Рішення

від 09.12.2014 по справі 461/4400/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/4400/14 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/7541/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія:5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

з участю секретаря Гацій І.І.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про виділення часток у спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до відповідачів про виділення часток у спільній власності. Позивач посилався, на те, що згідно свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_1 належить йому та відповідачам на праві спільної сумісної власності. Зазначав, що вказана кватира складається з чотирьох житлових кімнат, зальна площа кватири 177,8 к.вм., комора в підвалі - площею 163,7 кв.м. Також позивач зазначав, що на праві спільної сумісної власності сторонам належить земельна ділянка площею 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку. Просив позов задовольнити та виділити йому, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 по 1/8 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 та по 1/8 частині земельної ділянки, ОСОБА_6 - 7/24 частини вказаної квартири та 7/24 частини земельної ділянки.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Виділено ОСОБА_4 - 1/8 ідеальну частку квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_5 - 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_6 - 7/24 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_7 - 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_8 - 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_2 - 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_4 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 1/8 частини. Виділено ОСОБА_5 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 1/8 частини. Виділено ОСОБА_6 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 7/24 частини. Виділено ОСОБА_7 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 1/8 частини. Виділено ОСОБА_8 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 1/8 частини. Виділено ОСОБА_2 частку у земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136600:07:003:0014, загальною площею 0,1000 га в розмірі 1/8 частини. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи. Зазначає, що реальна площа підвальних приміщень, які перебувають у їх власності складає не 163,7 кв.м., а 63,7 кв.м. Крім того, вважає безпідставними вимоги до ОСОБА_6, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом її частка вже є виділеною. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.

Матеріалами справи встановлені наступні обставини.

Згідно з свідоцтвом про право власності від 19.07.1994 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_13., ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 (а.с.6)

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку для обслуговування будинкуАДРЕСА_1 в м.Львові надано земельну ділянку площею 0,1000 га. (а.с.7)

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.( а.с.42)

Спадкоємцем ОСОБА_9 став ОСОБА_13., який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_13. помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно з свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2014 року ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_13., яка складається з 1/6 частини земельної ділянки 0,1000 га, наданої для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та 1/6 частину квартири АДРЕСА_1. (а.с.8,9)

Задовольняючи позов та виділяючи ідеальні частки в квартирі та в земельній ділянці, суд першої інстанції з того, що згоди між сторонами про поділ спірної квартири та ділянки не досягнуто та іншого способу поділу вказаного жилого приміщення і ділянки між співвласниками немає.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат, загальна площа квартири - 177,8 к.в.м

Із позовної заяви вбачається, що позивач пред'явив позов про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

При цьому, виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, відповідно до зазначених норм, означає отримання власником, що виділяється, своєї частки в натурі в приватну власність або при неможливості поділу майна відповідно до часток на отримання грошової або іншої компенсації за свою частку від інших співвласників, до яких переходить право власності на цю частку.

Однак, посилаючись на норми ст.ст.370, 372 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про допустимість виділення ідеальних часток жилого приміщення та земельної ділянки, залишив поза увагою, що порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, визначено лише ст.370 ЦК України за положеннями якої виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, та не з'ясував і в своєму рішенні не зазначив про те, чи допускається згідно із законом виділ у натурі частки із зазначеної квартири і чи є можливим такий виділ часток між співвласниками з огляду на ч.2 ст.183 ЦК України.

Крім того, колегією суддів приймається до уваги і те, що відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Разом з тим, позивачем фактично заявлено вимогу про визначення часток в майні, яке перебуває у спільній сумісній власності, без вимоги про виділ в натурі чи поділ, тобто поставлено вимогу про зміну виду спільної власності - з спільної сумісної на спільну часткову.

Таким чином, поза увагою суду залишилось те, що з вказаних положень закону слідує, що учасник спільної сумісної власності може припинити свою власність у ній лише в разі виділу або поділу, а не шляхом визначення часток у майні, що належить на праві спільної сумісної власності.

А відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про виділення часток у спільній сумісній власності.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2014 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про виділення часток у спільній сумісній власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.