Постанова

від 27.11.2014 по справі 2а-3066/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 9104/179042/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби; третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПІ у Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові, з урахуванням доповнень до позовної заяви, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 452301/0/16965, № 442301/0/16964 від 19.09.2008 року, 452301/1/21283, № 442301/1/21284 від 01.12.2008 року, № 452301/2/2226, № 442301/2/2227 від 12.02.2009 року та № 452301/3/6995, № 442301/3/6994 від 28.04.2009 року.

У зв'язку з реорганізацією Львівським окружним адміністративним судом було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у місті Львові її правонаступником -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Львові. Згодом відповідача було замінено правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Львові по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Також ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ДПІ у Шевченківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року замінено позивача Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Львівський хлібокомбінат».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося ПАТ «Львівський хлібокомбінат», яке подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що суд першої інстанції неповно дослідив всі обставини справи, не дав належної оцінки встановленим фактам, неправильно застосував норми матеріального права. Так, на думку апелянта, при вирішенні спору не було враховано, що ВАТ «Львівський хлібокомбінат» передав власні земельні ділянки до статутних фондів ТзОВ «Кондитерський цех № 7», ТзОВ «Механічний цех № 9», ТзОВ «Завод № 3» згідно актів передачі-приймання майна №1, №2, №4. Ці земельні ділянки є окремим об'єктом купівлі-продажу, а тому не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до пп. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, у разі якщо платник податку придбав земельну ділянку окремо від об'єкта нерухомого майна, розташованого на ній, він веде окремий податковий облік цієї ділянки. Зазначає, що ВАТ «Львівський хлібокомбінат» придбав земельні ділянки окремо від об'єктів нерухомого майна та відображав в податковому обліку окремо продаж нерухомого майна, нарахувавши на його вартість податок на додану вартість. Щодо податку на прибуток зазначив, що ВАТ «Львівський хлібокомбінат» отримав кредит на суму 15000000 грн, які були перераховані ВАТ «Концерн Хлібпорм» на виконання договору комісії № 1/1-3-191207/275 від 19.12.2007 р. за яким ВАТ «Концерн Хлібпром», як комісіонер мав закупити для ВАТ «Львівський хлібокомбінат» пшеницю. За використання кредитних коштів ВАТ «Львівський хлібокомбінат» нарахував та сплатив ВАТ «Електронбанк» відсотки в загальній сумі 550898,34 грн. Оскільки кошти були використані в господарській діяльності товариства, сплачені відсотки підлягають віднесенню на валові витрати товариства, згідно п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і їх слід скасувати.

У судовому засіданні представник апелянта Сєров О.В. підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що суд першої інстанції у судовому рішенні не дав оцінки зазначеним у позовній заяві доводам щодо того, що позивачем до валових витрат підприємства не віднесено сплачені ВАТ «Електронбанк» відсотки в загальній сумі 550898,34 грн. Це підтверджено і висновком експертизи, що була проведена у межах даної справи, а тому підстав для виключення цих коштів з валових витрат і донарахування податку немає. Також зауважив, що земельні ділянки, які були відчужені, є окремим об'єктом майна, а тому при їх передачі до статутних фондів інших підприємств податок на додану вартість не підлягав сплаті, оскільки чинним законодавством встановлена пільга. Тому просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану постанову і винести нову, якою позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів Антонюк І.Б. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у ньому висновків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1046/23-2 від 21.07.2008 року, № 1057/23-2 від 18.08.2008 року та згідно наказу № 184 від 15.08.2008 року Державною податковою інспекцією у м. Львові було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Львівський хлібокомбінат», за наслідками якої складено акт від 8 вересня 2008 року.

19 вересня 2009 року на підставі висновків перевірки ДПІ у м. Львові винесено податкові повідомлення-рішення № 452301/0/16965 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 664557 грн. (443038 грн. - за основним платежем та 221519 грн. - штрафні санкції), № 442301/0/16964 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 165989,20 грн. (137725 грн. - основний платіж, 28264,20 грн. - штрафні санкції).

ВАТ «Львівський хлібокомбінат» провело повну процедуру адміністративного оскарження, за результатом якої винесені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги товариства без задоволення.

Одночасно із рішеннями про розгляд скарг ВАТ «Львівський хлібокомбінат» податковим органом було винесено нові податкові повідомлення-рішення № 452301/1/21283, № 442301/1/21284 від 01.12.2008 р., № 452301/2/2226, № 442301/2/2227 від 12.02.2009 р., № 452301/3/6995 та № 442301/3/6994 від 28.04.2009 р.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність рішення відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість і відповідно відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, ВАТ «Львівський хлібокомбінат», передавши належні йому земельні ділянки до статутних фондів інших товариств, не сплатив податок на додану вартість при їх відчуженні, чим порушив пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно матеріалів справи, ВАТ «Львівський хлібокомбінат» здійснено передачу майна до статутних фондів Товариств з обмеженою відповідальністю:

- згідно акта передачі-приймання №1 від 01 червня 2007 року до статутного фонду ТОВ «Кондитерський цех №7» позивачем передано внесок в сумі 265460 гривень: а саме майно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Кропивницького, 3 оціночною вартістю 180000 грн.; земельну ділянку площею 0,2757 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кропивницького, 3, оціночною вартістю 85460 грн. (т. 1 а.с. 75);

- згідно акта передачі-приймання №2 від 01 червня 2007 року майна до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний цех №9» позивачем передано внесок на суму 149469 грн., а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 98 вартістю 95 000 грн та земельну ділянку площею 0,2426 га за цією ж адресою вартістю 54469 грн. (т. 1 а.с. 76);

- згідно акта передачі-приймання №4 від 01 червня 2007 року внесок до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод №3» на суму 457180 грн., а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 86 вартістю 261 000 грн. та земельну ділянку площею 0,7696 га за цією ж адресою вартістю 196180 грн. (т. 1 а.с. 77).

Згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ «Львівський хлібокомбінат» вказані земельні ділянки обліковувались на балансовому рахунку №101 «Земельні ділянки», окремо від приміщень, розташованих на вказаних земельних ділянках, які обліковувались на рахунку 103 «Будинки та споруди».

Разом з тим, за даними податкового обліку «Оборотно-сальдова відомість по рахунку ОСІ» (відомість нарахування амортизації в податковому обліку) за І квартал 2007 року ВАТ «Львівський хлібокомбінат» земельні ділянки як окремі суб'єкти не обліковувалися.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення».

Тобто позивачем до статутних фондів інших підприємств було передано разом об'єкти нерухомості і земельні ділянки, на яких вони розташовані, при цьому згідно актів приймання-передачі статутного фонду передано майно як цілісні майнові комплекси із зазначенням також їх загальної вартості.

Підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені виключення з загального правила оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), встановленого загальними нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства.

Згідно приписів зазначеної норми, звільнення від оподаткування податком на додану вартість відбувається лише в разі відчуження земельної ділянки, як окремого об'єкта, яка не знаходиться під об'єктами нерухомого майна, до вартості якого включається вартість такої земельної ділянки відповідно до законодавства.

З копій актів приймання-передачі майна вбачається, що вартість земельних ділянок та вартість приміщень, будівель, інженерних та інших мереж склали загальну вартість єдиного майнового комплексу як об'єкту внеску до статутного фонду іншого підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість відчужених позивачем земельних ділянок мала входити до вартості відчужених об'єктів нерухомості і відповідно включена до бази оподаткування податку на додану вартість.

Тому податковий орган підставно донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 443038 грн. за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 221519 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на висновок судово-економічної експертизи у цій справі, яким вказано на недоведеність висновків податкового орагну про заниження податку на додану вартість при здійсненні вище вказаних операцій, оскільки у даному випадку йде мова про трактування та застосування законодавства, що є виключною прерогативою суду.

Однак колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності донарахування позивачу податку на прибуток, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку».

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Львівський хлібокомбінат» 27 грудня 2007 р. уклав з ВАТ «Електронбанк» кредитний договір № КР 28361 на суму 15 000 000 грн.

Отримані кошти позивач перерахував платіжним дорученням № 02036259 від 27.12.2007 р. ВАТ «Концерн Хлібпром» на виконання договору комісії № 1/1-3-191207/275 від 19.12.2007 р. за яким ВАТ «Концерн Хлібпром» - комісіонер зобов'язувався придбати для ВАТ «Львівський хлібокомбінат» пшеницю в кількості 12 тис. тонн за ціною 1300 грн. з ПДВ.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток базувався на тому, що ВАТ «Львівський хлібокомбінат» врахував при визначенні валових витрат за 4 квартал 2007 року та 1 квартал 2008 року сплачені ВАТ «Електронбанк» відсотки за користування кредитом, який фактично не використовувався у господарській діяльності підприємства, спрямованій на досягнення економічного результату.

Однак, цей висновок не підтверджується матеріалами справи.

Так, дані про те, що позивач відніс до валових витрат підприємства 550898,34 грн. зазначені тільки в акті перевірки №97/23-2/22365920 від 8 вересня 2008 року (т. 1 а.с. 5-74)

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначив, що не відносив сплачені відсотки ВАТ «Електронбанк» до складу валових витрати не відображав у жодному рядку Декларацій з податку на прибуток підприємства за 2007 рік та за 1 квартал 2008 року.

Однак, суд першої інстанції не дав жодної оцінки таким твердженням.

Разом з тим, у матеріалах справи наявний перелік первинних документів, витрати за яким відображені в рядку 4.13 Декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2007 року та за 1 квартал 2008 року і серед них відсутні документи, які підтверджують сплату відсотків банку за кредитним договором.

Згідно висновку судово-економічної експертизи (т. 4 а.с. 50-72) проведено дослідження документів щодо розміру валових витрат, які підлягали відображенню в рядку 4.13 Декларації без урахування нарахованих і сплачених відсотків за кредитною угодою від 27 грудня 2007 року та порівняння їх з розміром валових витрат, визначених платником податків. Встановлено, що розмір документально підтверджених витрат без урахування сум нарахованих та сплачених відсотків за кредитною угодою, перевищує розмір витрат, відображених за даними Декларацій: за 4 квартал 2007 року - на 359174 грн., за 1 квартал 2008 року - на 147422 грн. Таким чином, висновки ДПІ у м. Львові щодо віднесення позивачем до валових витрат 4 кварталу 2007 року 28767,2 грн. та 1 кварталу 2008 року 522131,14 грн. сум нарахованих та сплачених відсотків за кредитною угодою від 27 грудня 2007 року документально не підтверджено.

Цей висновок експерта із відповідним розрахунком узгоджується з іншими письмовими доказами, що наявні в матеріалах справи, зокрема довідками ВАТ «Львівський хлібокомбінат» про склад валових витрат, віднесених у рядок 04.13 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2007 року та 1 квартал 2008 року.

Суд першої інстанції не зазначив, чому відхилив висновок судово-економічної експертизи з цього питання, в той час як встановлені факти стосуються даних бухгалтерського обліку, а не застосування правових норм.

Слід зазначити, що в самому акті перевірки ДПІ відсутній будь-який розрахунок валових витрат, з якого можна було б зробити висновок про віднесення до них сплачених позивачем відсотків за кредитом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта про незаконність донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 165989,2 грн..

Враховуючи викладене, постанову Львівського окружного адміністративного суду про повну відмову в задоволенні позову слід скасувати та прийняти нову - про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові № 442301/0/16964 від 19 вересня 2008 року, №442301/1/21284 від 1 грудня 2008 року, №442301/2/2227 від 12 лютого 2009 року, № 44301/3/6994 від 28 квітня 2009 року.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та прийняти нову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові № 442301/0/16964 від 19 вересня 2008 року, №442301/1/21284 від 1 грудня 2008 року, №442301/2/2227 від 12 лютого 2009 року, № 442301/3/6994 від 28 квітня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст постанови виготовлено 3 грудня 2014 року.