Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/15770/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15770/14 10.12.14

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" пророзірвання договору

Судді Пукшин Л.Г. - головуючий

Грєхова О.А.

Стасюк С.В.

Представники :

від позивача Пушкар І.О. - представник за довіреністю № 3 від 11.01.14; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 10.12.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2013 р. між сторонами було укладено Договір про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013, дія якого була продовжена до 29.12.2014 р. додатковою угодою № 6 від 30.12.2013 р. За доводами позивача, відповідач в період з 01.05.2014 р. по 31.07.2014 р. не надавав жодних послуг, які передбачені договором, таким чином, позивач просить розірвати з 01.05.2014 р. договір № 40/05/2013 від 15.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15770/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

17.09.14 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідач зазначає, що в порушення умов договору починаючи з січня 2014 року позивачем не підписуються акти про надані послуги та не сплачується абонентська плата. Крім того, листом від 24.07.14 позивач без будь-яких поважних причин скасував довіреності для представлення інтересів позивача в ряді судових справ. Таким чином, за твердженням відповідача, позивач не тільки уникає підписання актів виконаних робіт та не сплачує абонентську плату, а ще й перешкоджає відповідачеві виконувати свої обов'язки, передбачені в п.1.1 договору, тобто фактично ухиляється від виконання умов цього договору. Відповідач стверджує, що станом на 17.09.14 він продовжує надавати послуги відповідно до умов договору № 40/05/2013.

У судовому засіданні, призначеному на 17.09.2014, було оголошено перерву до 01.10.2014 за клопотанням позивача.

01.10.14 через загальний відділ діловодства суду позивач надав заперечення на відзив відповідач, в яких зазначає, що твердження відповідача про не підписання позивачем актів виконаних робіт з січня 2014 року не відповідає дійсності. Щодо відкликання довіреностей, позивач зазначив, що довіреності були відкликані у зв'язку зі зверненням позивачем з даним позовом про розірвання договору про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013. Позивач зазначив, що протягом дії спірного договору послуги відповідачем надавались неналежним чином, просив відзив ДП «Центр правового аналізу і супроводження» відхилити та не брати його до уваги під час розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач надав додаткові докази, що були залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 було задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.10.2014.

У судове засідання, призначене на 15.10.2014, з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та надав письмові пояснення, що були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/15770/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2014 справу № 910/15770/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Грєхова О.А., Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 справу № 910/15770/14 прийнято до провадження колегії суддів та призначено до розгляду 12.11.2014.

У судове засідання, призначене на 12.11.2014, з'явився представник відповідача, який надав додаткові письмові пояснення для долучення до матеріалів справи, у яких проти позову заперечує та просить відмовити в задоволені позовних вимог з тих підстав, що станом на листопад 2014 року відповідач продовжує надавати юридичні послуги позивачу відповідно до умов договору від 15.05.13 № 40/05/2013 та додаткових угод до нього.

Позивач в судове засідання 12.11.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 12.11.14 розгляд справи було відкладено на 10.12.14 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання

17.11.14 через канцелярію суду від представника відповідача Білоуса Ю.Ю. надійшло клопотання, в якому останній повідомив про припинення ним представництва відповідача у зв'язку його відмовою від вчинення дій, які були визначені довіреністю від 15.09.14, та просить вважати вказану довіреність скасованою.

В судове засідання 10.12.14 з'явився представник позивача, який надав додаткові письмові пояснення по суті спору, що були залучені колегією суддів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи за підписом директора відповідача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 10.12.2014р., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем було викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила.

15 травня 2013 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі - позивач, замовник) та Державним підприємством «Центр правового аналізу і супроводження» (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 (далі - договір), відповідно до мов якого виконавець зобов'язується за письмовим завданням замовника протягом визначеного у договорі та заявках до нього строку надавати за плату абонентські юридичні послуги такі як:

- усні консультації з питань цивільного, господарського, адміністративного, трудового, податкового права (до 20 звернень);

- письмові висновки, підготовка проектів договорів, внутрішніх (локальних) документів, скарг, заяв, претензій, відповідей на претензії, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, відзиви (пояснень) на позовні заяви, процесуальних документів у справах про банкрутство та виконавчих проваджень (до 5 документів в місяць);

- супроводження інтересів замовника в судових органах по місту Києву (до5 процесів в місяць),

а замовник в свою чергу, своєчасно сплачувати такі послуги.

Згідно з п.1.2 договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом поштового, телефонного, факсимільного зв'язку та засобів електронної пошти.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 7.2. договору термін дії починається в момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковими угодами № 1 від 25.05.13, № 2 від 19.06.13, № 3 від 21.06.13, № 4 від 01.07.13, № 5 від 17.10.13, № 7 від 04.02.14 до договору про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 сторони погодили окремі доручення виконавцю на здійснення представництва замовника в конкретних судових справах.

30 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 6 до Договору про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 від 15.05.13, відповідно до умов якої було продовжено строк дії договору до 29.12.2014р. Крім того, сторони дійшли згоди внести наступні зміни до п.7.2 договору: сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати даний договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як встановлено колегією суддів, 13.05.2014 року позивач звернувся до відповідача листом № 573/юр з пропозицією про припинення дії Договору шляхом підписання відповідної угоди, 2 примірники якої направив на адресу відповідача.

Листом від 26.05.14 вих. № 11/юр відповідач повідомив про свою відмову підписати угоду про припинення дії договору та зазначив, що договір діє до 29.12.14.

Оскільки, відповідач не надав згоди на припинення спірного договору, позивач звернутись з позовом до суду з позовною вимогою про розірвання договору про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 від 15.05.2013 року з 01.05.2014 року..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою Договір про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 від 15.05.13 є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України . Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651 , 652 ЦК України , статті 188 ГК України .

Виходячи з положень ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалося вище, ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п.7.4 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю обох сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п.7.6 договору даний договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної угоди, якщо інше не встановлено в самій угоді, в даному договорі або не передбачено чинним законодавством України.

Умови Договору № 40/05/2013 від 15.05.2013 не містять обмежень щодо можливості його розірвання на умовах та з підстав, визначених законом, а відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 206 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 Кодексу - сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, і у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.09.2011 N 22/110).

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, враховуючи положення підпункту 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України , яким закріплено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, та положення ст. 907 Цивільного кодексу України , яким передбачена можливість розірвання даного виду договору в односторонньому порядку.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення.

Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 907 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання Договору про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 від 15.05.2013 є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому, за результатами вирішення спору по суті, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 1218, 00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013 від 15.05.2013 року укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та Державним підприємством «Центр правового аналізу і супроводження».

3. Стягнути з Державного підприємства «Центр правового аналізу і супроводження» (01133 м. Київ, пров. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 32981218) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (03151 м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, ідентифікаційний код 24308300) судовий збір в розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 копійок.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2014р.

Судді Л.Г. Пукшин - головуючий

О.А. Грєхова

С.В. Стасюк