Постанова

від 15.12.2014 по справі 802/3914/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 грудня 2014 р. Справа № 802/3914/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участі секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

представників сторін:

позивача: Якимчук В.І. - представник на підставі довіреності

відповідача: Цибал В.А., Бубели Н.Л., Наумчук І.І. - представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне акціонерне товариство "Гніванське хлібоприймальне підприємство" (далі - ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення) (далі - Вінницька ОДПІ), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області (далі - управління ДКУ у Тиврівському районі) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішення № 5 Вінницької ОДПІ про опис майна у податкову заставу від 25 вересня 2014 року є протиправним, оскільки у ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" немає узгодженого податкового боргу перед державою за бюджетними позичками на суму 314360,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову з урахуванням письмових заперечень (а.с 38-40, 49-53).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Впродовж 1994-1997 років ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" отримувало бюджетні позички на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) у 1994-1997 роках на загальну суму 2 965 400 тис. грн. (а.с. 102, 111). Частину вищезазначеної бюджетної позички позивачем у період з 21 травня 2003 року по 13 квітня 2004 року повернуто до Державного бюджету.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості управління ДКСУ у Тиврівському районі 22 квітня 2011 року направило до Вінницької міжрайонної Державної податкової служби подання №1- 4 для здійснення до ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" заходів стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками наданими під держконтракт на сільськогосподарську продукцію в 1994 році, 1995 році, 1996 році, 1997 році на загальну суму 314 360 тис. грн.

27 квітня 2014 року Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, вручено головному бухгалтеру ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" Матвійчук Т.В. податкову вимогу № 20 від 27 квітня 2011 року.

06 травня 2014 року позивачем подано скаргу на податкову вимогу № 20 від 27 квітня 2014 року (а.с. 14).

Листом № 1267 від 10 травня 2011 року Вінницька міжрайонна Державна податкова служба, попередила ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" щодо негайного погашення заборгованості за бюджетними позичками в розмірі 314 360 тис. грн. (а.с. 15).

Згідно листа від 12 травня 2011 року ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" просить відкликати подання №1- 4 від 22 квітня 2011 року про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками наданими під держконтракт на сільськогосподарську продукцію в 1994 році, 1995 році, 1996 році, 1997 році на загальну суму 314 360 тис. грн. (а.с. 16-17).

24 травня 2011 року управління ДКУ у Тиврівському районі повідомило ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство", що немає підстав відкликати подання.

На адресу Вінницької ОДПІ від управління ДКУ у Тиврівському районі було направлено подання № 33, № 34, № 35 та № 36 від 19 вересня 2014 року для здійснення до ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (а.с. 41-44).

25 вересня 2014 року заступником начальника Тиврівського відділення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Янчук С.А. відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків відкритого акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" у податкову заставу (а.с. 6).

Даючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п. 88.1-88.3 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно п.п. 89.1.1.- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02 березня 2011 року "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок).

Відповідно до п. 6 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Відповідно до п. 10 Порядку, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

27 квітня 2014 року Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, вручено головному бухгалтеру ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" Матвійчук Т.В. податкову вимогу № 20 від 27 квітня 2011 року.

Нормами п.4.1.155 ст.14 вказаного Кодексу, податкова застава - спосіб забезпечення виконання платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених Податковим кодексом.

Пунктом 88.1. ст. 88 Податкового кодексу встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Окрім того, про наявність зазначеної суми заборгованості та визнання її боржником -ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" свідчить підписаний директором зазначеного підприємства акт взаємозвірки по бюджетних позичках наданих під держконтракти в 1994-1997 роках станом на 12 лютого 2003 року (а.с. 54). В судовому засіданні оглянуто акти прийому передачі заборгованості по бюджетній позичці при переміщенні зерна на хлібоприймальні підприємства (а.с. 83-85, 87-88, 91, 94-96, 104, 106, 108, 110, 112-119, 123-125, 128-129, 131-172), довідки (а.с. 86, 89-90, 92-93) платіжні доручення (а.с. 98-99), спільне протокольне рішення про погашення заборгованості за насіннєві позички (а.с. 100), акт взаєморозрахунків станом на 01 липня 2003 року (а.с. 101), договора про надання бюджетної позички (а.с. 102, 111) список господарств, які отримали бюджетну позичку у 1997 році (а.с. 103, 107, 109).

Щодо тверджень позивача про те, що зазначена сума бюджетної позички вважається погашено в силу того, що позивача визнано банкрутом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 ст.17 Бюджетного кодексу України забороняється списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Однак, станом на 01 грудня 2014 року до управління не надходило жодного документу який би свідчив про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" у зв'язку з визнанням його банкрутом, або на будь-якій іншій підставі передбаченій чинним законодавством.

Крім того, як вбачається із даних зазначених в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, приватне акціонерне товариство "Гніванське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00953318) являється діючим підприємством, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення відсутні. Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації - не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до п. 20 Порядку, прострочена заборгованість боржників за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня визнається Мінфіном безнадійною на підставі: довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Пункт 24 Порядку передбачає, що списання безнадійної заборгованості щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення Кабінету Міністрів України, проект якого вноситься Мінфіном на підставі пропозицій Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Відповідно до статті 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, позивачем не наведено ґрунтовних аргументів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна

: