Постанова

від 27.01.2015 по справі 802/3914/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3914/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

27 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представників позивача: Якимчук Віри Іванівни, Присяжнюка Олега Вікторовича

представників відповідачів: Цимбал Вікторії Анатоліївни, Наумчук Інни Іванівни, Бубели Наталії Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Гніванське хлібоприймальне підприємство" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задоволити позов повністю, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

27 січня 2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення (вх. 1488/15) Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення) щодо апеляційної скарги позивача та клопотання (вх. 1494/15) приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" щодо залучення документів до матеріалів справи.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили колегію суддів задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на час розгляду справи відбулась реорганізація Вінницької міжрайонної Державної податкової інспекції, на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та року № 236 «Про Державну фіскальну службу України», згідно яких утворено новий орган - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, у зв'язку з чим суд по справі одним з відповідачів зазначає саме Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Як встановлено з матеріалів справи, впродовж 1994-1997 років ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" отримувало бюджетні позички на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) у 1994-1997 роках на загальну суму 2 965 400 тис. грн. (а.с. 102, 111, т.1). Частину вищезазначеної бюджетної позички позивачем у період з 21 травня 2003 року по 13 квітня 2004 року повернуто до Державного бюджету.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості управління ДКСУ у Тиврівському районі 22 квітня 2011 року направило до Вінницької міжрайонної Державної податкової інспекції подання №1- 4 для здійснення до ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" заходів стягнення простроченої заборгованості за вищевказаними бюджетними позичками на загальну суму 314 360 тис. грн.

27 квітня 2011 року Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією, вручено головному бухгалтеру ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" Матвійчук Т.В. податкову вимогу № 20.

06 травня 2011 року позивачем подано скаргу на податкову вимогу № 20 від 27 квітня 2011 року (а.с. 14, т.1).

Листом № 1267 від 10 травня 2011 року Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція, попередила ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" щодо негайного погашення заборгованості за бюджетними позичками в розмірі 314 360 тис. грн. (а.с. 15).

Згідно листа від 12 травня 2011 року ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" просить відкликати подання №1- 4 від 22 квітня 2011 року про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками наданими під держконтракт на сільськогосподарську продукцію в 1994 році, 1995 році, 1996 році, 1997 році на загальну суму 314 360 тис. грн. (а.с. 16-17, т.1).

24 травня 2011 року управління ДКУ у Тиврівському районі повідомило приватне акціонерне товариство "Гніванське хлібоприймальне підприємство", що немає підстав для відкликання даного подання.

Судом встановлено, що на адресу Вінницької ОДПІ було направлено подання управління ДКУ у Тиврівському районі № 33, № 34, № 35 та № 36 від 19 вересня 2014 року про здійснення до ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (а.с. 41-44, т.1).

25 вересня 2014 року заступником начальника Тиврівського відділення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Янчук С.А. відповідно до вимог статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення № 5 щодо здійснення опису майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків ПрАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" (а.с. 6, т.1).

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п. 88.1-88.3 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно п.п. 89.1.1.- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02 березня 2011 року "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості .

Відповідно до п. 6 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Відповідно до п. 10 Порядку, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2011 року Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією, вручено головному бухгалтеру ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" Матвійчук Т.В. податкову вимогу № 20 вищевказаної дати.

06 травня 2011 року на пред'явлену вимогу позивачем була подана скарга, в якій вказується про безпідставність прийнятої вимоги, у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 11 травня 2004 року (а.с.8-13, т.1) у справі № 22/100-871 за заявою ЗАТ "Енерготрансінвест" до ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" про визнання банкрутом, вже була встановлена обставина щодо не доведеності факту наявності заборгованості у боржника - ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" за надані бюджетні позички в період з 1994 по 1997 років.

Аналізуючи дане рішення суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказана постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 11 травня 2004 року, яка набрала законної сили, встановила обставину, що у ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" відсутня заборгованість перед державою за бюджетні позички за період 1994-1997 років, однак при винесенні постанови від 15 грудня 2014 року судом першої інстанції не дана належна оцінка вказаним обставинам, рішення Житомирського апеляційного господарського суду не взято до уваги, не надано йому належної оцінки, що призвело до помилково прийнятого висновку судом.

В силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господаській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть чусть ті самі особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до висновку суду першої інстанції, що про наявність зазначеної суми заборгованості та визнання боржником -ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство" можуть свідчити тільки: підписаний директором зазначеного підприємства акт взаємозвірки по бюджетних позичках, акти прийому передачі заборгованості по бюджетній позичці при переміщенні зерна на хлібоприймальні підприємства, довідки, платіжні доручення, спільне протокольне рішення про погашення заборгованості за насіннєві позички, акт взаєморозрахунків станом на 01 липня 2003 року, договора про надання бюджетної позички, список господарств, які отримали бюджетну позичку у 1997 році наданих під держконтракти в 1994-1997 роках станом на 12 лютого 2003 року, адже вищезазначені документи не в повній мірі встановлюють факт наявності заборгованості саме за позивачем.

В суді апеляційної інстанції наявність даних обставин відповідачами належним чинном не підтверджено, не надано будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів, які б свідчили про перерахування позивачу і отримання саме ним спірної суми бюджетної позички, підписаних документів відповідними фінансовими органами, які б вказували, що заборгованість по бюджетній позичці належить саме ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство.

Також, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані додаткові пояснення та документи, а саме: реєстр наданих управлінням держказначейства у Тиврівському районі документів щодо передачі-прийому заборгованості за бюджетними позичками в оспорюваний період, які підтверджують відсутність наявної заборгованості у ВАТ "Гніванське хлібоприймальне підприємство.

Вказана обставина судом першої інстанції не взята до уваги, належного дослідження цих доказів проведено не було.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В судовому засіданні представниками позивача надано належні докази в розумінні статті 71 КАС України, що свідчать про безпідставність прийнятого рішення відповідача, в свою чергу представниками відповідачів не доведено, а в суді апеляційної інстанції не знайшло своє підтвердження обгрунтованість прийнятого рішення від 25.09.2014 року про опис майна у податкову заставу.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення № 5 Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про опис майна у податкову заставу від 25.09.2014 року є протиправним, необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Гніванське хлібоприймальне підприємство" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення), управління Державної казначейської служби у Тиврівському районі Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Тиврівське відділення) про опис майна у податкову заставу від 25.09.2014 року № 5.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2015 року.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.