Ухвала

від 17.11.2014 по справі 826/17871/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/800/31551/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Мебіком» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/17871/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Мебіком» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон-Мебіком» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про:

- визнання протиправними дій податкового органу по зменшенню задекларованого податкового кредиту позивача за листопад, грудень 2012 року на 1 206 931,00 грн.;

- визнання протиправними дій податкового органу по зменшенню задекларованого податкового зобов'язання за листопад, грудень 2012 року на 744 785,00 грн.;

- зобов'язання відповідача не вносити інформації про результати проведеної з 23.10.2013 по 29.10.2013 позапланової документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 05.11.2013 №1719/22-07/31031196, до інформаційних баз, перелік яких визначений Міністерством доходів та зборів України;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 25.11.2013 № 0006962207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 577 683 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення від 25.11.2013 № 0006962207, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 скасовано, винесено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Юніон-Мебіком» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Жалсі» за період листопад, грудень 2012 року, за результатами якої складено акт №1719/22-07/31031196 від 05.11.2013;

- вказаною перевіркою встановлені порушення позивачем п.198.1., п.198.2., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період листопад, грудень 2012 року на суму 462 146 грн.;

- за підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006962207 від 25.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 577 683 грн. (з яких: за основним платежем - 462 146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 537 грн.).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем безпідставно сформовано суми податкового кредиту з ПДВ за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Фірма Жалсі», оскільки правочини між позивачем та його контрагентом укладено без мети настання реальних наслідків, а тому складені документи на підтвердження фактів виконання господарських операцій не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського обліку. Вказані висновки обґрунтовані відсутністю будь-якої інформації за результатами перевірки позивача щодо наявності у його контрагента ТОВ «Фірма Жалсі» складських приміщень, транспортних засобів, устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також висновками акту перевірки №883/22.3-17/37888855 від 23.04.2013, складеного за результатами проведеної перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС по контрагенту ТОВ «Фірма Жалсі» - ТОВ «Арт Полі Груп», щодо відсутності у ТОВ «Арт Полі Груп» необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Задовольняючи позов в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що подана позивачем документація відображає реальні наслідки, що наступили за укладеними з ТОВ «Фірма Жалсі» правочинами, та належним чином підтверджує правомірність формування податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація про результати проведеної з 23.10.2013 по 29.10.2013 позапланової документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 05.11.2013 №1719/22-07/31031196 відповідно до пп. 72.1.5 і п. 74.2 Податкового кодексу України є податковою інформацією, а результати її опрацювання мають використовуватись для виконання покладених на податкові органи функцій та завдань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем було встановлено, що у контрагентів позивача відсутні виробничі фонди, персонал, засоби праці для здійснення господарської операції, а тому дійшов висновку, що укладений між позивачем та TOB «Фірма Жалсі» правочин не носить реального характеру, а надані до перевірки первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування TOB «Юніон-Мебіком» сум податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фірма Жалсі» укладено договір №0911-1КР/С-9 від 22.10.2012 на виконання робіт реконструкції стадіону № 143 та ЗНЗ №231, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 2Б.

Вказані роботи були здійснені ТОВ «Фірма Жалсі» на виконання договору №0911-1КР від 12.09.2011, укладеного між позивачем та Управлінням освіти Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, предметом якого є виконання робіт з реконструкції стадіону гімназії №143 та ЗНЗ №231 за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 2Б.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вони вмотивовані висновками матеріалів перевірки контрагента позивача - актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Фірма Жалсі» 23.05.2013р. за №1514/22-20/24937487, в той час як чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у останніх основних фондів та/або спеціальних дозволів.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Дослідивши подані позивачем докази правомірності формування показників податкового обліку з податку на додану вартість (а саме, первинні бухгалтерські документи, в тому числі, документи податкової звітності), суд першої інстанції дійшов висновку, що ними підтверджено настання реальних наслідків за результатами укладення правочинів з ТОВ «Фірма Жалсі».

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість, у той час як відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Мебіком» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 826/17871/13-а.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний