Рішення

від 11.12.2014 по справі 920/1793/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2014 Справа № 920/1793/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/1793/14:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними

інвестиціями «Торговий дім «Маз - Україна», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Біловодський комбінат

хлібопродуктів», с. Біловод, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 1 250 870 грн. 17 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Говоров І. В. (довіреність від 01.04.2014 року)

Від відповідача: представник Василець С.О. (довіреність № 79 від 10.02.2014 року);

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 250 870 грн. 17 коп. заборгованості за товар, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 231 від 14.11.2013 року, а також судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

14 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу № 231, за умовами якого позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідачеві товар, а останній приймає та оплачує товар.

Приписами пункту 1.1 договору визначено, що відповідно до статті 524 Цивільного Кодексу України, сторони домовились визначити грошовий еквівалент вартості товару в Доларах США. З урахуванням вимог статті 533 Цивільного кодексу України, ціна товару в гривні за курсом купівлі долара США на Міжбанківському валютному ринку України на день укладення Договору, становить 657 128,95 дол. США (шістсот п'ятдесят сім тисяч сто двадцять вісім дол. США 95 центів). Станом на день підписання договору курс купівлі долара США на Міжбанківському валютному ринку України становить 8,22 грн. за 1 дол. США. Таким чином, відповідач зобов'язується оплатити вартість товару в розмірі 657 128, 95 дол. США в гривні за курсом купівлі долара США на Міжбанківському валютному ринку України в порядку визначеному п. 5.2 даного договору.

Загальна сума договору складає 5 401 600 грн. 00 коп. (п'ять мільйонів чотириста одна тисяча шістсот гривень00 копійок), у т.ч. ПДВ - 20%.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 230 400 грн. 00 коп. (що еквівалентно 392 992,70 доларів США), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними №№РН-0000249 від 03.12.2013 року, РН-0000255 від 12.12.2013 року, актом прийому - передачі транспортного засобу № РН-0000249 від 03.12.2013 року, актом прийому - передачі транспортного засобу № РН-0000255 від 12.12.2013 року та довіреностями № 497 від 03.12.2013 року та № 515 від 12.12.2013 року (а.с. 17-22).

Відповідно до пункту 5.1.1. договору, відповідач зобов'язаний у термін до 03.12.2013 року перерахувати авансовий платіж 1 за товар на п/р позивача. Авансовий платіж 1 становить еквівалент 134 866 грн. 18 доларів США, що дату укладання договору відповідно до курсу Міжбанку становить 1 806 600, 00 гривень (один мільйон сто вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок).

Остаточний платіж. Покупець зобов'язаний в термін до 31.07.2014 року перерахувати остаточний платіж за товар на п/р позивача в сумі еквівалентній 522 262, 77 доларів США, що на дату укладання даного договору відповідно до курсу міжбанку становить 4 293 000, 00 гривень. (п. 5.1.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 14.03.2014 року).

Відповідно до умов пункту 5.2. договору, якщо на момент здійснення остаточного платежу згідно даного Договору курс долару США визначений Міжбанком України по відношенню до гривні зросте відносно курсу встановленого на дату укладання даного Договору, розмір суми остаточного платежу належного до оплати розраховується згідно наступної формули:

Курс долару США визначений Міжбанком України на дату здійснення остаточного платежу поділити на Курс долару США визначений Міжбанком України на дату укладання Договору помножити на суму остаточного платежу у гривнях.

У випадку зменшення курсу долара США, встановленого Міжбанком України по відношенню до гривні на дату здійснення остаточного платежу, ціна товару у гривнях залишається незмінною.

Позивач керуючись п. 5.2. договору розрахував суму боргу станом на 9 жовтня 2014 року (день підписання позовної заяви, тобто день остаточного платежу). Відповідно до даних розрахунку позивача - курс купівлі долара США визначений Міжбанком України становить 13,18 грн. за долар США, а тому заборгованість відповідача розрахована за формулою визначеної договором складає 1 250 870 грн. 17 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив вартість поставленого товару еквівалентно курсу долара, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 250 870 грн. 17 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

4 грудня 2014 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву б/н від 03.12.2014 року, в якому зазначив, що з позовними вимогами не згоден з наступних підстав: по - перше, позовні вимоги заявлені позивачем є стягненням курсової різниці, а не заборгованості; по - друге, позивач не має права враховувати доларовий еквівалент під час формування ціни та вимагає індексації вартості товару відповідно до зміни курсу; по - трете, на думку відповідача, в договорі визначена тільки основна гривнева ціна, яка встановлювалась у видаткових накладних і саме ця ціна відповідає закону і повинна бути визнана "законним розміром" ціни товару, оскільки вона точно визначена на момент підписання договору. Також відповідач вказує, що станом на 9 жовтня 2014 року (день підписання позовної заяви) курс продажу доларів США становив 13,0548 гривень, а не 13,18 гривень, як зазначив позивач, в зв'язку з чим, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості на 11 882 грн. 31 коп. більше.

Суд частково погоджується з запереченнями відповідача, а саме стосовно того, що позивач невірно здійснив розрахунок суми боргу, який є необґрунтовано більшим на 11 882 грн. 31 коп.

Пунктом 9.1 договору сторони встановили, що інформація щодо Міжбанківського курсу покупки долара (США), на день платежу, визначається відповідачем та /або позивачем згідно даних сайту http://www.finance.ua/ .

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Враховуючи положення пункту 9.1. договору та відомості сайту http://www.finance.ua/ ґ. за яким станом на 9 жовтня 2014 року (день підписання позовної заяви та день здійснення остаточного платежу) судом здійснено перерахунок суми боргу за яким основний борг відповідача перед позивачем становить 1 238 987 грн. 86 коп.

Заперечення відповідача стосовно то, що позовні вимоги заявлені позивачем є стягненням курсової різниці та те, що на думку, відповідача, в договорі визначена тільки основна гривнева ціна, яка встановлювалась у видаткових накладних і саме ця ціна відповідає закону і повинна бути визнана "законним розміром" ціни товару не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Як вбачається з матеріалів справи позивач стягує саме суму боргу, а не курсову різницю оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено грошовий еквівалент вартості товару в доларах США. Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено товар на загальну суму 392 992,70 доларів США, а сплачено лише 94 906,69 доларів США. Отже, позивач просить стягнути з відповідача саме суму заборгованості за поставлений товар.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до приписів частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що відповідачем не подано належних доказів погашення заборгованості позовні вимоги в частині стягнення 1 238 987 грн. 86 коп. заборгованості за поставлений товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 11 882 грн. 31 коп. борг суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 24 817 грн. 12 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів» (42065, Сумська область, Роменський район, с. Біловод, вул. Біловодська, буд. 2, код 00955851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз - Україна» (04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 15, корпус 3, офіс. 2, код 37096149) 1 238 987 грн. 86 коп. основного боргу та 24 817 грн. 12 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 882 грн. 31 коп. боргу - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2014 року.

Суддя С.В. Заєць