Ухвала

від 01.12.2014 по справі 2а-2967/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/23263/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоході у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 2а-2967/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000492308.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «АРБУЗ.БІЗ» за період з 01.03.2011 до 31.03.2011, за результатом якої складено акт від 10.01.2012 №101/23-08/31984328, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 452 230,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000492308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 454 017,00 грн. (452 230,00 грн. - основний платіж, 1 787,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «АРБУЗ.БІЗ», на виконання умов договору поставки від 03.03.2010 №АБ/10-03-01, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунки на оплату від 01.03.2011 №50, від 15.03.2011 №78; видаткова накладна від 31.03.2011 №109; податкові накладні від 31.03.2011 №27, від 31.03.2011 №46 на загальну суму 2 879 200,94 (в т.ч. ПДВ - 453 600,97 грн.); банківські виписки оплати отриманих товарів.

Крім того, судами встановлено, що отримані від ТОВ «АРБУЗ.БІЗ» товари були реалізовані позивачем через торгові пункти своїх контрагентів - ПП «Техпром-СТ», ТОВ «Хараптторг ексім-ЛТД» і ТОВ «Альтаріон» безпосереднім споживачам-фізичним особам (платникам) відповідно до агентських договорів від 09.03.2011 №Ф59-П/2011, від 10.03.2011 №Ф103-П/2011 та №Ф101-П/2011.

На момент здійснення спірних операцій, що ТОВ «АРБУЗ.БІЗ» було зареєстроване у встановленому порядку та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «АРБУЗ.БІЗ», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоході у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль