Постанова

від 10.12.2014 по справі 909/930/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 909/930/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 02.10.2014 р. за № 3086/06-06 (вх. № 01-05/4740/14 від 09.10.2014 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 року

у справі № 909/930/14 (суддя В.І.Булка),

порушеній за позовом

Позивача: Приватного підприємства «Добош» (90621, Закарпатська область, Рахівський район, с. Косівська Поляна, 376, ідентифікаційний код № 19103731)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ № 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, ідентифікаційний код № 001531333),

Про: стягнення з відповідача на користь позивача 61319,19 грн. - інфляційних втрат за прострочення заборгованості, 53579,88 грн. - 3% річних та 2297,98 грн. судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Яцишин І.В. - п/к за довіреністю від 13.12.2013 р.,

від позивача: Худинець В.П. - п/к за довіреністю від 11.08.2014 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Права та обов'язки зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники сторін подали спільне клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 09.10.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/930/14 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В. (а. с. 66).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 02.10.2014 р. за № 3086/06-06 (вх. № 01-05/4740/14 від 09.10.2014 р.) прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 29.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 68, 69,70).

Представник Апелянта/відповідача у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 р. у справі № 909/930/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник Позивача у судове засідання прибув, через канцелярію суду подав Відзив на апеляційну скаргу за вх. № 01-04/6264/14 від 29.10.14 р., просить залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.10.2014 р. оголошено перерву до 10.12.2014 р. на 10 год. 00 хв., про що сторони повідомлені під розписку (а.с. 86).

Представник Скаржника прибув, апеляційну скаргу підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 р. у справі № 909/930/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства «Добош» відмовити.

Представник Позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у Відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 02.10.2014 р. № 3086/06-06 (вх. № 01-05/4740/14 від 09.10.2014 р.) задовольнити частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 року у справі № 909/930/14 (суддя Булка В.І.) позов Приватного підприємства «Добош» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» про стягнення 61319,19 грн. інфляційних втрат, 53579,88 грн. - 3% річних задоволено (абзац перший резолютивної частини рішення ) . Стягнуто з відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" на користь позивача: Приватного підприємства "Добош" 61319,19 грн. - інфляційних втрат, 53579,88 грн. - 3% річних та 2297,98 грн. - судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення )(а.с. 60, 61-63).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 71-75), просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2013 р. у справі № 909/930/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Добош" відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, Апелянт посилається на те, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2006 р., Боржник зобов'язаний виконати рішення суду, а не сплатити борг. На думку Апелянта, правовідносини щодо виконання рішення суду є адміністративними і такими, що засновані на владному підпорядкуванні, при цьому посилаючись на ч. 2 ст. 1 ЦК України, вважає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відтак вважає нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України безпідставним.

Крім того, Скаржник стверджує, що місцевий суд задовольняючи позовні вимоги позивача, безпідставно, не взяв до уваги приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», згідно якого, з 28.11.2005 р. ДК «Укртрансгаз» було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відтак всі виконавчі провадження підлягали обов'язковому зупиненню та були зупинені, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що 15.05.2013 р. Законом України № 238-УІІ в ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» внесено зміни, згідно яких, строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості продовжено до 01.01.2014 р., відтак вважає нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період, коли щодо Відповідача, як підприємства паливно-енергетичного комплексу, відповідно до Закону були зупинені всі виконавчі провадження, незаконним, оскільки відсутня вина Відповідача, а так як 13.01.2014 р. постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Івано-Франківської області поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду № 5600 від 17.05.2006 року щодо стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на користь ПП «Добош» 595332, 00 грн. основної заборгованості та 1818,00 грн. судових витрат - виконано 30.05.2014 р. та 13.06.2014 р. в повному обсязі, відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, на думку Апелянта, за період з 13.06.2011 р. по 13.06.2014 р. застосування до Відповідача ст. 625 ЦК України є безпідставним, так як господарський суд Івано-Франківської області при розгляді спору у справі № 10/139-6/156 по суті в 2005 році допустився помилки (описки) в рішенні і в наказі суду, замість ПП «Добош» вказав МП «Добош» (ідентифікаційний код 19103731), що було виправлено ухвалами Івано-Франківського господарського суду, які набрали законної сили 23.05.2013 р., та ухвалою суду від 14 лютого 2014 р. у справі № 10/139-6/156-10/413.

