.12.13р. не ґрунтується на реальних фактах та обставинах, у тому числі і тих, які були предметом дослідження у даній справі та направлене на порушення державної власності.

Залучене до участі у справі у якості третьої особи Міністерство оборони України у своїх письмових поясненнях пояснило про здійснення запиту до галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Позивач надав бухгалтерську довідку, відповідно до якої плити бетонні плити в наступній кількості: розміром 6000х1500 - 737 штук, розміром 6000х2000 - 32 штуки, розміром 3500х2000 - 327 штук станом на 10.12.14р. перебували на балансі ДП "Конверсенерго".

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Новобілокоровицької селищної ради №241 від 24.12.13р. прийняте із перевищенням встановлених повноважень та компетенції, визначеної Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивачем до суду першої інстанції подано клопотання (а.с.75) про захист його порушеного права, у тому числі шляхом виходу за межі позовних вимог - визнати недійсним рішення Новобілокоровицької селищної ради №241 від 24.12.13р. "Про уточнення переліку об'єктів власності територіальної громади селища", як таке, що порушує право власності держави.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, враховуючи відповідне клопотання позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та на підставі ст.393 ч.1 ЦК України визнати недійсним рішення Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області №241 від 24.12.13 "Про уточнення переліку об'єктів власності територіальної громади селища", як таке, що порушує право власності держави.

Відповідно до ст. 391 ЦК України суд зобов'язує відповідача не чинити перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні плитами бетонними розміром 6м х 1,5м - 737 штук, розміром 6м х 2м - 32 штуки, розміром 3,5м х 2м - 327 штук (всього 1096 штук)

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні бетонними плитами у кількості 271 штук (1367-1096), то в цій частині позивачу слід відмовити, оскільки не надано належних та допустимих доказів по-перше наявності зазначених бетонних плит у користуванні позивача (відсутня бухгалтерська довідка про перебуванні їх на балансі), а по-друге - письмових доказів у яких би було зафіксовано у якій формі чиняться перешкоди у користуванні таким бетонними плитами.

Заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, а у подальшому покладені в основу доводів апеляційної скарги, не узгоджується із законодавством, яке регулює правовідносини власності. Державне майно, якими є спірні плити, не передавались до комунальної власності, отже дорога (складовими частинами якої є ці плити) не може вважатися вулицею населеного пункту в розумінні статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги". Той факт, що рішенням селищної ради присвоєна назву ділянці дороги, на якій розміщені спірні плити, не змінює правовий статус цих плит та не має значення для вирішення даного спору.

Із висновком господарського суду Житомирської області, щодо підвідомчості господарському суду вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування поза межами позовних вимог, погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки рішенням селищної ради здійснено втручання у правовідносини, що випливають із державної власності. Такий спір є приватно-правовим, направленим на відновлення права користування об'єктами державної власності, а відтак не може розцінюватися, як публічно-правовий спір, тому підлягає розгляду в господарських судах в порядку статті 12 ГПК України.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новобілокоровицької селищної ради від 19.09.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року у справі №906/880/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/880/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.