Постанова

від 28.03.2019 по справі 802/3914/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №802/3914/14-а

адміністративне провадження №К/9901/9435/18, №К/9901/9431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скаргиВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 (колегія у складі суддів:Гонтарук В.М., Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі №802/3914/14-а за позовомПриватного акціонерного товариства Гніванське хлібоприймальне підприємство доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області провизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Гніванське хлібоприймальне підприємство звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій про визнання протиправним та скасування рішення № 5 Вінницької ОДПІ про опис майна у податкову заставу від 25.09.2014.

Позов обґрунтований відсутністю узгодженого податкового боргу перед державою за бюджетними позичками на суму 314360,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність суми заборгованості та визнання її боржником підтверджується актом взаємозвірки по бюджетних позичках наданих під держконтракти у 1994-1997 роках, а відтак і про обґрунтованість рішення про опис майна у податкову заставу.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи не встановлено, а відповідачами не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у позивача боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в якій просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції та відмовити у позові, оскільки вважають, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу податкового органу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що впродовж 1994-1997 років ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство отримувало бюджетні позички на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) у 1994-1997 роках на загальну суму 2965400 тис. грн. Частину вищезазначеної бюджетної позички позивачем у період з 21 травня 2003 року по 13 квітня 2004 року повернуто до Державного бюджету.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості управління ДКСУ у Тиврівському районі 22 квітня 2011 року направило до Вінницької міжрайонної Державної податкової інспекції подання №1-4 для здійснення до ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство заходів стягнення простроченої заборгованості за вищевказаними бюджетними позичками на загальну суму 314360 тис. грн.

27 квітня 2011 року Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією, вручено головному бухгалтеру ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство ОСОБА_5 податкову вимогу № 20.

06 травня 2011 року позивачем подано скаргу на податкову вимогу № 20 від 27 квітня 2011 року.

Листом № 1267 від 10 травня 2011 року Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція, попередила ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство щодо негайного погашення заборгованості за бюджетними позичками в розмірі 314360 тис. грн.

Згідно листа від 12 травня 2011 року ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство просить відкликати подання №1- 4 від 22 квітня 2011 року про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками наданими під держконтракт на сільськогосподарську продукцію в 1994 році, 1995 році, 1996 році, 1997 році на загальну суму 314 360 тис. грн. (а.с. 16-17, т.1).

24 травня 2011 року управління ДКУ у Тиврівському районі повідомило Приватне акціонерне товариство Гніванське хлібоприймальне підприємство , що немає підстав для відкликання даного подання.

Судами також встановлено, що на адресу Вінницької ОДПІ було направлено подання управління ДКУ у Тиврівському районі № 33, № 34, № 35 та № 36 від 19 вересня 2014 року про здійснення до ПрАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство заходів щодо стягнення простроченої заборгованості.

25 вересня 2014 року заступником начальника Тиврівського відділення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Янчук С.А. відповідно до вимог статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення № 5 щодо здійснення опису майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків ПрАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство .

Суд апеляційної інстанції додатково встановив, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11 травня 2004 року, яка набрала законної сили, встановлено обставину з приводу того, що у ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство відсутня заборгованість перед державою за бюджетні позички за період 1994-1997 років.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п. 88.1-88.3 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно п.п. 89.1.1.- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02 березня 2011 року Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості .

Відповідно до п. 6 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Відповідно до п. 10 Порядку, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про те, що спірне рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по бюджетній позичці у ВАТ Гніванське хлібоприймальне підприємство .

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду