Постанова

від 12.11.2014 по справі 808/6021/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 листопада 2014 року (09 год. 45 хв.) Справа № 808/6021/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Шулякової М.В.,

відповідача - Воронкової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопівденьмонтаж» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

24.09.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопівденьмонтаж» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт від 12.08.2014 №613/08-31-22/37301419; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000952200 від 05.09.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 29634,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14817,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 №613/08-31-22-37301419 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 05.09.2014. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 25.09.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 14.10.2014.

У судове засідання, призначене на 14.10.2014 представник позивача не прибув, через що судовий розгляд даної справи був відкладений на 22.10.2014.

У судове засідання 22.10.2014 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Ухвалою від 22.10.2014 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 11.11.2014.

Ухвалою від 11.11.2014 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 11.11.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.11.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи, що повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт». щодо поставки товарів та є підставою для належного формування складу податкового кредиту. Зазначив, що жодний правочин із зазначених в Акті перевірки не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому висновки про відсутність у позивача права на податковий кредит не відповідає вимогам законодавства України. Зазначив, що позивач не може нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб, не зобов'язаний перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами та контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Зазначив, що в у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на час здійснення господарських правовідносин були відсутні відомості щодо відсутності ПВКП «Ніколь» за її місцезнаходженням та відомості щодо припинення юридичної особи ТОВ «Грейн опт». Також, зазначив, що контрагенти позивача в період взаємовідносин із позивачем були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Пояснив, що придбані товари у контрагентів були використані під час виконання підрядних робіт по ремонту трансформаторів, а не реалізовані контрагентам. Пояснив, що згідно кошторисної документації та договірною ціною до договору підряду, укладеного між позивачем та ПП «Електромонтаж-МУ-3» вартість масла трансформаторного складає 12150,00 грн. за 1 тону. На таких умовах було укладено договір підряду та таку ціну замовник брав на себе зобов'язання сплатити за масло трансформаторне, а підрядник брав на себе зобов'язання використати зазначений товар у роботі. Проте, на час виконання робіт ціна трансформаторного масла на ринку складала 18240,00 грн. і саме за такою ціною позивач придбав товар та використав при виконанні робіт. З наведених підстав, вважає складене податкове повідомлення-рішення неправомірним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що документально оформлені взаємовідносини позивача з ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» накладними операції за перевіряємий період не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів за травень, червень, серпень, вересень 2013 року та лютий 2014 року по ланцюгу ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» до позивача. Зазначив, що відсутність руху товару не є за своєю суттю операцією з придбання товарів, а відповідно її об'єктом оподаткування з ПДВ. Зазначив, що вартість придбаного товару - масла трансформаторного відрізняється від ціни за якою його було реалізовано до ПП «Електромонтаж-МУ-3». Єдиною метою проведення проведення фактично не здійснених господарських операцій є отримання податкової вигоди, проте згідно договору та документів на реалізацію товару не передбачається отримання прибутку від зазначених операцій. Також, до перевірки не було надано сертифікати відповідності, тому встановити походження поставленого товару не є можливим. Зазначив, що до перевірки не було надано договору поставки між позивачем та ПВКП «Ніколь». Крім того, згідно рішення Господарського суду Донецької області від 29.05.2014 за заявою боржника ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Грейн опт» визнано банкрутом. Також, постановою Запорізького окружного адміністративного по справі №808/1525/14 від 14.05.2014, встановлено відсутність ПВКП «Ніколь» за місцезнаходженням, відсутність відомостей у державному реєстрі прав на нерухоме майно, відсутність транспортних засобів, відсутність прав власності на земельні ділянки, що свідчить про нереальність операцій між ПВКП «Ніколь» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 28.07.2014 №320, №321, наказу відповідача від 25.07.2014 №778, у період з 28.07.2014 по 01.08.2014, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 №613/08-31-22-37301419. Термін проведення перевірки подовжувався з 04.08.2014 на 2 робочі дні, згідно наказу відповідача від 01.08.2014 №795.

За результатами перевірки 12.08.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість в сумі 29634,00 грн. в тому числі по періодах: травень 2013 - 4040,00 грн., червень 2013 - 14489,00 грн., серпень 2013 - 833,00 грн., вересень 2013 - 3672,00 грн., червень 2014 - 6600,00 грн.;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неутримання та не перерахування до бюджету в 2013 році податку з доходу в сумі 360,75 грн.;

- п. 119 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі звітів за формою 1-ДФ за 4 кв. 2013 року.

На підставі Акту перевірки 05.09.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000952200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44451,00 грн. з яких 29634,00 грн. за основним платежем, 14817,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача щодо проведення перевірки позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських правовідносин з контрагентами ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт».

Відповідно до пп. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 всього у сумі 1194246,00 грн.

Позивач мав фінансово-господарські правовідносини з поставки товару з ПВКП «Ніколь» без укладення договору.

ПВКП «Ніколь» на загальну суму поставки 159567,98 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 26594,65 грн. виписало податкові накладні від 31.05.2013 №312, від 05.06.2013 №52, від 12.06.2013 №123, №124, від 13.09.2013 №136, від 18.09.2013 №185, від 13.09.2013 №138, від 30.08.2013 №315, від 23.01.2014 №32, видаткові накладні від 31.05.2013 №РН-0000244, від 12.06.2013 №РН-0000250, №РН-0000249, від 13.09.2013 №РН-0000265, від 18.09.2013 №РН-0000255, від 23.01.2014 №РН-0000293 та рахунки-фактури на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПВКП «Ніколь», що підтверджується банківськими виписками.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ПВКП «Ніколь».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 11.07.2014, від 02.12.2013, від 11.11.2013 та подорожніми листами від 31.05.2013 №19, від 12.06.2013 №7, від 19.06.2013 №12, від 13.09.2013 №10, від 18.09.2013 №13, від 23.01.2014 №15.

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт розвантаження, найменування автомобілю, прізвище та підпис водія, підпис та печатка перевізника.

Судом встановлено, що з метою отримання придбаного у ПВКП «Ніколь» товару позивач видавав довіреності Афанасьєву Ю.О. від 30.05.2013 №99, від 12.06.2013 №120, 13.09.2013 №209, №208, від 29.12.2013 №326.

28.05.2013 між позивачем та ТОВ «Грейн опт» було укладено договір поставки №28/05/13, відповідно до якого останній зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки товар - масло трансформаторне у кількості 1 тони, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Поставка здійснюється за попередньою заявкою покупця. Поставка товару здійснюється шляхом само вивозу покупцем.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Грейн опт» на загальну суму поставки 18240,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3040,00 грн. виписало податкову накладну від 30.05.2013 №14504, видаткову накладну від 30.05.2013 №РН-14504 та рахунок-фактуру на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Грейн опт», що підтверджується банківськими виписками.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкова накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Грейн опт».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.06.2013 та подорожнім листом від 30.05.2013 №15.

Суд зазначає, що надана товарно-транспортна накладна оформлена належним чином, містить всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт розвантаження, найменування автомобілю, прізвище та підпис водія, підпис та печатка перевізника.

Судом встановлено, що з метою отримання придбаного у ТОВ «Грейн опт» товару позивач видавав довіреність Афанасьєву Ю.О. від 30.05.2013 №103.

Судом встановлено, що придбані у ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» товари позивач використовував під час виконання підрядних робіт по ремонту силових трансформаторів, укладених з ПАТ «Арселор Міттал», ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ПП «Електромонтаж-МУ-3». Зазначене підтверджується наданими актами виконаних робіт за червень-листопад 2013 року, січень 2014 року, довідками про вартість виконаних робіт за червень-листопад 2013 року, січень 2014 року, та податковими накладними виписаними позивачем зазначеним контрагентам.

Факт використання позивачем придбаних товарів під час виконання підрядних робіт по ремонту силових трансформаторів спростовує твердження відповідача в Акті перевірки щодо подальшої реалізації позивачем придбаних у ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» товарів контрагентам.

Крім того, факт використання придбаних товарів у ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» у господарській діяльності підтверджується наданими позивачем відомостями надходження та використання матеріалів отриманих від ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» та їх списання позивачем, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за травень - листопад 2013 року, та січень 2014 року.

Відповідач в Акті перевірки посилається на рішення Господарського суду Донецької області від 29.05.2014 за заявою боржника ТОВ «Грейн опт», відповідно до якого була встановлена наявність ознак неплатоспроможності боржника та постановлено визнати ТОВ «Грейн опт» банкрутом. З зазначеної постанови вбачається, що 27.02.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців було внесено відомості щодо припинення підприємницької діяльності ТОВ «Грейн опт» за рішенням засновників.

Щодо зазначених посилань відповідача, суд зазначає, що станом на час здійснення фінансово-господарських правовідносин позивача з ТОВ «Грейн опт», а саме у травні 2013, у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців були відсутні відомості щодо припинення підприємницької діяльності ТОВ «Грейн опт».

Також, відповідач посилається на постанову Запорізького окружного адміністративного по справі №808/1525/14 від 14.05.2014, відповідно до якої встановлено відсутність ПВКП «Ніколь» за місцезнаходженням, відсутність відомостей у державному реєстрі прав на нерухоме майно, відсутність транспортних засобів, відсутність прав власності на земельні ділянки, що свідчить про нереальність операцій між ПВКП «Ніколь» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Щодо зазначених посилань відповідача, суд зазначає, що станом на час здійснення фінансово-господарських правовідносин позивача з ПВКП «Ніколь» у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців були відсутні відомості щодо відсутності ПВКП «Ніколь» за її місцезнаходженням.

Також, суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Полімер-Універсал».

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цими підприємствами.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» господарських операцій з поставки товарів.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт від 12.08.2014 №613/08-31-22/37301419, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984).

Порядком №984 встановлено вимоги до оформлення акта (довідки) документальної перевірки (вимоги до титульного аркуша, запису показників тощо), складові частини акта (довідки) (вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок), а також перелік інформації, що повинна містити кожна з них.

Відповідно до Порядку №984 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки. Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані: місцезнаходження платника податків, повне і скорочене (за наявності) найменування платника податків відповідно до установчих документів, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав, дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності), якщо документальна перевірка у відповідних випадках здійснюється за постановою (ухвалою) суду про призначення перевірки або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеною ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, зазначаються відповідні обов'язкові реквізити зазначених постанов (ухвал), посади, назва структурного підрозділу, найменування органу державної податкової служби, звання, прізвища, імена, по батькові посадових (службових) осіб, що проводили перевірку, вид перевірки (документальна планова або позапланова, виїзна або невиїзна перевірка), період, за який проводилася документальна перевірка діяльності платника податку, інформація про надсилання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки, якщо таке передбачено законом, інформація про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

За приписами пункту шостого Розділу ІІ Порядку №984 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Водночас пунктом третім Розділу першого Порядку №984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з висновками посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку, так і відхилити їх.

Отже, складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідках, складених за результатом перевірок, фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.

Суд зазначає, що висновки акту перевірки безпосередньо не стосуються прав і обов'язків платника податків, не містять обов'язкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки.

За приписами п. 7 розділу IV Порядку №984 зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Тому діями відповідача щодо викладення в Акті перевірки змісту виявлених порушень Податкового законодавства України при взаємовідносинах з поставки товарів з контрагентами ПВКП «Ніколь» та ТОВ «Грейн опт» не порушено права та інтереси позивача.

Суд зазначає, що такі позовні вимоги, як зобов'язання визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в акті тих чи інших висновків та обставин, є неправильним способом захисту порушених прав, оскільки самі по собі дії податкового органу щодо того на чому повинні ґрунтуватися висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не створюють для платника податків жодних негативних наслідків та не порушують його права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задовлення позовних вимог в цій частині, як необґрунтованих.

За приписами ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 23.09.2014 №567, №566 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 255,78 грн.

Відтак, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 94 КАС України, підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України сума пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 182,70 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопівденьмонтаж» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 05.09.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергопівденьмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44451,00 грн., з яких за основним платежем - 29634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14817,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопівденьмонтаж» (код ЄДРПОУ 37301419, місцезнаходження: 69067, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 3, к. 404) суму судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль