Ухвала

від 10.11.2014 по справі 7/634

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/13632/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Українська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів- Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 7/634

за позовом Акціонерного банку «Синтез»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання недійсним повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.07.2008 № 000110432/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 12888290,66 грн., в т.ч. 6444145,33 грн. основного платежу та 6444145,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 16.12.2008 № 0001274320/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 847,30 грн., в т.ч. в сумі 423,65 грн. основного платежу та в сумі 423,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 16.12.2008 № 0001274320/2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 15.07.2008 № 0001104320/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 733744,25 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Не погоджується з результатом вирішення судами справи щодо епізоду, пов'язаного з віднесенням позивачем до складу валових витрат витрати за договором страхування, за яким відповідачем донараховано податку на прибуток в сумі 732855,57 грн. основного платежу та в сумі 732855,57 грн. штрафних фінансових (санкцій), а також щодо епізоду, пов'язаного з віднесенням відповідачем такого основного фонду як джерело безперебійного живлення до третьої групи основних фондів, за яким відповідачем донараховано податку на прибуток в сумі 847,38 грн. основного платежу та в сумі 847,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вважає, що суди при вирішенні справи в цих частинах порушили норми матеріального права: п.п. 5.4.6 п. 5.4, п. 5. 1 ст. 5, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2. п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову документальну перевірку АБ «Синтез» за період з 01.04.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 01.07.2008 № 378/43-20/21564391, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 4.1.4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2. п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2008 № 000110432/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 12888290,66 грн., в т.ч. 6444145,33 грн. основного платежу та в сумі 6444145,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 16.12.2008 № 0001274320/2 про визначення з податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 847,30 грн., в т.ч. в сумі 423,65 грн. основного платежу та в сумі 423,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, при перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин при вирішенні справи в оскаржуваній частині суд касаційної інстанції виходить з такого.

1.Відповідач в касаційній скарзі не погоджується з вирішенням справи в частині вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 16.12.2008 № 0001274320/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 847,30 грн., в т.ч. в сумі 423,65 грн. основного платежу та в сумі 423,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій, внаслідок зафіксованого в акті перевірки порушення вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2. п. 8.2, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.6.1 па. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні амортизаційних відрахувань на суму витрат, пов'язаних з придбанням джерела безперебійного живлення, що є пристроєм для акумулювання електричної енергії і використовується для електрозабезпечення комп'ютерів, внаслідок віднесенням позивачем вказаних основних фондів до 4 групи, тоді як потрібно до 3 групи основних фондів як будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

Відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Джерело безперебійного живлення є пристроєм для акумулювання електричної енергії, використовується в банку для електрозабезпечення комп'ютерів у разі аварійного вимкнення електричної енергії, не призначено для виконання певних самостійних функцій, та безпосередньо пов'язані із серверами, які є електронно-обчислювальними машинами, тому віднесення позивачем таких основних фондів до 4 групи є обґрунтованим.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправильність попереднього висновку податкового органу щодо віднесення джерел безперебійного живлення та комутаторів комп'ютерних мереж до 3 групи та остаточного висновку ДПА у м. Києві про віднесення цих же пристроїв до групи 1 є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення в цій частині без змін.

2.Відповідач в касаційній скарзі не погоджується з вирішенням справи судами попередніх інстанцій щодо податкового повідомлення-рішення від 15.07.2008 № 000110432/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 732855,57 грн. основного платежу та в сумі 732855,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на порушення судами п.п. 5.4.6 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 121-125 т. 1), порушення позивачем вимог абз. 3 п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за висновками перевірки полягає у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати зі страхування кредитних ризиків неповернення кредитних коштів, виданих фізичним особам за кредитними договорами.

Податковий орган вважає, що витрати зі страхування таких ризиків не пов'язані з господарською діяльністю позивача. При цьому виходить з того, що договорами страхування кредитних ризиків передбачено термін їх дії в межах календарного місяця, у зв'язку з чим, за висновком податкового органу, настання страхового випадку - неповернення кредитів, наданих на визначені кредитними договорами терміни, є неможливим.

Суди попередніх інстанцій не дослідили питання пов'язаності понесених позивачем передбачених договором страхування, укладеним зі страховиком - АТЗТ «Лемма», витрат зі страхування кредитних ризиків за договорами з фізичними особами, хоча ці обставини є предметом доказування у справі і мають суттєве значення для правильного вирішення справи в цій частині, оскільки пов'язаність витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), з господарською діяльністю є обов'язковою умовою для їх віднесення до складу валових витрат, що випливає із загального визначення валових витрат, наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З акту перевірки вбачається, що відповідач не обґрунтовував своїх висновків про завищення позивачем валових витрат на суму витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, тим, що укладений позивачем з АТЗТ «Лемма» правочин (договір страхування) є таким, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Однак суд першої інстанції безпідставно встановив таку обставину, яка місця не мала, і виходячи з неї надавав оцінку правомірності визначення відповідачем за цим епізодом податкового зобов'язання з податку на прибуток. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, не навівши належних обґрунтувань.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи в цій частині судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У решті судові рішення судів попередніх інстанцій в частинах, які не оскаржуються, залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 15.07.2008 № 0001104320/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 732855,57 грн. основного платежу та в сумі 732855,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій та направити справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в частині залишення судових рішень без змін з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Т.М. Шипуліна