Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-1670/11431/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/59564/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" (далі - Товариство)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-1670/11431/11

за позовом Товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 № 0010182301/3389 та від 25.11.2011 № 0010192301/237.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, у позові відмовлено з тих мотивів, що реальність виконання господарських операцій з поставки виробничим кооперативом «Профтехобразование» (далі - ВК «Профтехобразование») продукції позивачеві документально не підтверджується, у зв'язку з чим підстави для відображення цих операцій у податковому обліку Товариства відсутні.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає, що фактичне виконання господарських операцій з ВК «Профтехобразование» підтверджується необхідними документами первинного обліку, тоді як податковим органом не доведено порушення ним вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Кременчуцькою ОДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти, правильності та своєчасності сплати усіх податків та інших обов'язкових платежів по взаємовідносинах з окремими контрагентами за період з 01.04.2008 по 07.07.2011 згідно з постановою помічника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська, оформлену актом від 31.10.2011 № 7499/23-209/31700904.

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновку про створення позивачем та ВК «Профтехобразование» податкової схеми, спрямованої на мінімізацію оподаткування, шляхом оформлення за допомогою фіктивного документообігу операцій з поставки названим постачальником товарів в адресу Товариства, які не опосередковувалися реальним виконанням. Вказаний висновок податкової інспекції мотивований тим, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено фіктивність господарської діяльності ВК «Профтехобразование» та його участь у функціонуванні конвертаційного центру, створеного для надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань та конвертації безготівкових коштів у готівку; також Кременчуцька ОДПІ зазначила про відсутність у спірного постачальника майна, трудових ресурсів та основних фондів для виконання поставок товару в адресу Товариства.

На підставі цього податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.11.2011 № 0010182301/3389, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 196 798 грн. (у тому числі 157 438 грн. за основним платежем та 39360 грн. за штрафними санкціями);

від 25.11.2011 № 0010192301/237, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 125 950 грн.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невідповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ВК «Профтехобразование» наведеним критеріям у зв'язку з неподанням позивачем належних доказів на підтвердження факту поставки названим контрагентом товару (крою склотканини з просоченням) на виконання договору поставки від 08.01.2008 № 1/1 на загальну суму 2 760 750 грн. Як зазначили суди, подані позивачем товарно-транспортні накладні містять неповні та суперечливі дані щодо умов перевезення та задіяних у цьому процесі осіб; на запит суду спірний контрагент не надав документального підтвердження фактичного виконання розглядуваних операцій; реальність останніх, за висновком судів, не підтверджується з урахуванням відсутності у ВК «Профтехобразование» майна, основних фондів, трудових ресурсів для провадження реальної господарської діяльності.

Наведені факти за своїм процесуальним змістом є обставинами, установленими судами попередніх інстанцій, що не підлягають перевстановленню касаційним судом. Скаржником не доведено порушення судами правил оцінки доказів при встановленні цих обставин.

А тому з огляду на встановлену судами безтоварність розглядуваних операцій слід погодитися з висновком судів про неправомірність їх відображення у податковому обліку Товариства, що обумовлює законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Кременчуцьку ОДПІ її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Керуючись статтями 55, 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області її правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" відхилити.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 у справі № 2а-1670/11431/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути у відповідній частині переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько