Постанова

від 01.12.2014 по справі 807/2405/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 876/10240/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі №807/2405/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес - Сервіс» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

18.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс» (далі - Товариство) звернулось з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ), просило, враховуючи подану заяву про зменшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №992/07-01-22-01/36357900 від 08.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 199 008,00 грн., в тому числі основного платежу 132 684,00грн. та штрафних санкцій 66 324,00 грн.; №993/07-02-22-01 від 08.07.2014р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня по валюті» у розмірі 644,54 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2014р. позов з врахуванням поданих уточнень задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2014р. та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено порушення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а надані до позовної заяви документи не були представлені ні під час перевірки, ні після складання акта перевірки до прийняття спірного податкового повідомлення рішення, яким визначено до сплати 644,54 грн. Окрім того, банківська установа не була повідомлена про наявність договору про переведення боргу. Вказує, що у матеріалах справи наявні докази, що спростовують реальний характер здійснення операцій по придбанню Товариством товарно-матеріальних цінностей: відповіді перевізників, покази свідків, які були надані в ході судового розгляду, відсутність оборотів. Суб'єкти, які зазначаються у документах як перевізники, не підтвердили відносини перевезення товарно-матеріальних цінностей для Товариства. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення №991/07-01-22-01/36357900, щодо якого зменшено позовні вимоги, винесено у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму витрат, що нараховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у сумі 690 297,00 грн. Вказане порушення вплинуло на розрахунок податкового кредиту з податку на додану вартість по поставці ТМЦ від ПП «Паритет-СП» перевізником МПП «Дана», реальність здійснення вказаної операції не підтверджена, що визнається Товариством.

Сторони повноважних представників в судове засідання не забезпечили, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.06.2014р. ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт №1685/22-01-04/36357900 від 16.06.2014р. яким, в тому числі, встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 648,00 грн., в т. ч. за ІІІ кв. 2012 року - 11 772,00 грн., за IV кв. 2012 року - 3 890,00 грн., за 2013 рік в сумі 116 986,00 грн. та порушено п.3 Постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012р. №475 в частині порушення строків розрахунків з експорту товарів.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2014 року №991/07-01-22-01/36357900, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 199 008,00 грн. з яких 132 684,00 грн. основного платежу та 66 324,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №993/07-01-22-01 від 08 липня 2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня по валюті» у розмірі 644,54 грн., з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. та розділу 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено ДПІ під час перевірки згідно представлених договорів постачання, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, встановлено їх завищення всього на суму 690 297,00грн. Відхилення виникло внаслідок придбання ТМЦ (піддонів) від суб'єктів господарювання - фізичних осіб підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування: ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

В ході проведення відпрацювання надіслано письмові запити на зазначених фізичних осіб підприємців з метою підтвердження здійснення господарських операцій та встановлення ланцюга постачання ТМЦ (піддонів).

Згідно отриманої відповіді ФОП ОСОБА_1 від 03.06.2014р. встановлено, що він «в 2013 році реалізовував піддони на адресу Товариства. Піддони придбавав по всій території України як у населення, так і в суб'єктів господарювання. Підтверджуючі документи будуть надані додатково». Також згідно отриманої відповіді №1/1 від 13.06.2014р. (вх. №6620/5 від 13.06.2014р.) ФОП ОСОБА_1 зазначено, що реалізація різних сортів та палетної заготовки здійснювалася на підставі договору поставки №б/н від 15.06.2013р. Відвантаження товарів здійснювалось на підставі видаткових накладних. Склади в ФОП ОСОБА_1 відсутні, завантаження товарно-матеріальних цінностей здійснює на складах постачальника. Організацію транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснював покупець- Товариство. Розрахунки з Товариством здійснювалися в готівковій формі. Щодо стану розрахунків з ТзОВ «Вуд Палеттен Експрес Сервіс», то на 01.07.2012р. сальдо становить 0 грн., дебетове сальдо розрахунків на 31.12.2013р. становить 1 277 362 грн.

Згідно представленого до перевірки та суду договору поставки № б/н від 15.06.2013р. укладеного між Товариством - Покупець та ФОП ОСОБА_1 - Постачальник, Продавець зобов'язується передати піддони різних сортів та палетну заготовку в асортименті у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті і кількості, які зазначаються в накладних.

Аналізуючи вищезазначений Договір поставки, колегія суддів погоджується з позицією ДПІ, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних Замовником перевезення продукції - піддонів від фізичних осіб платників єдиного податку, на склади Товариства виступав суб'єкт господарювання. Разом з тим, за Договорами поставки, укладеними з зазначеними фізичними особами, встановлено умови поставки за рахунок Товариства.

