Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/15770/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/15770/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Волковицької Н.О. за участю представників сторін: позивачаПушкар І.О. дов. від 12.01.2015 відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" на постановувід 18.02.2015 року Київського апеляційного господарського суду у справі№910/15770/14 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" пророзірвання договору ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" про розірвання договору про надання абонентських юридичних послуг від 15.05.2013 № 40/05/2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2014 (головуючий суддя Пукшин Л.Г., судді Грєхова О.А., Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Лобань О.І., Майданевич А.Г.), позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір про надання абонентських юридичних послуг від 15.05.2013 № 40/05/2013, укладений між сторонами у справі та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Державне підприємство "Центр правового аналізу і супроводження" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та невідповідності висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях обставинам справи, що призвело до порушення приписів статей 6, 626, 627, 628, 638, 651 Цивільного кодексу України та статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вважає, що жодного істотного порушення договору з його боку судами наведено не було.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Статуту підприємство засноване на державній формі власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Створене міністерством з метою надання правової допомоги державним підприємствам, госпрозрахунковим організаціям і установам, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, а згідно пункту 5.2.1 Статуту повинне здійснювати розробку та подання на затвердження Міністерству оборони України фінансового плану підприємства.

Також заявник зазначає, що на виконання вимог статуту було складено та затверджено у Міністерстві оборони України фінансові плани за 2014-2015 роки до доходної частини яких був включений дохід від надання послуг ДП МОУ "Укрвійськбуд", розірвання договору призведе до невиконання вказаних фінансових планів, що спричинить шкоду державі в особі Міністерства оборони України та відповідачу.

21.04.2015 від Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією касаційної інстанції не задовольняється з огляду на те, що явка у судове засідання касаційної інстанції не є обов'язковою.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 15.05.2013 року між Держаним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", як замовником, та Державним підприємством "Центр правового аналізу та супроводження", як виконавцем, було укладено договір про надання абонентських юридичних послуг № 40/05/2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі та заявках до нього строку надавати за плату абонентські юридичні послуги, а замовник - своєчасно оплачувати такі послуги (пункт 1.1 договору).

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторони встановили, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і закінчується 31.12.2013.

30.12.2013 сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору, відповідно до умов якої було продовжено строк дії договору до 29.12.2014. Крім того, сторони дійшли згоди внести такі зміни до пункту 7.2 договору: сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати даний договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 13.05.2014 №573/юр (а.с.47), яким запропонував відповідачеві оформити розірвання договору відповідно до умов, визначених пунктом 7.2 договору. До вказаного листа позивачем додано два примірники угоди про припинення договору.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 16.05.2014 року, про що свідчить відповідний запис на вказаному листі.

Підставою для звернення до суду із позовом про розірвання договору стала відмова відповідача від пропозиції позивача на розірвання договору та підписання відповідної угоди (лист-відповідь від 26.05.2014 вих. № 11/юр (а.с. 48-49).

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірний правочин є договором про надання послуг.

Частина 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачає можливість розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, якщо така можливість передбачена законом або договором.

Згідно статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим.

Судами встановлено, що сторонами у пункті 7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2013 № 6) передбачена можливість одностороннього розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін спірного правочину, і позивачем реалізовано таке право шляхом вручення відповідачеві листа від 13.05.2014 №573/юр та пред'явлення позову у даній справі.

Відповідно до положення частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Посилання скаржника на те, що позивач має заборгованість за спірним договором колегією суддів апеляційного суду не прийнято до уваги з огляду на те, що вказане може бути предметом окремого позову.

Щодо надання відповідачем позивачеві послуг після відкликання ДП МОУ "Укрвійськбуд" довіреностей та подання ним позову у даній справі, колегія апеляційного суду зазначила, що заявок на виконання відповідачем таких завдань матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про те, що розірвання договору спричинить фінансову шкоду відповідачу колегія суддів відхилила з огляду на те, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, а відтак він здійснює господарську діяльність на власний ризик. Крім того, згідно зі статутом позивача, останній також заснований на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 910/15770/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр правового аналізу і супроводження" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і І.Алєєва

Н. Волковицька