Ухвала
від 04.12.2014 по справі 2а-8002/12/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 9104/181619/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівскої області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпєль» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівскої області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

14 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпєль» (далі - ТзОВ «Інтерпєль») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівскої області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071600 від 30.08.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000071600 від 30.08.2012 р..

Із таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Жовківському районі, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята без врахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при перевірці ТзОВ «Інтерпєль» за період з квітня 2011 р. по 2012 р. не доведено реальність операцій, з урахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності. ТзОВ «Інтерпєль» фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, а проводило транзитні, безтоварні операції, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам. Встановлено участь підприємства у безтоварних операціях, відсутність у ТзОВ «Інтерпєль» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків та фіктивний характер укладених угод. ТзОВ «Інтерпєль» не надано товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажних автомобілів, в яких було б вказано маршрут, інформація про перевізника, реквізити первинних документів на перевезення вантажів із визначенням замовника, перевізника, марки транспортного засобу та його державного реєстраційного номеру, ПІБ водія, пункти навантаження та розвантаження товару, не представлено довіреностей на отримання товару.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином.

У судовому засіданні представник апелянта Середяк Б.В. підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 13.08.2012 року №556/15-40/36762284 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТзОВ «Інтерпєль» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2012 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки ТзОВ «Інтерпєль» завищено податковий кредит по безтоварних операціях по взаєморозрахунках з ТзОВ «Геос-Львів» - сума ПДВ 107532,06 грн., ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» - в сумі ПДВ 98706,80 грн., СПД ФО ОСОБА_2 - в сумі ПДВ 36706,04грн., ТзОВ «Аліканте» - в сумі ПДВ 8168,4 грн., СПД ФО ОСОБА_3 - в сумі ПДВ 41916,67 грн. Загальна сума завищення податкового кредиту становить 297030,62 грн. ТзОВ «Інтерпєль» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на 297030,62 грн.

ДПІ у Жовківському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. № 0000071600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 296031 грн., штрафні санкції 74008,0 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції щодо незаконності цього рішення відповідача правильним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд першої інстанції, розглянувши даний адміністративний спір, належним чином з'ясував обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору з ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» №01/04 від 14.04.2011 року були здійснені поставки товару (напівфабрикату ВЕТ-БЛЮ із сировини ВРХ) на суму 592240,85 грн. в т.ч. ПДВ 98706,80 грн. Поставка товару згідно з Договором здійснювалася постачальником ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» на підставі накладних, податкових накладних від 15.04.2011 р., 29.04.2011 р., 03.10.2011 р. власним танспортом безпосередньо на виробничі потужності переробника ТзОВ «Геос-Львів». Зазначене підтверджується Актом приймання-передачі товару від 28.04.2011 року. Крім того, на цю партію товару видано ветеринарне свідоцтво АТ-13 №210328 від 03.10.2011 Львівським міським державним лікарем ветеринарної медицини.

Придбання товару (шкір ВРХ) від постачальника ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» на виконання умов Договору №12/05 від 12.05.2011 р. здійснювалось на території переробного підприємства ТзОВ «Геос-Львів», куди вище зазначене підприємство доставляло власний товар для переробки самостійно, згідно з укладеним Договором на переробку шкірсировини № 0210-1 від 10.02.2011 року, що підтверджується Додатком № 1 до Договору №12/05 від 12.05.2011 р.

На підтвердження реальності зазначених вище господарських операцій суд першої інстанції витребовував інформацію у ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» щодо господарських операцій з позивачем.

Згідно листа ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» від 30.10.2012 року №158 (вх. №43855 від 31.10.2012 року) цим підприємством було надано суду першої інстанції видаткові та податкові накладні, згідно з якими відбувалася поставка, довіреності, згідно з якими товар був отриманий представником ТзОВ «Інтерпєль» Родрігес Навас Хайме Антоніо.

Крім того, ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ» зазначено, що господарську діяльність по переробці шкіри ВРХ мокро-соленої до стану напівфабрикату ВЕТ-БЛЮ укладено договір №0210-1 від 10.02.2011 року з ТзОВ «Геос-Львів». При цьому транспортування товару ПП «ВІТАЛ-ПРИВАТ» здійснює власним транспортом Рено Магнум (д.н. НОМЕР_2, причеп д.н. НОМЕР_3).

На виконання договору з ТзОВ «Аліканте» згідно з договором №-15 від 02.11.2011 року із додатками були здійснені поставки сировини на підставі накладних, податкових накладних. Приймання-передача товару підтверджується також актом приймання-передачі товару №1 від 04.11.2011 р.

Згідно матеріалів справи ТзОВ «Інтерпєль» закуповував сировину (шкіру ВРХ) у ТзОВ «Аліканте». Згідно з Актом приймання-передачі №1 від 04.11.2011 року, складеним ТзОВ «Аліканте» та ТзОВ «Інтерпєль» приймання-передача шкір ВРХ здійснювалася на території виробничих потужностей переробника ТзОВ «Геос-Львів», з яким позивач уклав договір №0103-1 від 01.03.2011 року про виробничо-технічну кооперацію шкіряного напівфабрикату ВЕТ-БЛЮ із сировини ВРХ на основі давальницької сировини, по фактичному виходу. Якість товару підтверджується виданим Львівським міським державним лікарем ветеринарної медицини позивачу ветеринарного свідоцтва АЇ-13 №284632 від 04.11.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Аліканте» та ТзОВ «Геос-Львів» знаходяться в межах території підприємства ВАТ ШП «Світанок», за адресою м. Львів, вул. Промислова, 53, що підтверджується планом землекористування (т. 2 а.с. 12) та договором оренди №ЩР-3/12 від 03.01.2012 року.

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що транспортування шкіри, закупленої у ТзОВ «Аліканте» до переробника ТзОВ «Геос-Львів» не потребувало залучення автомобільного транспорту, чим спростовується відсутність товарно-транспортних накладних.

На виконання договору купівлі-продажу з СПД ФО ОСОБА_2 №3/10 від 25.10.2011 року з додатками про закупівлю шкір ВРХ м/с, поставки товару здійснювалися згідно з видатковими та податковими накладними. Крім того, на товар видано Львівським міським державним лікарем ветеринарної медицини ветеринарні свідоцтва М-17 №838111 від 25.10.2011 року та М-17 №873070 від 08.12.2011року.

Щодо перевезення товару, що був предметом договору з СПД ФО ОСОБА_2 №3/10 купівлі-продажу від 25.10.2011 року, то як вбачається з матеріалів справи (п. 4.3 Договору №3/10 купівлі-продажу від 25.10.2011 року) поставка здійснюється у порядку відвантаження його з складу продавця або з доставкою до складу покупця. Водночас згідно з довідкою ФОП ОСОБА_2 №1 від 16.10.2012 року доставка товару, що був предметом договору №3/10 купівлі-продажу від 25.10.2011 року здійснювалася власним транспортом ФОП ОСОБА_2 за власний рахунок на виробничі потужності ТзОВ «Геос-Львів», яким ТзОВ «Інтерпєль» перебуває у договірних відносинах.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що зазначеним спростовується відсутність товарно-транспорних накладних у позивача чи інших документів на перевезення сировини від ФОП ОСОБА_2.

На виконання умов Договору з СПД ФО ОСОБА_3 №2/03 купівлі-продажу від 09.03.2011 року були здійсненні поставки товару згідно з видатковими накладними та податковими накладними. На поставлений товар видано Львівським міським державним лікарем ветеринарної медицини ветеринарне свідоцтво М-17 №752754 від 15.04.2011 року на шкіри ВРХ м/с.

Поставка товару згідно із п. 4.3 Договору №2/03 купівлі-продажу від 09.03.2011 року здійснюється у порядку відвантаження його із складу продавця або з доставкою до складу покупця.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник ФОП ОСОБА_3 здійснював перевезення шкірсировини власним транспортом безпосередньо на виробничі потужності переробника ТзОВ «Геос-Львів», що підтверджено товарно-транспортними накладними №26 від 16.04.2011 р., №28А від 18.04.2011 р., №41 від 14.05.2011 р. Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок відповідача про безтоварність згаданих господарських операцій у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних є безпідставним.

Додатковим доказом підтвердження товарності господарських операцій позивача з контрагентами слугують також долучені до матеріалів справи, видані Львівським міським державним лікарем ветеринарної медицини ветеринарні свідоцтва на шкірсировину, оскільки згідно з ст. 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. № 2498-ХІІ сировина, яка придбавається позивачем повинна проходити державний контроль, тобто одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також: недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Підтвердженням товарності операцій позивача з іншими суб'ктами господарювання є відображення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що виникло у зв'язку з продажем шкірсировини та напівфабрикату ВЕТ-БЛЮ позивачу, у податковій звітності контрагентів-постачальників (декларації з податку на додану вартість ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ», СПД ФО ОСОБА_2, ТзОВ «Аліканте», СПД ФО ОСОБА_3, ТзОВ «Геос-Львів» з додатком №5 наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», на який посилається Відповідач, Правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Тобто, дотримання Правил, зокрема, вимоги про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами автомобільної інспекції, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Самі ж товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. Більше того, Наказ №488/346 від 29.12.1995 р. Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма товарно-транспортної накладної та встановлений обов'язок її застосування усіма суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності, не пройшов державну реєстрацію в Мінюсті, а відтак, його можна вважати таким, що не набрав чинності.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів здійснюється на основі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування товарно-транспортної накладної, які за своєю суттю можуть бути однією із рекомендованих форм договору перевезення. Правила діють в тій частині, яка не суперечить даному Закону, а відтак, відсутність товарно-транспортної накладної не являється порушенням Закону, а відповідно відсутність товарно-транспортної накладної не являється порушення норм законодавства України при формуванні податкового кредиту, а відтак не впливає на відшкодування сум податку на додану вартість.

Стосовно покликання відповідача в акті перевірки на те, що підприємства постачальники шкірсировини ТзОВ «Інтерпєль» є лише посередниками, а самих виробників встановити не є можливим, то суд зазначає, що суб'єкт господарювання не зобов'язаний перевіряти господарські відносини свого контрагента з іншими суб'єктами господарювання.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування податкового кредиту позивачем та віднесенням відповідних сум до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновки органу державної податкової служби про завищення позивачем суми податкового кредиту і, відповідно, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у господарських операціях з ПП «ВІТАЛ ПРИВАТ», СПД ФО ОСОБА_2, ТзОВ «Аліканте», СПД ФО ОСОБА_3, ТзОВ «Геос-Львів», є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що не доведена реальність операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, та фіктивний характер укладених угод, колегія суддів відхиляє, оскільки такі такі твердження є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено і у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 Рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тому, оскільки суд першої інстанції правильно вирішив спір, відповідно до ст. 200 КАС України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року немає.

Враховуючи вище наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівскої області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-8002/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний тект ухвали виготовлено та підписано 09 грудня 2014 року.

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.12.2014
Оприлюднено19.12.2014
Номер документу41904511
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-8002/12/1370

Ухвала від 30.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 04.12.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Большакова О.О.

Постанова від 19.11.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 17.10.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 17.09.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 18.09.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні