Постанова

від 11.12.2014 по справі 910/11131/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/11131/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: представник - Гогітідзе Г.Н. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Ганін С.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р.

у справі № 910/11131/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей", м. Київ

про стягнення 25 262,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 р. Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін Ап!" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей" про стягнення з відповідача на свою користь боргу у розмірі 21 455,28 грн., штрафних санкцій - пені у розмірі 1876,90 грн., суму інфляції у розмірі 1 537,15 грн., 3 % річних у розмірі 393,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконувались умови агентського договору від 13.02.2013 р. №3572.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. у справі №910/11131/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей" на користь Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" 21 455 грн. 28 коп. основного боргу, 72 грн. 30 коп. 3 % річних, 815 грн. 30 коп. втрат від інфляції, 457 грн. 91 коп. пені та 1 648 грн. 96 коп. судового збору, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, містить висновки, що не відповідають дійсним обставинам справи, обставини справи, що визнані судом встановленими, недоведені, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін Ап!" обґрунтовує правомірність рішення суду першої інстанції та просить відмовити в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях 23.10.2014 р. та 13.11.2014 р. оголошувались перерви у розгляді справи.

Представники позивача в судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судових засіданнях вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2013 р. ДП "А.Е.Т.Джоін ап!" (туроператор) і ТОВ "Гоу ту Холідей (турагент) укладено Агентський Договір №3572 (Договір).

Згідно умов Договору турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені Договором, із забезпечення надання туроператором турпродукту (пункт 2.1 Договору); туроператор зобов'язується оформляти та видавати турагенту у порядку, передбаченому Договором, завірені печаткою (в тому числі електронним підписом та печаткою) туроператора документи (ваучери (путівки), страхові поліси, проїзні документи) на кожну групу туристів (туриста), обов'язок по наданню яких покладений на туроператора (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Договору); туроператор зобов'язується надавати на запит турагента інформацію про наявність турпродукту, туристичні послуги, що включаються до туристичного продукту, який реалізується турагентом в інтересах туроператора: місце надання туристичних послуг; програму туристичного обслуговування; характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію; характеристику готелів та інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строки і порядок оплати готельного обслуговування, види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі; мінімальну кількість туристів у групі; ціну туристичних послуг та будь-яку іншу інформацію, необхідну турагенту для виконання умов Договору. Дану інформацію туроператор надає турагенту відповідно до тієї інформації, що турагент зазначає при укладенні та підписанні Договору, оформленні заявок та онлайн бронюванні (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 Договору); турагент зобов'язується реалізувати заброньований турпродукт туристу від імені, під контролем та в інтересах туроператора (підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору); турагент зобов'язується своєчасно подавати туроператору лист бронювання туристичних послуг, замовлених туристами (підпункт 3.3.4 пункту 3.3 Договору); турагент зобов'язується здійснювати повну оплату замовленого турагентом турпродукту відповідно до виставленого туроператором рахунку в розмірі ціни турпродукту, встановленої в наданих турагенту прайсах (або в прайсах, розміщених на сайті туроператора) (пункт 5.1. Договору); оплата проводиться протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку; у випадку замовлення турпродукту менше ніж за п'ять днів до початку туру оплата здійснюється на наступний робочий день після отримання рахунку але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за один день до початку туру (підпункт 5.1.1 пункту 5.1. Договору); датою виконання зобов'язань з оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок туроператора. За згодою сторін допускається підтвердження оплати наданням платіжного документа. У призначенні платежу турагент вказує реквізити рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата (підпункт 5.1.2 пункту 5.1. Договору); підтвердження туроператором бронювання через систему "Join Up Online" та виставлення відповідного рахунку є підставою для оплати туристичних послуг, вказаних у заявці турагентом. Оплата здійснюється у відповідності з умовами Договору (пункт 8.10 Договору); всі заявки на бронювання, відправлені від імені турагента з використанням системи "Join Up Online", мають силу заявок, оформлених письмово, і тягнуть за собою відповідальність у відповідності з умовами Договору (пункт 8.11 Договору); Договір набирає чинності з дня його підписання та діє безстроково (пункт 10.1 Договору).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до замовлення туристичного продукту від 19.10.2013 № 130098 (Замовлення) відповідач забронював туристичний продукт у позивача для туристів ZAYCHENKO NINA, ZAYCHENKO SERGIY, ZAYCHENKO DARYA, ZAYCHENKO FEDIR, до складу якого входило: перебування в Об'єднаних Арабських Еміратах, авіапереліт за напрямком Київ - Дубаї -Київ, проживання в готелі MIRAMAR AL AQAH BEACH RESORT - (5* Фуджейра) з 20.10.2013 по 30.10.2013, розміщення: 2AD+1CHD (2-5,99) (EX.BED), послуги харчування НВ, візова підтримка та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт - готель - Аеропорт, страхування).

