Ухвала

від 24.11.2014 по справі 821/1224/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/800/25491/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2013

у справі № 821/1224/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181702 від 22.01.2013.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ПП «Трейд Групп Сервіс» за вересень 2011 року, складено акт № 128/17-2/НОМЕР_2 від 08.01.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 7 617,33 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 22.01.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000181702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 425,50 грн., в т.ч.: 7 617 грн. основного платежу та 3 808,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 задокументовано придбання у вересні 2011 року послуг (обслуговування та діагностика холодильного обладнання, послуги перепакування товарів) від контрагента-постачальника ПП «Трейд Групп Сервіс» на суму 38 086 грн., в т.ч. ПДВ - 7 617,33 грн.

Згідно з актом від 07.03.2012 № 281/2307/36946994, отриманим від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Трейд Групп Сервіс» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.09 по 30.09.2011, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по підприємству відсутні; посадові особи за реєстраційною адресою (04053, м. Київ, вул. Артема, 21) не знаходяться; місцезнаходження посадових осіб невідомо.

ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено почеркознавчу експертизу реєстраційних та звітних документів ПП «Трейд Групп Сервіс» (висновок № 172 від 03.06.2011). Підписи від імені директора підприємства гр. ОСОБА_4 у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та березень 2011 року та у листах на адресу ДПІ зроблені різними особами та не належать директору ПП «Трейд Групп Сервіс». За вересень 2011 року ПП «Трейд Групп Сервіс» податкові зобов'язання по податку на додану вартість не задекларовані.

Перевіркою встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів підприємством, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підтвердження проведеної господарської операції позивачем надано до суду договір з ПП «Трейд Групп Сервіс» та додаткові угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання послуг, а сама по собі наявність податкових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулась та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування податкового кредиту.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Трейд Групп Сервіс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, послуг, з документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний