Постанова

від 12.12.2014 по справі 922/2770/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 922/2770/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю:

представника позивача за первісним позовом - Суховій Т.М., довіреність № 56 від 16 червня 2014 року,

представника відповідача за первісним позовом - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 3766 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 922/2770/14

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м.Харків

до Приватного підприємства "Ера", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 35 184 490,52 грн.

та за зустрічним позовом : ПП "Ера", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватна фірма "ДАНК", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року по справі № 922/2770/14 (суддя Калініченко Н.В.) первісний позов задоволений повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Ера" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" заборгованість за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35 184 490,52 грн., з яких: 30 432 171,27 грн. залишок поточної заборгованості за кредитом; 2 229 998,56 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом; 268 456,16 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 2 113 199,65 грн. прострочена заборгованість за процентами; 64 051,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 76 613,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Розстрочено виконання рішення суду шляхом сплати 35 184 490,52 грн. протягом восьми місяців за графіком:

- 30.11.2014 р. - 5 000,00 грн.

- 30.12.2014 р. - 5 000,00 грн.

- 30.01.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 28.02.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 30.03.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 30.04.2015 р. - 11 719 830,17 грн.

- 30.05.2015 р. - 11 719 830,17 грн.

- 12.06.2015 р. - 11 719 830,17 грн.

Стягнутий з відповідача судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій", з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року скасувати в частині надання розстрочки виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 10 червня 2014 року Національний Банк України прийняв Постанову № 340 про ліквідацію з 12 червня 2014 року ПАТ Банку «Меркурій». 12 червня 2014 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла Рішення №47 «Про початок ліквідації ПАТ Банк «Меркурій» та призначення уповноваженої особу Фонду на ліквідацію». Ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Таким чином, ліквідація банку повинна бути завершена до 12 червня 2015 року.

Вважає, що надання судом першої інстанції розстрочки до 12 червня 2015 року порушує вимоги діючого законодавства; боржник не довів можливості покращення його фінансового положення в період розстрочки та не зазначив джерел погашення щомісячних платежів; боржником не доведено наявність виняткових обставин, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

09 грудня 2014 року позивач надав суду апеляційної інстанції письмові пояснення з доданими документами в обґрунтування доводів апеляційної скарги (вх. 11962, 12017).

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не виконав, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.11871 від 08.12.2014р.) з огляду на неможливість забезпечення явки уповноваженого представника та надання додаткового часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання виходячи з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім цього, за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду даної апеляційної скарги, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, апеляційний суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи - ПФ «Данк» в судове засідання 09 грудня 2014 року не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чингом, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 12).

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 193 Господарського кодексу України, 525,526,530,629,1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, прострочених та нарахованих процентів та пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 625,629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено .

Як убачається із матеріалів справи, 29 жовтня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК" укладений договір № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (надалі Кредитний договір), із змінами, внесеними Додатковими угодами до даного кредитного договору, які є його невід'ємними частинами, відповідно до умов якого, встановлений ліміт кредитної лінії в розмірі 5 000 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 21 жовтня 2013 року. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору розмір процентів за користування кредитом становить 12% річних (т. 1 а.с.10-15).

28 грудня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій", Приватною фірмою "ДАНК" та Приватним підприємством "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно якого частково зобов'язання ПФ "ДАНК" по кредитному договору в сумі 3 799 800,00 доларів США перейшли до ПП "Ера" (т. 1 а.с.16-17).

Додатковою угодою від 28 грудня 2012 року до Кредитного договору заборгованість ПФ "ДАНК" по кредитному договору встановлювалась в сумі 2000000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2013 року, під 12% річних окремо для кожного позичальника (т.1 а.с.18-23).

Додатковою угодою до договору від 28 грудня 2012 року, укладеною між ПАТ Банк "Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК" переведено частину суми кредиту - 2 000 000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16170000,00 грн. станом на момент укладання додаткової угоди (т. 1 а.с.24).

Додатковою угодою № 10 від 18 жовтня 2013 року сторони внесли зміни до п.1.4 та 1.2 Кредитного договору, якими визначили, що кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитною лінією - 16 жовтня 2014 року та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США (т. 1 а.с. 46).

26 грудня 2013 року між ПАТ Банк "Меркурій", Приватною фірмою "ДАНК" та Приватним підприємством "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно умов якого, зобов'язання ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 225 000,00 доларів США (з яких 148 814,95 доларів США - заборгованість за кредитом, 76 185,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) частково перейшли до ПФ "ДАНК" (т.1 а.с.48-49).

Додатковою угодою № 12 від 26 грудня 2013 року до Кредитного договору визначено, що кінцевий термін повернення ПП "Ера" заборгованості за Кредитною лінією - 16 жовтня 2014 року в сумі 3 649 785,05 доларів США (т. 1 а.с. 50).

11 січня 2014 року між ПАТ Банк "Меркурій", Приватною примислово-торговельною фірмою "Юсі" та Приватним підприємством "Ера" укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого право вимоги до ПП "Ера" по Кредитному договору в сумі 900 788,19 доларів США частково передано ППТФ "Юсі" (т.1 а.с. 60).

Заборгованість по кредиту ПП "Ера" перед ПАТ Банк "Меркурій" за Кредитним договором залишилась в сумі 2748996,86 доларів США.

Додатковими угодами №13, №14, №16 до Кредитного договору від 29 жовтня 2012 року, які укладені між ПАТ Банк "Меркурій" та ПП "Ера", внесені зміни до п. 1.4 Кредитного договору щодо термінів повернення заборгованості.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач, у відповідності до умов Кредитного договору, виконав свій обов'язок щодо надання ПФ «Данк» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти в розмірі встановленого кредитного ліміту.

Пунктами 5.2.3, 5.2.5 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п. 1.4 Кредитного договору та сплачувати проценти за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками позивача про рух коштів (т. 1 а.с.63-67).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525-526 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною першою статті 520 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПП «Ера» свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за Кредитним договором, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 35 184 490,52 грн., з яких: 30 432 171,27 грн. залишок поточної заборгованості за кредитом; 2 229 998,56 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом; 268 456,16 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 2 113 199,65 грн. прострочена заборгованості за процентами; 64 051,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 76 613,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, зроблений позивачем та, який не спростований відповідачем, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань", колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції, задовольняючи первісні позовні вимоги, дійшов законного та обґрунтованого висновку.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду першої інстанції з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ банк "Меркурій" та ПФ «Данк», посилаючись на те, що при підписанні спірного кредитного договору, банком (відповідачем у справі) були порушені законні права ПП "Ера" (позивача за зустрічним позовом), оскільки спірний кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України (Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Цивільного та Господарського кодексів України), інтересам і волі позивача, чим порушує його права та законні інтереси, тому у позивача є всі підстави для визнання кредитного договору недійсним за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, де, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 180 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні договору, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що спірний Кредитний договір (з урахуванням усіх умов договору) та додаткові угоди до нього були укладені сторонами з дотриманням та у відповідності до статей 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність у ПАТ Банк "Меркурій" станом на час укладання договору ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки Банк діяв на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 24 жовтня 2011 року № 165, яка знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 162-163).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Отже, позивач за зустрічним позовом не надав жодного доказу, на виконання статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження та обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, документально не довів свою позицію у справі, у зв'язку із чим суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ПП «Ера» у задоволенні його зустрічного позову.

Позивачем судове рішення у даній справі оскаржується лише в частині надання розстрочки виконання прийнятого рішення. Разом з тим, судовою колегією переглядається рішення суду першої інстанції в цілому, оскільки у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі та залишення зустрічного позову без задоволення.

Під час здійснення судового провадження відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про надання йому розстрочки виконання рішення на 8 місяців.

В обґрунтування вказаної заяви, відповідач послався на тяжке фінансове становище ПП "Ера", зокрема зазначає, що негайне стягнення заборгованості може мати наслідком припинення господарської діяльності, на підтвердження чого надано фінансові звіти ПП "Ера" (т. 1 а.с. 165-167).

Господарський суд Харківської області задовольнив заяву відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення з посиланнями на те, що відповідачем доведена наявність обставин, які свідчать про збитковість підприємства та є достатніми для підтвердження винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення судового рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи; законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Колегія суддів, дослідивши наведені боржником обставини, вважає, що тяжке становище боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось особливих обставин, що унеможливило б виконання рішення суду та не може розцінюватися як винятковий випадок.

Посилання ПП «Ера» на складний фінансовий стан підприємства безпідставне, так як боржник не надав доказів своєї економічної неплатоспроможності, відсутності майна, а його посилання на фінансові звіти, на підтвердження наявності дебіторської заборгованості, не є тими винятковими обставинами, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення.

Крім того, під час вирішення питання про розстрочку виконання судового рішення, місцевим господарським судом не було враховано матеріальні інтереси ПАТ Банку «Меркурій», який знаходиться в ліквідаційній процедурі до 12 червня 2015 року.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги той факт, що боржник не дотримується визначеного судом графіку виконання рішення суду. Вказане підтверджується довідкою ПАТ Банк «Меркурій» (вих. № 1034/08 від 09.12.2014 р.), з якої убачається, що до ПАТ Банку «Меркурій» за період з 21 грудня 2014 року по 09 грудня 2014 рік ніяких платежів від ПП «Ера» в погашення заборгованості за Кредитним договором №02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року, не надходило.

З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 по справі № 922/2770/14 підлягає скасуванню в частині розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до підпункту 2 пункту 2 та підпункту 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1, частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 922/2770/14 скасувати в частині надання розстрочки виконання рішення.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ПП «Ера» про розстрочку виконання рішення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ПП «Ера» (61068, м. Харків, проспект Московський, 118, код ЄДРПОУ 25464456) на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 609,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 12.12.2014р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.