Замовлення підтверджене позивачем 19.10.2013 о 16 год. 46 хв.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату від 19.10.2013 № 130098 на суму 51624,28 грн.

Відповідач не погоджуючись з позовом та рішенням суду першої інстанції посилається на те, що повністю оплатив отримані туристичні послуги, посилаючись на рахунок на оплату від 09.10.2013 на суму 30187 грн. та платіжне доручення від 10.10.2013 № 552 на суму 30 187 грн.

Колегія суддів відхиляє дані твердження апелянта з огляду на наступне.

Так 10.10.2013 р. відповідач здійснив оплату у сумі 30187 грн. за надані послуги, перерахувавши позивачу грошові кошти.

У рахунку на оплату від 09.10.2013 на суму 30187 грн., який надано відповідачем, визначено тривалість поїздки: 14.10.2013 р. - 24.10.2013 р.

Водночас матеріалами справи, підтверджено здійснення поїздки тривалістю: 20.10.2013 р. - 30.10.2013 р. Така ж тривалість визначена в рахунку на оплату від 19.10.2013 № 130098 на суму 51624,28 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 18.04.2014 р. № 1041 про погашення заборгованості та сплату штрафних санкцій; рахунок на оплату від 19.10.2013 № 130098; акт-звіт про надання послуг з реалізації турпродукту через турагента за жовтень 2013 від 31.10.2013 № 00000024683 в двох примірниках підписаний позивачем та скріплений печаткою; акт звірки взаєморозрахунків б/д б/н в одному примірнику. Надіслання вказаних документів на адреси відповідача підтверджується описами вкладення у цінний лист від 18.04.2014 та фіскальними чеками від 18.04.2014 № 9845 і №9846.

Проте відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, Акт-звіт та Акт звірки взаєморозрахунків не підписав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача за отримані туристичні послуги складає 21455,28 грн.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 21455,28 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 1537,15 грн. втрат від інфляції, 393,25 грн. 3% річних і 1 876,90 грн. пені, визначаючи період прострочення з 23.10.2013 по 02.06.2014.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення зобов'язання по оплаті турпродукту, турагент зобов'язується перерахувати туроператору пеню в розмірі 1% від вартості туристичного продукту, за кожний день прострочки. Пеня обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування турагентом вартості турпродукту.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вони не правильні в частині визначення періоду нарахування.

Позивач не надав суду доказів, що підтверджують надіслання відповідачу та отримання останнім рахунку на оплату від 19.10.2013 цією ж датою чи здійснення замовлення турпродукту менше ніж за п'ять днів до початку туру (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 Договору).

Тому обов'язок щодо оплати турпродукту виник у відповідача після отримання рахунку на оплату від 19.10.2013 р. № 130098, який було надіслано позивачем листом від 18.04.2014 р.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Таким чином, лист, надісланий 18.04.2014, був отриманий відповідачем 21.04.2014 (20.04.2014 неділя - вихідний день).

Враховуючи викладене, прострочення виконання зобов'язання почалося з 23.04.2014, оскільки оплата мала бути проведена протягом двох банківських днів після отримання рахунку (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 Договору).

За вірним розрахунком суду першої інстанції стягненню з відповідача підлягає 815,30 грн. втрат від інфляції, 72,30 грн. 3% річних і 457,91 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоу ту Холідей" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року у справі № 910/11131/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11131/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

Є.Ю. Шаптала