Однак до перевірки не представлено відповідних договорів, заявок, чи фактів оплати по банківським випискам, через касу Товариства вказаних транспортних послуг, наявності заборгованостей по зазначеним у товарно-транспортних накладних перевізникам за перевіряємий період, такі не надані і суду.

Як встановлено колегією суддів, вказаним у товарно-транспортних накладних перевізникам в ході проведення перевірки ДПІ надіслано запити з метою встановлення реальності здійснення перевезення ТМЦ, вартості таких перевезень та встановлення осіб, відповідальних за їх фінансове врегулювання, в яких замовником перевезення виступало Товариство: ТзОВ «Авто +» (код за ЄДРПОУ 22103663), ТзОВ «Авто люкс» (код за ЄДРПОУ 30764988), МПП «Дана» (код за ЄДРПОУ 20435846).

Згідно отриманої відповіді №23 від 20.06.20014р. на надісланий письмовий запит ТзОВ «Авто Люкс» (код ЄДРПОУ 30764988) та згідно отриманої відповіді №38 від 20.06.20014р. на надісланий письмовий запит ТзОВ «Авто +» (код ЄДРПОУ 22103663) повідомили, що за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством не здійснювались. Водночас транспортними підприємствами повідомлено, що перевезення проводились на замовлення експедиторських фірм, а саме: «Ассотра» Австрія, «Експрес Інтерфрахт» Австрія, «Панальпіна» Австрія, відповідно до укладених договорів.

Як встановлено ДПІ під час перевірки, за перевіряємий період у Товариства відсутні обороти, сальдо на 01.07.2012р. та 31.12.2013р. по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з зазначеними транспортними підприємствами.

Згідно отриманої відповіді №21 від 23.06.2014р. МПП «Дана» повідомляло, що ним надавались послуги по перевезенню вантажів (піддонів) у міжнародному сполученні. Ці перевезення виконувались згідно єдиного транспортного документу (СМR) незалежно від того, на якому філіалі проводилось завантаження: м. Київ, м. Львів, м. Дніпропетровськ, тощо. Цей документ (СМR) являється підставою для виставлення рахунку на оплату перевезення. Усі розрахунки з Товариством оплачено, заборгованості немає. Також у відповіді зазначено, що з перерахованими у запиті вантажовідправниками піддонів у них жодних взаємовідносин не було, згадані у запиті товарно-транспортні накладні МПП «Дана» підприємству не надавались.

Разом з цим слід зазначити, що обороти з вказаним контрагентом за перевіряємий період відсутні.

Згідно представлених до перевірки вантажно-митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) зазначені перевізники здійснювали перевезення продукції при експорті на умовах FСА-Свалява, FСА-Київ, DDU-Австрія. При цьому прихід по кількості та датах за представленими до перевірки ТТН на перевезення товару від постачальників Товариства та їх реалізація по датах та кількості не співпадає.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності: «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. №2; «Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», ф. №1 (міжнародна); «Товарно-транспортна накладна», ф. №1-ТН; «Талон замовника», ф. № 1-ТЗ.

Також, даним наказом передбачено, що в тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній форми №1-ТН у розділі «Відомості про вантаж» немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік.

Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568, визначено що ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.11.5 - п.11.7 цих Правил, ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

У представлених товарно-транспортних накладних відсутні ПІП водія, підпис водія про прийняття товару, печатка транспортного підприємства.Разом з тим, у зазначених вище товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ФОП ОСОБА_1, Замовником (платником) перевезення є Товариство. Також зазначені товарно-транспортні накладні засвідчені підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1 у графі «Здав» та підписом і печаткою Товариства у графі «Вантаж одержав».

Розрахунки за поставлені ТМЦ Товариство здійснює з відтермінуванням платежу, зокрема станом на 31.12.2013р. рахується кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_1 - 1 277 362,6 грн. Отже висновки ДПІ про те, що суб'єкт господарювання акумулював витрати по задекларованим поставкам від зазначених вище постачальників не здійснюючи оплату за поставлені ТМЦ, є правильними.

Представлені до перевірки видаткові накладні від ФОП ОСОБА_1 виписані з місцем складання в м. Свалява. Разом з тим, товарно-транспортні накладні містять відмітки про пункт завантаження м. Київ, м. Львів, м. Суми та м. Дніпропетровськ.

В ході проведення перевірки, ДПІ проаналізовано відомості 1-ДФ та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період отримував заробітну плату (ознака доходу « 101»), нараховану ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», одночасно здійснюючи постачання продукції Товариству. ОСОБА_1 працює офіціантом кафе їдальні ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», та згідно представленого до перевірки табелю робочого часу перебував на роботі в ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» за адресою Закарпатська обл., Свалявський р-н., с.Поляна, д. 1, протягом липня - вересня 2013 року та у зазначений період у відрядженні або на лікарняному не перебував.

Колегія суддів аналізуючи обставини у справі погоджується з позицією ДПІ, що господарські операції по придбанню активів Товариством у ФОП ОСОБА_1, які в подальшому відображені в податковому обліку, не передавались ФОП ОСОБА_1 за місцем завантаження ТМЦ, як це відображено в товарно-транспортних накладних (м.Києві, м.Львові, м.Дніпропетровськ, м.Суми), враховуючи той факт, що в цей момент ОСОБА_1 перебував на робочому місці в ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття». Документів на уповноваження вчиняти такій дії інших осіб, суду не подано.

Колегія суддів приходить до переконання, що з долучених до матеріалів справи ТТН не можна встановити факту виконання умов договору, укладеного Товариством та ФОП ОСОБА_1, оскільки такі заповнені без дотримання вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Як встановлено ДПІ під час перевірки, вищезгадане порушення вплинуло на розрахунок податкового кредиту з податку на додану вартість по поставці ТМЦ від ПП «Паритет-СП» перевізником МПП «Дана».

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Товариства встановлено, що останнім оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи колегія суддів приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реальний товарний характер.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Оскільки встановлений судом факт заниження зобов'язань по податку на прибуток знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому правомірним є нарахуванням штрафних (фінансових) санкції (штрафів) на підстав ст. 123.1 ПК України з врахуванням інформації про встановленні порушення при проведенні попередньої перевірки, викладеної в п.2.5 Акта перевірки від 16.06.2014р.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №993/07-02-22-01 від 08.07.2014р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня по валюті» у розмірі 644,54 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою щодо проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. встановлено, що Товариством укладено контракт №090911.1 від 09.09.2011р. з фірмою Pallet Logistics Service Limited, (Corner Hutson&Eyre Street, Blake Building, Suite 302) на загальну вартість 500 000,00 Євро, предмет контракту - поставка дерев'яних піддонів, умови оплати - після отримання вантажу.

Станом на 30.06.2011р. дебіторська заборгованість фірми «Pallet Logistics Service Limited» перед Товариством склала 272 739,96 Євро.

На виконання умов експортного контракту №090911.1 від 09.09.2011р. Товариство відвантажило товару на користь фірми «Pallet Logistics Service Limited» на загальну суму 671 138,67 Євро.

Оплата за відвантажену продукцію надійшла від фірми «Pallet Logistics Service Limited» без порушення термінів розрахунків в іноземній валюті на валютний рахунок Товариства в АТ «Комінвестбанк» у загальній сумі 816 019 Євро. Виконання контракту №090911.1 від 09.09.2011р. триває.

Станом на 31.12.2013р. кредиторська заборгованість Товариства перед фірмою «Pallet Logistics Service Limited» склала 417 620,29 Євро.

При перевірці надано зовнішньоекономічні контракти, вантажні митні декларації на експорт та імпорт товару по вищевказаних контрактах, виписки з валютних рахунків про поступлення та перерахування коштів по вищевказаних контрактах за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

Відповідно змін до Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, внесених Законом України від об листопада 2012 року № 5480-VІ, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першої статті 1.

Згідно п.3 Постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (зареєстрована з Міністерстві юстиції України 16.11.2012р. за №1921/22233), розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою (вступає в силу з 19.11.2012р.).

Слід зазначити, що зарахування однорідних вимог не може слугувати беззаперечною підставою розрахунку по експортно-імпортних операціях, оскільки згідно вимог Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, банк може зняти з контролю експортно-імпортну операцію в разі, якщо його повідомлено про укладення договору про переведення боргу, що не було дотримано.

У зв'язку з наведеним, податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Аналіз встановлених обставин у справі та вимог чинного законодавства дає можливість колегії суддів дійти висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ дотрималась вимог чинного законодавства та принципів, передбачених ч.2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статі 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу приписів ст.202 КАС України, яка визначає підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

З врахуванням вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Товариства до Державного бюджету України 3 577,00 грн. судового збору

Керуючись ст.94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі № 807/2405/14 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес - Сервіс» на користь Державного бюджету України 3 577,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш