Рішення

від 09.12.2014 по справі 922/4531/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 922/4531/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Зміївською С.С.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок" м. Харків до Приватної фірми "Лора", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Казаков О.В.(голова правління)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватної фірми "Лора", в якій просить суд стягнути з відповідача 8322,01грн. основного боргу, пені в сумі 1146,95грн.,172,91грн. боргу, згідно договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди нерухомого майна №517-Н від 01.01.2002р. в частині здійснення розрахунків за оренду нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2014року порушено провадження у справі№922/4531/14, розгляд справи призначено на 04.11.2014року.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2014 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 20.11.2014року .

Ухвалою господарського суду від 20.11.2014року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача ,розгляд справи відкладено до 09.12.2014року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду супровідним листом (вх.№41430) надав для долучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача, вказаний документ долучений до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, а саме ухвалами суду направленими за адресою, згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2014року

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області з однієї сторони та приватною фірмою «Лора», укладений договір оренди нерухомого майна №517-Н від 01.01.2002р.: нежитлові приміщення загальною площею 85,9 м.кв., розміщене за адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, 262 балансоутримувачем якого було Приватне піонерне товариством «Харківський електротехнічний завод «Трансзв'язок»

Відповідно до п. 1.1 .договору Регіональне відділення Фонду державного майна України Харківській області передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно загальною площею 85,9 кв.м., розміщене за адресою м. Харків, проспект Гагаріна, 262, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку.

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2002 р. орендоване майно було передане Відповідачу у строкове платне користування.

Відповідно до п.3.3. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 10 числа, наступного за звітним у співвідношенні :70%, 30% .

Відповідно до п. 3.1 Договору, договірна орендна плата становить - листопад 2001р. 269,92грн. Орендна плата за перший місяць оренди- січень 2002 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за XII-2001р., I-2002р..

27.10.2011р.між сторонами була укладена Додаткова угода № 6 до Договору оренди № 517-Н від 01.01.2002р., згідно якої розмір орендної плати становить - вересень 2011р. 2993,66грн.(згідно додатку №1 до цієї угоди).

Пунктом 5.2 Договору встановлений обов'язок відповідача своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та з січня 2011р. по травень 2013р він має заборгованість за оренду нерухомого майна перед позивачем у розмірі 8322,01грн.

Згідно з п. 5.11. договору оренди відповідач зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача за утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю з наданням копії цих документів

01.01.2005р. Балансоутримувач та Орендар уклали договір №17 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01.01.2005 р.

Відповідно до п.2.2.3. вищевказаного договору Відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату не пізніше 15-го числа наступного місяця на рахунок Балансоутримувача будинку.

Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі та з січня 2005р. по травень 2013р. утворилася заборгованість за договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 172,91 грн.

01.06.2013р. у зв'язку з передачею будинку у комунальну власність міста, договірні правовідношення сторонами були розірвані, але заборгованість не сплачена.

24.12.2013 року на адресу Відповідача була направлена претензія №1091 про термінове погашення заборгованості, але сплата не відбулась та відповіді на адресу товариства не надійшло.

Таким чином, в порушення умов договору оренди та договору про надання комунальних послуг відповідач не відшкодував позивачу суму витрат на обслуговування орендованого майна та не сплатив комунальні послуги, в зв"язку з чим згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість з орендної плати за договором оренди відповідача перед позивачем склала 8322,01 грн., за договором на надання комунальних послуг - склала 172,91 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості або доказів того, що позивачем не надано послуги або надано неякісні послуги, хоча мав таку можливість.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором оренди з орендної плати в сумі 8322,01 грн., за договором на надання комунальних послуг в сумі172,91 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1146,95грн., яка нарахована позивачем на підставі п.3.5. договору.

Згідно п.3.5 договору ,орендна плата ,перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі ,підлягає і стягується до Державного бюджету та балансоутримувача у визначеному п.3.3.відношенні ,відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення ,включаючи день оплати.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за договором оренди нерухомого майна №517-Н від 01.01.2002р. підлягаючими частковому задоволенню у загальній сумі 679,67грн. (за період 01.07.2013року по 12.08.2013року, 13.08.2013року по 14.02.2014 року).

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору оренди оренди нерухомого майна №517-Н від 01.01.2002р. не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дату нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, а саме не дотримано вимог ст.ст. 253-255 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 679,67грн. В решті позовних вимог пені у сумі 467,28 грн. суд відмовляє позивачу у задоволенні з огляду на викладені вище обставини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1738,46грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст.173, 179, 286 ГК України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 546, 549, 610-612, 626, 627 ЦК України та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми"Лора" (61080, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, вул.Кондукторська, буд.7, код23759294) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок"(61102,Харківська область, м.Харків, вул.Достоєвського, буд.16,код 01056735)- 8322,01 грн. суми боргу за оренду нерухомого майна, 172,91грн. суми боргу згідно договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, пені в сумі 679,67грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1738,46грн.

Наказ видати після набрання рішення законної сили .

Повне рішення складено 12.12.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк