Рішення

від 02.12.2014 по справі 922/4097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/4097/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертрансбуд", м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ФОП ОСОБА_1, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", м. Харків про стягнення 63065,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - Капустинська Н.П. (довіреність б/н від 30.09.2014р.).

3-ї особи - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.09.2014 р. звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "Променергобуд Україна" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 01036, укладеним між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 03.01.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 63065,65 грн., яка складається з 36641,76 грн. основного боргу, 2785,77 грн. пені, 18744,50 грн. - 24% річних, 4893,62 грн. інфляційних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 01036 від 03.01.2012 р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар, а також укладеним 01.08.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Лідертрансбуд" договором про відступлення права вимоги № 01/08/2014/2. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4097/14, розгляд якої призначено на 07.10.2014 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2014 р. розгляд справи № 922/4097/14 було відкладено на 11.11.2014 р. о 10:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено ФОП ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2014 р. розгляд справи № 922/4097/14 було відкладено на 19.11.2014 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2014 р. розгляд справи № 922/4097/14 було відкладено на 02.12.2014 р. о 12:15 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 04 грудня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа свого повноважного представника у судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ним надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (первісний кредитор, 3-я особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 01036, відповідно до умов якого постачальник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар: будівельні матеріали далі іменований - товар, а також інший товар, вказаний у специфікаціях, додаткових угодах, рахунках-фактурах і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору поставки № 01036 ФОП ОСОБА_1 протягом квітня 2012 - червня 2012 року було поставлено відповідачу товар на суму 354312,82 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Пунктом 3.3 договору поставки № 01036 встановлено, якщо поставка здійснюється без підписання специфікації або додаткової угоди, покупець здійснює оплату вартості продукції на підставі рахунку-фактури, виписаного на підставі замовлення покупця, шляхом перерахування 100% суми на поточний рахунок постачальника протягом двадцяти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у самому рахунку-фактурі. У такому разі оплата виставленого рахунку-фактури покупцем свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості і ціни продукції, а також умов поставки по конкретній партії поставки.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, лише частково оплатив отриманий від ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 317671,07 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість за договором поставки № 01036 від 03.01.2012 р. в розмірі 36641,76 грн.

Матеріали справи свідчать, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, з метою безпосереднього досудового урегулювання спору, було направлено на адресу ТОВ "Променергобуд України" претензію № 004 від 14.02.2014 р., яка була залишена без відповіді.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з прострочив виконання зобов'язання з оплати поставлених ТОВ "Укренергоінвест" нафтопродуктів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору поставки № 01036 від 03.01.2012 р., у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на суму 36641,76 грн.

Також, судом встановлено, що 01.08.2014 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідертрансбуд" (позивач, новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08/2014/2, відповідно до умов якого первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1) передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, та стає кредитором за договором поставки № 01036 від 03 січня 2012 р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Променергобуд України" (код ЄДРПОУ 34014304), в обсягах та на умовах, що існували на момент укладення основного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги № 01/08/2014/2, за цим договором новий кредитор (позивача) одержує право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, з правом вимоги сплати штрафних санкцій та інших збитків (в т.ч. пені, 3% річних, інфляційних витрат, тощо), за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за основним договором, визначених умовами основного договору та чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.3. договору про відступлення права вимоги № 01/08/2014/2, загальне (невиконане) грошове зобов'язання боржника за основним договором на момент укладення даного договору складає 36641,76 грн.

Відповідно до приписів ст. 516 ЦК України, відповідача було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні листом - повідомленням від 01.08.2014 р. № 01/08/2014-П2.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 36641,76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, останнім не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі, відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості у строку передбачені договором, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 3852,70 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору поставки, а саме пунктом 6.4., сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару (при відвантаженні товару без попередньої оплати) відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від загальної вартості поставленого і неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення до дня повної оплати товару включно або до дня передачі товару постачальнику відповідно до п. 6.8. цього договору.

Приймаючи до уваги, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару у строк передбачений у договорі та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму пені у розмірі 2785,77 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6.4. договору поставки, сторонами узгоджено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару відповідач виплачує 24% річних за користування чужими грошовими коштами від загальної суми прострочення платежу за весь час прострочення.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 4893,62 грн., та річних за користування чужими грошовими коштами, розмір процентів яких встановлено сторонами у договорі, сума яких складає 18744,50 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору поставки № 01036 та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та річних підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами розгляду справи, керуючись статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1827,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512-519, 525, 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" (61105, Харківська область, м. Харків, провулок Зерновий 6/4, к. 36; ідентифікаційний код 34014304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертрансбуд" (04108, м. Київ, пр-т. Правди, буд. 19/3, офіс 184; ідентифікаційний код 38233256) 36641,76 грн. основного боргу; 2785,77 грн. пені; 4893,62 грн. інфляційних нарахувань; 18744,50 грн. - 24% річних; 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков