Постанова

від 23.02.2015 по справі 927/1276/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 927/1276/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКартере В.І., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2014р. (головуючий суддя Станік С.Р., судді Власов Ю.Л., Самсін Р.І.) та на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 р. (суддя Моцьор В.В.) у справі№ 927/1276/14 Господарського суду Чернігівської області за позовомКомунального підприємства "Прилукижитлобуд" доПриватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" пророзірвання договорів та стягнення 54.966,63 грн.,

за участю представників: позивачаРиженко І.С., відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 р. у справі №927/1276/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р., вимоги позивача про розірвання договорів та стягнення 54.966,63 грн. задоволено частково: розірвано договір підряду № 19/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 р.; розірвано договір підряду № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 р.; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50.000,00 грн. попередньої оплати за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013р., 2.910,86 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 4.097,92 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема абз. 2 ч. 2 ст. 651, п. 2 ст. 849 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем було частково виконано зобов'язання за договорами підряду шляхом виконання окремих робіт з ремонту ліфтів. При цьому скаржник зазначає про невстановлення в договорі етапності виконання робіт, яка б дозволила здійснити передачу частини виконаних робіт. За твердженням скаржника, зупинення виконання зобов'язання було викликано діями позивача, а саме зверненням виконавчого органу позивача з вимогою тимчасового зупинення виконання робіт, припиненням надання позивачем фактичного доступу до об'єктів ремонту працівникам відповідача, що унеможливлювало належне виконання відповідачем своїх зобов'язань у визначені строки.

Крім того, на думку скаржника, апеляційним судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи, оскільки підтвердити фактичне виконання робіт відповідачем могла лише спеціалізована організація.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Прилукижитлобуд" як замовником та Приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" як підрядником 26.12.2013 р. було укладено договір підряду № 19/13, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту ліфта (реєстр. №1839, в/п 400 кг, 9 зупинок), розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 4, м. Прилуки, Чернігівська обл., в обсязі кошторису і договірної ціни (п 1.1).

У п. 1.2 договору підряду № 19/13 сторонами погоджено, що вартість робіт за договором складає 48.667,27грн., в т.ч. ПДВ 8.111,21 грн.

Пунктом 2.1 договору підряду № 19/13 сторони узгодили, що підрядник додає до договору кошторис і договірну ціну, складені ним на підставі відомості дефектів ДП "Чернігівський ЕТЦ" № 131 від 18.12.2013 р. Ці документи після їх затвердження замовником визнаються сторонами невід'ємними частинами договору.

Між Комунальним підприємством "Прилукижитлобуд" як замовником та Приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" як підрядником 26.12.2013 р. було укладено договір підряду № 20/13, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту ліфта (реєстр. №1838, в/п 400 кг, 9 зупинок), розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 3, м. Прилуки, Чернігівська обл., в обсязі кошторису і договірної ціни (п. 1.1).

Вартість робіт за договором, відповідно до п. 1.2. договору підряду № 20/13 складає 42.520,90 грн., в т.ч. ПДВ 7.086,82 грн.

Згідно з п. 2.1 договору підряду № 20/13 підрядник додає до договору кошторис і договірну ціну, складені ним на підставі відомості дефектів ДП "Чернігівський ЕТЦ" № 132 від 18.12.2013 р. Ці документи після їх затвердження замовником визнаються сторонами невід'ємними частинами договору.

Як визначено сторонами в п. п. 2.2 договору підряду № 19/13 та договору підряду №20/13, після затвердження замовником документів, зазначених у п. 2.1 договору, а також виконання ним умов п. 4.1 договору підрядник починає виконання робіт за договором і несе повну відповідальність за їх проведення.

Пунктами 3.2 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 р. сторонами погоджені строки виконання робіт - до 30 квітня, починаючи з дати підписання договору обома сторонами, за умови виконання замовником п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 3.3 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 приймання та здача виконаних робіт проводиться за актом приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) .

У п. 3.4 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 сторонами погоджено, що акт і довідка підписуються сторонами і скріплюються печатками сторін не пізніше п'ятиденного строку після виконання робіт підрядником.

Пунктами 4.1 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 узгоджено, що замовник здійснює попередню оплату робіт і матеріалів, необхідних для їх здійснення, в розмірі 50% від вартості договору відповідно до рахунку-фактури від підрядника не пізніше 01.03.2014 р.

Згідно з п. п. 4.2 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 р. підписані та скріплені печатками сторін акт і довідка є підставою для остаточного розрахунку замовника з підрядником.

Судами встановлено, що позивач склав дефектні акти на ремонт ліфтів від 25.12.2013 р. Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб Договірну ціну та Зведений кошторисний розрахунок виконання робіт з ремонту ліфта, розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 4, м. Прилуки, Чернігівська обл. та на виконання робіт з ремонту ліфта, розташованого за адресою: вул. Ракитна, б. 39, п. 3, м. Прилуки, Чернігівська обл.

Платіжним дорученням № 1482 від 11.02.2014 р. та платіжним дорученням №1527 від 28.02.2014 р. позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0000658 від 10.02.2014 р. та рахунку-фактури № СФ-0000681 від 28.02.2014 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50% попередньої оплати в сумі 10.000,00грн. та 40.000,00грн. відповідно.

Таким чином, як встановлено судами, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 р., проте відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення ремонтних робіт на об'єктах, обумовлених наведеними договорами, не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договорів підряду № 19/13 та № 20/13, стягнення 50.000,00 грн. попередньої оплати, 2.650,70 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду № 19/13 від 26.12.2013 р. та 2315,93 р. грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором № 20/13.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З урахуванням приписів ст.ст. 526, 630, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк (термін) та виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами, позивач 01.07.2014 р. направив відповідачу лист-претензію № 212 з вимогою повернути суму авансу в розмірі 50.000,00 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт, обумовлених вказаними договорами, у строк до 30.04.2014 р.

Листом № 53 від 07.07.2014 р. відповідач повідомив позивача, зокрема про те, що попередній начальник КП "Прилукижитлобуд" Мозгов О.І. телефонограмою призупинив роботи, передбачені договорами підряду № 19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 р., підтвердив свою готовність розпочати ремонтні роботи та зауважив, що він придбав необхідні для ремонту ліфтів запчастини та виконав деякі роботи, тому повернення коштів та припинення дії договорів є неможливим.

Заперечуючи позов, відповідач стверджував про часткове виконання ним умов договорів відповідно до доповідної записки електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014 р. та вказував про придбанням ним необхідних для ремонту ліфтів запчастин згідно з видатковою накладною № 69-н від 28.02.2014 р., актів списання № СпТ-000009 та №СпТ-000010 від 28.02.2014 р. Серед іншого, зазначав, що ремонтні роботи були призупинені за вказівкою керівника позивача Мозгова О.І., котрий закрив допуск представників відповідача до ліфтових шахт і площадок, що унеможливило проведення ремонтних робіт. Також відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з нагадуванням про готовність розпочати ремонтні роботи ліфтів, зокрема листами № 44 від 03.06.2014 р., № 48 від 17.06.2014 р., № 53 від 07.07.2014 р.

Вказані доводи правомірно відхилені апеляційним судом з огляду на таке.

Як було зазначено, за умовами пунктів 3.2 договору № 19/13 та договору №20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 р. відповідач зобов'язався виконати роботи до 30.04.2014 р. за умови виконання позивачем п. 4.1 договорів щодо перерахування передоплати у строк не пізніше 01.03.2014, що було виконано позивачем та підтверджується платіжними дорученнями № 1482 від 11.02.2014 р. на суму 10.000,00 грн. та № 1527 від 28.03.2014 р. на суму 40.000,00 грн.

Сторони в п. п. 3.3 договорів підряду № 19/13 та № 20/13 узгодили процедуру приймання та здачі виконаних робіт за актом приймання виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт.

При цьому суди попередніх інстанцій відзначили, що відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання робіт в обумовлений пунктами 3.3 договорів строк, тобто до 30.04.2014 р.

Таким чином, з урахуванням погодження сторонами в договорах підтвердження виконання обсягу робіт актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, що згідно з п. 3.4 договорів повинні містити підписи обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб, враховуючи ненадання відповідачем доказів наявності таких, суди дійшли правомірного висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт.

Разом з тим, дослідивши зміст актів списання № СпТ-000009, № СпТ-000010 від 28.02.2014 р. та доповідної записки електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014 р., апеляційним судом зазначено, що підписані в односторонньому порядку наведені документи не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, які підтверджували б своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Також, дослідивши видаткову накладну № 69-н від 28.02.2014 р., судом апеляційної інстанції встановлено, що наведений документ свідчить про наявність правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпром" та відповідачем, однак інформації щодо передачі товару саме на виконання умов договорів підряду № 19/13 та №20/13 наведена накладна не містить.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що подані відповідачем накладна № 69-н від 28.02.2014 р., акти списання № СпТ-000009, №СпТ-000010 від 28.02.2014 р., доповідна записка електромеханіка про виконання робіт від 12.03.2014 р. не є належними та допустимими доказами виконання Приватним підприємствм Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" робіт, обумовлених договорами підряду № 19/13 та № 20/13 на виконання робіт з ремонту ліфта від 26.12.2013 р.

В той же час, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем не було надано належних доказів зупинення позивачем ремонтних робіт.

Стосовно посилань скаржника на неодноразове звернення до позивача з нагадуванням про готовність розпочати ремонтні роботи ліфтів, зокрема з листами № 44 від 03.06.2014 р., № 48 від 17.06.2014 р., № 53 від 07.07.2014 р., як вірно відзначено апеляційним судом, строк виконання робіт, обумовлений договорами ( до 30.04.2014 р.), на час таких звернень сплив.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Положеннями ст. 3 ст. 612 ЦК України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 2 ст. 651 ЦК України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини невиконання відповідачем умов договорів підряду № 19/13 та № 20/13 у встановлений договорами строк, що є істотним порушенням умов вказаних договорів, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про розірвання договорів та стягнення 50.000,00 грн. попередньої оплати.

З огляду на вимоги законодавства щодо обов'язковості вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України), встановлення судами факту непогодження нарахування пені сторонами в договорах підряду № 19/13 та 20/13, має наслідком правомірну відмову позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань.

Додатково позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. відшкодування витрат, пов'язані з оплатою послуг адвокатів адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судами попередній інстанцій встановлено, що послуги позивачу надавались адвокатом Карпенко Віктором Константиновичем на підставі укладеного договору про надання правової допомоги № 85-Г 28.07.2014 р., що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 529, актом про надання послуг адвокатом від 20.08.2014 р. та квитанцією № 1 від 20.08.2014 р., в якій підставою платежу зазначено договір про надання правової допомоги № 85-Г від 28.07.2014 р. та акт про надання послуг від 20.08.2014 р., відповідно до якої позивач сплатив адвокату Карпенко Віктору Константиновичу 3.200,00 грн.

Відповідно до 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З урахуванням наведеного та часткового задоволення позовних вимог суди правомірно задовольнили частково (на суму 2.910,86 грн.) вимоги позивача про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката.

Стосовно тверджень скаржника про безпідставну відмову апеляційним судом у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено апеляційним судом, вказане клопотання мотивовано тим, що встановити та підтвердити часткове виконання відповідачем робіт за договорами підряду, на його думку, можливо лише за допомогою судової технічної експертизи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, у разі подання особою клопотання про призначення експертизи, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

У свою чергу, як вірно відзначено апеляційним господарським судом, предметом доказування у даній справі в справі є факт порушення істотних умов договорів підряду №19/13 та № 20/13 від 26.12.2013 р., факт виконання/невиконання сторонами зобов'язань за вказаними договорами. Засобами доказування, зокрема є розрахункові документи (платіжні доручення, квитанції), що свідчить виконання обов'язків з боку позивача, як замовника, а також первинні документи, що підтверджують приймання позивачем та виконання відповідачем робіт, оформлені належним чином (акти приймання виконаних робіт).

Втім, як відзначено судом апеляційної інстанції, представником позивача в судовому засіданні зазначалось про виконання іншою особою робіт, що замовлялись у відповідача за договорами підряду та не були виконані таким, з огляду на що відсутній об'єкт дослідження судової експертизи і її проведення є недоцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

З огляду на викладене та з урахуванням предмету доказування у даній справі апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що дослідження та оцінка вищевказаних доказів віднесені до компетенції суду та не потребують спеціальних знань, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Сеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівліфт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. у справі № 927/1276/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере О.А. Кролевець