З огляду на викладене в апеляційній скарзі, Апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення місцевого суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено, що Апелянт/відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 30019801.

Від імені юридичної особи діє філія: Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» без права юридичної особи, місцезнаходження філії: п.і. 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, ідентифікаційний код № 001531333. Керівник Філії діє на підставі довіреності виданої юридичною особою 30.12.2013 р., яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. 30.12.2013 р. зареєстрована в реєстрі за № 1329 (а.с. 42).

Позивач: Приватне підприємство «Добош» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 19103731, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 90621, Закарпатська область, Рахівський район, с. Косівська Поляна, будинок 376, що підтверджується витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ № 739294 (а.с. 10).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 року у справі № 10/139-6/156 задоволено позов МП "Добош" до відповідача ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про стягнення 595 532,00 грн. заборгованості та судові витрати (а.с. 17-18).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 р. у справі № 10/139-6/156 зазначене вище рішення залишено без змін, відтак набрало законної сили.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 року у справі № 10/139-6/156, яке забрало законної сили, місцевим господарським судом видано наказ № 5600 від 17.05.2006 р. (про стягнення з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" на користь МП "Добош" 595532,00рн. заборгованості, 1700грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

30.05.2006 року Відділом примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області винесено Постанову ВП № 2062918 «Про відкриття виконавчого провадження» щодо примусового виконання наказу № 5600 виданого 17.05.2006 року Господарським судом Івано-Франківської області (а.с. 19).

Відповідно до зазначеної вище Постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області божнику надано термін для добровільного виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 р. у справі № 10/139-6/156 до 06.06.2006 року (п. 2 постановляючої частини Постанови ВП № 2062918).

Місцевим господарським судом встановлено, що боржник заборгованість - не сплатив.

Постановою Відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області від 08.02.2011 р. ВП № 2062918 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду № 5600 від 17.05.2006 р., оскільки боржник з 28.11.2005 р. внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, як такий, що бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (а.с. 20).

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 13.06.12 № 360-р реорганізовано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Ухвалою місцевого суду від 14.05.2013 р. у справі № 10/139-6/156-20/413 замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області № 5600 від 17.05.2006 р. - Дочірню компанію "Укратрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів (ідентифікаційний код 00153133)(а.с. 21-23).

Ухвалою суду від 28.05.2013 р. заяву № 3919/13 від 16.05.2013 р. ПАТ "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 р. - задоволено частково . Розстрочено виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005р. терміном на 4 місяці, з червня 2013 р. по вересень 2013 р., рівними частинами, із щомісячним стягненням: по 148883,00 грн. - основної заборгованості, по 425,00 грн. - відшкодування державного мита, по 29,50 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 24-25).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413, заяву (вх. 13934/13 від 02.09.13) Приватного підприємства «Добош» задоволено, виправлено допущену в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 р. у справі № 10/139-6/156 помилку, зазначивши назву позивача (стягувача) та ідентифікаційний код в тексті вищезгаданого процесуального документа по справі № 10/139-6/156 замість «Малого підприємства «Добош» (ідентифікаційний код 164071901)», відповідно «Приватне підприємство «Добош» (ідентифікаційний код 19103731)».

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 заяву Приватного підприємства "Добош" б/н від 03.09.13 (вх. №14038/13 від 03.09.2013 р.) про виправлення помилки в наказі Господарського суду Івано-Франківської області № 5600 від 17.05.2006 р. у справі №10/139-6/156 задоволено; виправлено допущену в наказі господарського суду Івано-Франківської області № 5600 від 17.05.2006 р. помилку, вказавши позивача «Приватне підприємство "Добош" (код ЄДРПОУ 19103731)» та вказавши замість дати рішення господарського суду від 01.02.2005 р., дату 26.10.2005 р.

Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 р. у справі № 10/139-6/156-20/413 в задоволенні апеляційних скарг Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» - відмовлено. Ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 та від 12.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 - залишено без змін (а.с. 47-48, 45-46). Зазначені постанови набрали законної сили.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2014 р. заяву Приватного підприємства "Добош" б/н від 29.08.2013 р. (вх. №13934/13 від 02.09.2013 р.) про виправлення описки в рішенні суду від 26.10.2005 р. по справі № 10/139-6/156 задоволено. Найменування позивача по тексту рішення вказано в наступній редакції: Приватне підприємство "Добош" (ідентифікаційний код 19103731). В задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 р. з підстав зазначених в абзаці третьому резолютивної частини ухвали суду від 14.02.2014 р. у справі № 10/139-6/156-20/413 - відмовлено (а.с. 26-28).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області суду від 23.05.2014 року у справі №10/139-6/156-20/413 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" про визнання наказу № 5600 від 17.05.2006 р. таким, що не підлягає частковому виконанню та про зупинення виконавчого провадження № 2062918 по виконанню вказаного наказу суду № 1023/06-02 від 08.04.14 (вх. № 4987/14 від 08.04.14).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області суду № 5600 від 17.05.2006 р. Відділом примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області стягнуто з Відповідача та перераховано на рахунок Позивача заборгованість за виконані позивачем роботи згідно Контракту № 017-01 від 17.08.1995 р. на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 року у справі № 10/139-6/156, а саме: 30.05.2014 р. стягнуто 180 636,16 грн. (а.с. 29), 13.06.2014 р. - 416 713,85 грн. (а.с. 30),

Даний факт підтверджується виписками Філії Закарпатського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк" від 30.05.2014 р. та 13.06.14, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 29, 30), отже, боржником (Відповідачем) погашено заборгованість перед стягувачем (Позивачем) згідно рішення суду від 26.10.2005 р. у справі № 10/139-6/156 з урахуванням внесених до нього виправлень описок (згідно постанов Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р., які набрали законної сили) - в повному обсязі.

Позивач направив Відповідачу претензію № 17-06 від 17.06.2014 р. (а.с. 31), в якій Позивач просить Відповідача сплатити інфляційні нарахування за період заборгованості - 26.10.2005 - 01.06.2014 р., розраховані від 595332,00 грн. простроченої суми заборгованості, зазначивши сукупний індекс інфляції 2,319, інфляційне збільшення суми боргу 785242 грн. та 3% річних, за період прострочення - 26.10.2005 - 01.06.2014 р., кількість років прострочення - 8,59, розмір процентів - 3%, загальна сума процентів - 153417 грн.

Відповідач надав відповідь на претензію за № 2164/06-02 від 16.07.14 (а.с. 32), в якій зазначає, що претензія не підлягає розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 6 ГПК України, а саме: немає номеру претензії та доданого розрахунку суми заборгованості.

Зазначені вище обставини, були підставою для звернення Позивача до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про стягнення 61 319,19 грн. інфляційних втрат та 53 579,88 грн. - 3% річних (за порушення грошового зобов'язання).

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Місцевим судом встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 р. у справі № 10/139-6/156 задоволено позов МП "Добош" до відповідача ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про стягнення 595532,00 грн. заборгованості та судових витрат. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 р по даній справі зазначене вище рішення залишено без змін. Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. у вказаному рішенні та наказі виправлено описки, про що зазначено вище у цій постанові.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", в порядку виконавчого провадження, виконало рішення суду від 26.10.2005 р. у справі № 10/139-6/156, відповідно: 30.05.2014 р. та 13.06.2014 р. в повному обсязі.

Предметом позову у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача 61 319,19 грн. інфляційних втрат та 53 579,88 грн. - 3% річних за період з 13.06.2011 р. по 13.06.2014 р.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", вказано, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання

грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язання.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт прострочення грошового зобов'язання Відповідачем.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, Відповідач, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» з 28.11.2005 р. був внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості під № 0085, в силу Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (із наступними змінами) до 01.01.2014 р., виконавче провадження ВП № 2062918 з виконання наказу № 5600 від 17.05.2006 р. у зазначений період було зупинено, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується Постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області ВП № 2062918 від 08.02.2011 р. (а.с. 20).

Апелянт вважає, що оскільки мало місце зупинення виконавчого провадження в силу вищевказаного Закону, відсутня вина Відповідача, тому вважає нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних під час зупинення виконання рішення безпідставним.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних, які розраховано від простроченої суми за період: з 13.06.2011 р. по 13.06.2014 р .

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково, а отже стягуються незалежно від вини боржника.

Покликання Апелянта в апеляційній скарзі на відсутність його вини у період з 28.11.2005 р. по 01.01.2014 р., з тих підстав, що останній був внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості під № 0085, згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (з наступними змінами) та зупинялися виконавчі провадження щодо стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідних грошових коштів є безпідставним, оскільки зазначений вище Закон не передбачав звільнення підприємств паливно-енергетичного комплексу, в т.ч. Відповідача, від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання грошових зобов'язань за укладеними договорами (право чинами), в т.ч. від нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які визначені ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги вищенаведених тверджень Відповідача.

Однак, заслуговує на увагу твердження Апелянта/відповідача про те, що право на нарахування 3% річних і інфляційних втрат виникло у Позивача не з 13.06.2011 р., а з 23.10.2013 р., тобто з моменту ухвалення Львівським апеляційним господарським судом постанов від 23 жовтня 2013 р. у справі № 10/139-6/156-20/413, якими залишено без змін ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 та від 12.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 про виправлення допущених в Наказі № 5600 від 17.05.2006 року та рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 року помилок, зазначивши назву позивача (стягувача) та ідентифікаційний код в тексті вищезазначених процесуальних документів по справі № 20/139-6/156 замість «малого підприємства «Добош» (ідентифікаційний код 164071901) відповідно Приватне підприємство «Добош» (ідентифікаційний код 19103731) (а.с. 47-48, 45-46).

Колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин справи, прийшла до висновку перевірити правильність розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання грошового зобов'язання, однак з урахуванням, що постановами Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. у справі № 10/139-6/156-20/413 залишено відповідні ухвали суду першої інстанції про виправлення описок.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач подав позовну заяву про стягнення з Відповідача на свою користь інфляційні втрати і 3% річних за період з 13.06.2011 р. по 13.06.2014 р.

Колегія суддів враховуючи вищенаведені обставини, які мають значення для вирішення даного спору, прийшла до висновку, що 3% річних та інфляційні втрати належить розраховувати з 24.10.2013 р. по 12.06.2014 р. включно, тобто з наступного дня після ухвалення Львівським апеляційним господарським судом постанов від 23 жовтня 2013 р. у справі № 10/139-6/156-20/413, які набрали законної сили, та якими залишено без змін ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 та від 12.09.2013 р. по справі № 10/139-6/156-20/413 про виправлення допущених в Наказі № 5600 від 17.05.2006 року та рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2005 року помилок, по 12.06.2014 р. включно, оскільки 13.06.2014 р. - дата фактичного погашення основного боргу.

Перерахунок розміру інфляційних втрат: за період з 24.10.2013 р. по 12.06.2014 р. включно. Сума боргу станом на 24.10.2013 р. (згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.205 р. у справі № 10/139-6/156, яке набрало законної сили з урахуванням постанов ЛАГС від 23.10.2013 р.), складала 595332,00 грн. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж за весь період прострочення сплати основного боргу з урахуванням інфляції та дефляції. Отже, індекс інфляції за жовтень 2013 р. - 100,4% * за листопад 2013 р. - 100,2% * за грудень 2013 р. 100,5% = 101,1% (595332,00 грн. боргу * 101,1%/100%) = 601880,65 грн. - 595332,00 грн. = 6548,65 грн.; за період січень 2014 р. - травень 2014р. (30.05.2014 р. мало місце часткове погашення основного боргу, відтак інфляційні втрати розраховуються, як за повний місяць). Розрахунок індексу інфляції за згаданий період: 100,2%*100,6%*102,2%*103,3%*103,8%=110,4%. Розрахунок інфляційних втрат за згаданий період: (595332,00 грн. боргу*110,4%/100%) = 657246,528 грн. - 595332,00 грн. = 61914,53 грн. + 6548,65 грн. = 68463,18 грн. За червень 2014 р. інфляційні втрати від суми боргу 414695,84 грн. (595332,00 грн. боргу - 180636,15 грн. - сума часткової оплати боргу 30.05.2014 р.) не розраховуються, оскільки 13.06.2014 р. мало місце повне погашення боргу. Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 61319,19 грн., на суму 68463,18 грн., згідно перерахунку вчиненого судом, позовних вимог не збільшував, відтак до задоволення підлягає сума заявлена Позивачем - 61319,19 грн. інфляційних втрат.

Перерахунок розміру 3% річних: 3% річних розраховуються за формулою: сума боргу *3% * кількість днів прострочення / 365 = розмір процентів річних. Період прострочення: з 24.10.2013 р. по 12.06.2014 р. включно. Оскільки 30.05.2014 р. мало місце часткове погашення боргу в сумі 180 636,15 грн., відтак 30.05.2014 р. до розрахунку періоду часу відсотків річних не береться. За період з 24.10.2013 р. по 29.05.2014 р. = 218 днів прострочення (595332,00 грн. борг *3%/100%*218 днів прострочення /365) = 10667,04 грн. За період з 31.05.2014 р. по 12.06.2014 р. включно = 13 днів прострочення, сума боргу за цей період складала 414 695,84 грн. (595332,00 грн. боргу - 180636,15 грн. - сума частково погашеного боргу 30.05.2014 р.); 13.06.2014 р. - день фактичної сплати суми заборгованості - не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних, відтак: (414 695,84 грн. боргу *3%/100%*13 днів прострочення /365) = 443,09 грн. + 10607,04 грн. = 11110,13 грн., а не 53579,88 грн., як помилково розрахував місцевий суд.

Отже, в частині вимог Позивача про стягнення 3% річних до задоволення підлягає сума 11110,13 грн.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Посилання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що правовідносини щодо виконання рішення суду є адміністративними і такими, що засновані на владному підпорядкуванні є хибними, оскільки суперечать ст.ст. 115, 116 ГПК України, правовій позиції Верховного Суду України (викладену в його Інформаційному листі від 08.11.2005 № 3.2-2005), та Вищого господарського суду України (викладену у листі ВГС України від 11.12.2006 р. № 05-3/2772).

Інші твердження Скаржника викладені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши подані у справу докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, оцінивши їх в сукупності, відповідно до ст. 43 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача задовольнити частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 змінити, а саме:

Абзац перший резолютивної частини судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 після слова «задоволити», доповнити словом «частково».

В абзаці другому резолютивної частини судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 після слова «втрат, » цифри « 53579,88» замінити цифрами « 11110,13», слова та цифри у дужках «(п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 88 коп.)» замінити словами та цифрами «(одинадцять тисяч сто десять грн. 13 коп.)», після слова «та» цифри « 2297,98» замінити цифрами « 1448,59», слова та цифри у дужках («дві тисячі двісті дев'яносто сім гривень 98 коп.) замінити словами та цифрами «(одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 59 коп.)».

Доповнити резолютивну частину судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 абзацом третім наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.», у зв'язку з чим, абзац третій резолютивної частини рішення вважати абзацом четвертим.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 424,70 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 22, 32-35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2014 р. у справі № 909/930/14 змінити, а саме:

3. Абзац перший резолютивної частини судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 після слова «задоволити», доповнити словом «частково».

4. В абзаці другому резолютивної частини судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14, після слова «втрат,» цифри « 53579,88» замінити цифрами «11110,13», слова та цифри у дужках «(п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 88 коп.)» замінити словами та цифрами «(одинадцять тисяч сто десять грн. 13 коп.)», після слова «та» цифри « 2297,98» замінити цифрами « 1448,59», слова та цифри у дужках («дві тисячі двісті дев'яносто сім гривень 98 коп.) замінити словами та цифрами «(одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 59 коп.)».

5. Доповнити резолютивну частину судового рішення від 23 вересня 2014 року по справі № 909/930/14 абзацом третім наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.», у зв'язку з чим, абзац третій резолютивної частини судового рішення вважати абзацом четвертим.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 424,70 грн. покласти на позивача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 11.12.2014 р.