Постанова

від 03.12.2014 по справі 927/1276/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 927/1276/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Кривенька О.Л. - представник за довіреністю

від відповідача (апелянт): Раскін А.О. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014, у справі № 927/1276/14 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Прилукижитлобуд",

до Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт",

про розірвання договорів та стягнення 54 966,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14 позовні вимоги Комунального підприємства "Прилукижитлобуд" до Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" про розірвання договорів та стягнення 54 966,63 грн. задоволено частково, а саме, розірвано договір підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013; розірвано договір підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013; присуджено до стягнення з Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" на користь Комунального підприємства "Прилукижитлобуд" 50 000,00 грн. попередньої оплати за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, 2 910,86 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 4 097,92грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виконання робіт за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, в той час, як позивач свої зобов'язання, обумовлені наведеними договорами виконав вчасно, що нормативно та документально підтверджено, а тому позовні вимоги Комунального підприємства "Прилукижитлобуд" щодо розірвання договорів підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 та стягнення 50 000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 4 966,63 грн. , нарахованої за прострочення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами, суд першої інстанції відмовив, з огляду на те, що нормами законодавства про підряд (окрім будівельного підряду), як і вищенаведеними договорами не передбачено нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання (за невиконання робіт).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14 скасувати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем було виконано частково зобов'язання за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, а саме Приватним підприємством Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" були замінені канати, вкладники, контакти. На підтвердження наведених обставин, заявник посилається на видаткову накладну № 69-н від 28.02.2014 на суму 20 149,57 грн. згідно якої апелянтом отримано від постачальника необхідні матеріали та обладнання для виконання ремонтних робіт відповідно до наведених договорів підряду. Також, заявник зазначає, що після прийняття необхідних матеріалів від постачальника, відповідачем такі матеріали були списані зі складу останнього згідно актів списання № СпТ-000009 від 28.02.2014 та № СпТ-000010 від 28.02.2014 та були переміщені до м. Прилуки на адреси, де знаходяться об'єкти виконання ремонтних робіт за вищевказаними договорами. Крім того, заявник, посилаючись на п. 3.3. вищевказаних договорів, зазначив, що підстави для складання акту приймання виконаних робіт та передачі частини виконаних робіт - відсутні, оскільки такий акт повинен бути складений лише після виконання всього обсягу робіт. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що умова договору не була встановлена етапність виконання робіт, та не встановлена можливість часткового виконання робіт. Серед іншого, відповідач наголошує на тому, що при прийнятті рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14, судом першої інстанції не було взято до уваги листування між сторонами, в якому відповідач неодноразово звертався з вимогою до позивача вказати дату продовження виконання робіт, а також засвідчував готовність продовжити їх виконання. Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, визнав подані матеріали достатніми для порушення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 927/1276/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 19.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 розгляд справи відкладено на 03.12.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 03.12.2014, враховуючи перебування судді Хрипуна О.О. на лікарняному, справу № 9271276/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 справу № 9271276/14 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І. Розгляд справи № 9271276/14 призначено на 03.12.2014.

Представник апелянта в судовому засіданні 03.12.2014 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивач в судовому засіданні 03.12.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції було розглянуто, подане Приватним підприємством Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" в судовому засіданні 03.12.2014, клопотання про призначення експертизи, яке мотивовано тим, що одним з факторів задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції вбачає не надання відповідачем, як підрядником, доказів виконання частини робіт за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, у зв'язку з чим відповідач просить призначити експертизу з метою встановлення факту часткового виконання апелянтом своїх зобов'язань щодо здійснення ремонтних робіт ліфтів відповідно до вищевказаних договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Так, клопотання відповідача мотивоване тим, що у відповідача відсутні докази, що підтверджують виконання обов'язків за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, проте, як зазначає апелянт, ним було частково виконано роботи згідно наведених договорів, що, на його думку, можливо встановити лише за допомогою судової технічної експертизи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом доказування в справі № 927/1276/14 є факт порушення істотних умов договору підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, факт виконання/невиконання сторонами зобов'язань за вказаними договорами. Засобами доказування в справі № 927/1276/14, зокрема є розрахункові документи (платіжні доручення, квитанції), що свідчить виконання обов'язків з боку позивача, як замовника, а також первинні документи, що підтверджують приймання позивачем та виконання відповідачем робіт, оформлені належним чином ( акти приймання виконаних робіт).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує і те, що представником позивача в судовому засіданні зазначалось про те, що роботи, які замовлялись у відповідача за договорами № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013, внаслідок їх невиконання вбули замовлені позивачем у іншої особи, яка їх виконала, а тому на даний час відсутній об'єкт дослідження судової експертизи, і її проведення є недоцільним.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дослідження та оцінки вищевказаних доказів віднесено до компетенції суду та не потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим вважає клопотання Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" про призначення експертизи безпідставним та необгрутованим, внаслідок чого відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, 26.12.2013 між Комунальним підприємством "Прилукижитлобуд", як замовником, та Приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт", як підрядником, було укладено договір підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту ліфта (реєстр. №1839, в/п 400 кг, 9 зупинок), розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 4, м. прилуки, Чернігівська обл., в обсязі кошторису і договірної ціни (п. 1.1.).

Згідно п. 1.2. договору підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 вартість робіт за договором складає 48 667,27грн., в т.ч. ПДВ 8 111,21грн.

Відповідно до п. 2.1 договору підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 підрядник додає до договору кошторис і договірну ціну, складені ним на підставі відомості дефектів ДП "Чернігівський ЕТЦ" № 131 від 18.12.2013. Ці документи після їх затвердження замовником визнаються сторонами невід'ємними частинами договору.

26.12.2013 між Комунальним підприємством "Прилукижитлобуд", як замовником, та Приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт", як підрядником, було укладено договір підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту ліфта (реєстр. №1838, в/п 400 кг, 9 зупинок), розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 3, м. Прилуки, Чернігівська обл., (далі - ліфт), в обсязі кошторису і договірної ціни (п. 1.1.).

Згідно п. 1.2. договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 вартість робіт за договором складає 42 520,90грн., в т.ч. ПДВ 7 086,82грн.

Відповідно до умов пунктів 2.1 договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2014 підрядник додає до договору кошторис і договірну ціну, складені ним на підставі відомості дефектів ДП "Чернігівський ЕТЦ" № 132 від 18.12.2013. Ці документи після їх затвердження замовником визнаються сторонами невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.2. договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 після затвердження замовником документів, зазначених у п. 2.1 договору, а також виконання ним умов п. 4.1 договору підрядник починає виконання робіт за договором і несе повну відповідальність за їх проведення.

Відповідно до п. 3.2 договору № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 строки виконання робіт - до 30 квітня, починаючи з дати підписання договору обома сторонами, за умови виконання замовником п. 4.1 договору.

Згідно п. 3.3. договору № 19/13 договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 приймання та здача виконаних робіт проводиться за актом приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) .

Відповідно п. 3.4. договору № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 акт і довідка підписуються сторонами і скріплюються печатками сторін не пізніше п'ятиденного строку після виконання робіт підрядником.

Згідно п. 4.1. договору № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 замовник здійснює попередню оплату робіт і матеріалів, необхідних для їх здійснення, в розмірі 50% від вартості договору згідно рахунку-фактури від підрядника не пізніше 1 березня 2014 року.

Відповідно до п. 4.2. договору № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 підписані та скріплені печатками сторін акт і довідка є підставою для остаточного розрахунку замовника з підрядником.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем, на виконання п. 2.1. договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013, було складено дефектні акти на ремонт ліфтів від 25.12.2013.

Також, сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб Договірну ціну та Зведений кошторисний розрахунок виконання робіт з ремонту ліфта, розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 4, м. прилуки, Чернігівська обл. та на виконання робіт з ремонту ліфта, розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 3, м. Прилуки, Чернігівська обл.

Відповідно до платіжного доручення № 1482 від 11.02.2014 та платіжного доручення № 1527 від 28.02.2014 позивачем на підставі рахунку-фактурі № СФ-0000658 від 10.02.2014 та рахунку-фактурі № СФ-0000681 від 28.02.2014 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 50% попередньої оплати в сумі 10 000,00грн. та 40 000,00грн. відповідно.

Таким чином, позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 19/13 та договором підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013, проте відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення ремонтних робіт на об'єктах, обумовлених наведеними договорами, не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013, про стягнення 50 000,00грн. - попередньої оплати за договорами підрядів №19/13 та 20/13 від 26.12.2013, 2 650,70 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 19/13 від 26.12.2013 та 2 315,93 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 20/13 від 26.12.2013.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин,повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як встановлено судом першої інстанції та, що підтверджується матеріалами справи, 01.07.2014, внаслідок невиконання відповідачем робіт, обумовлених вищевказаними договорами, у строк до 30.04.2014, позивач направив відповідачу лист-претензію № 212 з вимогою повернути суму авансу в розмірі 50 000,00 грн.

Разом з тим, листом № 53 від 07.07.2014 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що попередній начальник КП "Прилукижитлобуд" Мозгов О.І. телефонограмою призупинив роботи, передбачені договорами підряду № 19/13, № 20/13 від 26.12.2013, також відповідач підтвердив свою готовність розпочати ремонтні роботи та зауважив, що вже було придбано необхідні для ремонту ліфтів запчастини та виконано деякі роботи, тому повернення коштів та припинення дії договорів є неможливим.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що ним належно виконуються умови договорів підряду № 19/13 та 20/13 від 26.12.2013, що, на думку апелянта, підтверджується придбанням ним необхідних для ремонту ліфтів запчастин згідно видаткової накладної № 69-н від 28.02.2014, актами списання № СпТ-000009 та № СпТ-000010 від 28.02.2014, а також частковим виконанням робіт згідно договору № 20/13 від 26.12. 2013, що , в свою чергу, підтверджується доповідною запискою електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014.

Серед іншого, заявник зазначає, що ремонтні роботи були призупинені за вказівкою керівника позивача Мозгова О.І. і було закрито допуск представників відповідача до ліфтових шахт і площадок, що унеможливило проведення ремонтних робіт. Відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з нагадуванням про готовність розпочати ремонтні роботи ліфтів, зокрема з листом № 44 від 03.06.2014 , № 48 від 17.06.2014, № 53 від 07.07.2014.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що всі ці дії свідчать про належне виконання умов договорів підряду № 9/13 та № 20/13 від 26.12.2013.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє вищенаведені доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення, з огляду на наступне.

Умовами пунктів 3.2 договору № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013, відповідач зобов'язався виконати роботи до 30 квітня 2014, при умові виконання позивачем п. 4.1 договорів щодо перерахування передоплати у строк не пізніше 01.03.2014, що і було виконано позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 1527 від 28.03.2014 на суму 40 000,00 грн. та № 1482 від 11.02.2014 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 приймання та здача виконаних робіт проводиться за актом приймання виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт.

В свою чергу, ні суду першої інстанції під час вирішення спору в суді першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідачем було виконано у обумовлений пунктами 3.3. договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 строк, тобто до 30.04.2014, роботи за наведеними договорами, у зв'язку з чим відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань щодо виконання робіт за обумовленими договорами.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що підтвердженням виконання обсягу робіт за договором підряду № 19/13 та договором підряду № 20/13 є саме акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, що згідно п. 3.4. повинні містити підписи обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Проте, узгоджені між сторонами спору акти виконаних робіт - станом на момент вирішення спору - не надано.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції досліджено видаткову накладну № 69-н від 28.02.2014, акти списання № СпТ-000009 та № СпТ-000010 від 28.02.2014, а також доповідну записку електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014.

Так, дослідивши зміст актів списання № СпТ-000009, № СпТ-000010 від 28.02.2014 та доповідної записки електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підписані в односторонньому порядку наведені документи не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт за договорами підряду № 19/13 та № 20/13.

Також, дослідивши видаткову накладну № 69-н від 28.02.2014, судом апеляційної інстанції встановлено, що наведений документ свідчить про наявність правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпром» та відповідачем. Інформації щодо передачі товару саме на виконання умов договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 наведена накладна не містить.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що видаткова накладна № 69-н від 28.02.2014, акти списання № СпТ-000009, № СпТ-000010 від 28.02.2014, доповідна записка електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують виконання Приватним підприємствм Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" робіт, обумовлених договором підряду № 19/13 та договором підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013.

Довод апелянта в обгрунтування підстав скасування судового рішення про те, що саме позивачем було зупинено ремонтні роботи, судом апеляційної інстанції також відхиляється, з огляду на те, що належних та допустимих доказів у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наведених обставин відповідачем до суду не подано.

Щодо посилань відповідача на те, що Приватне підприємство Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" неодноразово зверталося до позивача з нагадуванням про готовність розпочати ремонтні роботи ліфтів, зокрема з листом № 44 від 03.06.2014 , № 48 від 17.06.2014, № 53 від 07.07.2014, колегія апеляційної інстанції зазначає, що строк виконання робіт відповідно до умов договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 - до 30.04.2014, в той час, як відповідач звернувся з вказаними листами лише 03.06.2014, що є грубим порушенням умов вказаних договорів підряду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи відповідача в обґрунтування підстав скасування судового рішення.

Відповідно до умов ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст.849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевикладені фактичні дані вказують на те, що відповідач не виконав умови договорів підряду № 19/13 та № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 у обумовлений договором строк, що є істотним порушенням умов вказаних договорів, а тому позовні вимоги позивача про розірвання договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 та стягнення 50 000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Серед іншого, позивачем, внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 19/13 та договором підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013, також заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 2 650,70грн. та 2 315,93грн. відповідно, за період з 01.05.2014 по 06.08.2014.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, нормами законодавства України передбачено обов'язковість вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.

Разом з тим, умовами договору підряду № 19/13 та договору підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 сторонами не було погоджено нарахування пені за невиконання робіт.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 2 650,70 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 19/13 від 26.12.2013 та 2 315,93грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 20/13 від 26.12.2013 задоволенню не підлягають.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 1 Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.07.2014 між Комунальним підприємством "Прилукижитлобуд" та адвокатом Карпенко Віктором Константиновичем укладено договір про надання правової допомоги № 85-Г.

Відповідно до умов пунктів 1.1.1, 1.1.2 договору про надання правової допомоги № 85-Г від 28.07.2014, адвокат зобов'язався провести правовий аналіз первинних документів з приводу договірних відносин за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 між КП "Прилукижитлобуд" та ПП "СРБП Чернігівліфт" та підготувати позов до суду. Здійснити представництво інтересів клієнта в господарському суді Чернігівської області та апеляційному суді за позовом клієнта до ПП "СРБП Чернігівліфт" про розірвання договорів підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 та стягнення коштів.

Пунктами 2.1, 2.2 договору про надання правової допомоги № 85-Г від 28.07.2014 сторони погодили, що за здійснення дій, визначених у пункті 1.1.1 цього договору за домовленістю сторін гонорар адвоката становить 1 200,00 грн., які підлягають сплаті готівкою або шляхом перерахування на картковий рахунок клієнта до дати першого судового засідання. За представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції та апеляційної інстанції за домовленістю сторін гонорар адвоката становитиме 4 000,00 грн., які підлягають сплаті готівкою або шляхом перерахування на картковий рахунок клієнта на протязі 5 днів з дати підписання договору.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги №85-Г від 28.07.2014 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 529, акт про надання послуг адвокатом від 20.08.2014 та квитанція № 1 від 20.08.2014, в якій зазначено підставою платежу "договір про надання правової допомоги № 85-Г від 28.07.2014, акт про надання послуг від 20.08. 2014" та відповідно до якої позивач сплатив адвокату Карпенко Віктору Константиновичу 3 200,00грн.

За змістом ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Пунктом 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимог Комунального підприємства "Прилукижитлобуд" задоволено частково, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення позивачем судові витрати на правову допомогу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2 910,86 грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 у справі № 927/1276/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1276/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін