Постанова

від 10.12.2014 по справі 825/3106/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3106/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представника позивача Бачурної Н.О.,

представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (далі - ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 16.09.2014 № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20970,00 грн. за основним платежем та 5242,50 грн. за штрафними санкціями; від 16.09.2014 № 0000902200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 16704,00 грн. за основним платежем та 4176,00 грн. за штрафними санкціями; від 16.09.2014 № 0000882200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1246,00 грн.; від 16.09.2014 № 0000912200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 30130,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» в 2013 та 2014 році здійснювало господарську діяльність. Так, між позивачем та контрагентами ТОВ «Синтез Технологій», ТОВ «Торенія» укладались договори поставки. Крім того позивач купував певний товар у ПП «Окко-Нафтопродукт», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Ухта», ТОВ «Гарант-Експрес», ТОВ «Нефида», ПП «Лукойл-Україна», ТОВ «Епіцентр К», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Бел Оіл», ТОВ «Золотек», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Марал-ЛТД», Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, ФОП ОСОБА_3 Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Придбаний ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» товар використаний в господарській діяльності, у зв'язку з чим отримано прибуток, який задекларований за період, що перевірявся, а також відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Всі операції належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 27.08.2014 № 201/22/34831963, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Чернігівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт від 27.08.2014 № 201/22/34831963. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 22216,00 грн.: за січень 2013 року - 244,00 грн.; лютий 2013 року - 233,00 грн.; березень 2013 року - 383,00 грн.; за квітень 2013 року - 14517,00 грн.; за травень 2013 року - 1056,00 грн.; за червень 2013 року - 353,00 грн.; за липень 2013 року - 320,00 грн.; за серпень 2013 року - 224,00 грн.; за вересень 2013 року - 131,00 грн.; за жовтень 2013 року - 300,00 грн.; за листопад 2013 року - 2827,00 грн.; за грудень 2013 року - 289,00 грн.; за січень 2014 року - 202,00 грн.; за лютий 2014 року - 191,00 грн.; за березень 2014 року - 239,00 грн.; за квітень 2014 року - 193,00 грн.; за травень 2014 року - 514,00 грн.; п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на суму 30130,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4 - п. 138.9, п. 138.11, п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу раїни, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 16704,00 грн. за 2013 рік. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014 № 0000932200, від 16.09.2014 № 0000902200, від 16.09.2014 № 0000882200, від 16.09.2014 № 0000912200. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (код ЄДРПОУ - 34831963) зареєстровано в якості юридичної особи 25.04.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2014 (а.с. 191-192 т. 1) та зареєстровано платником податку на додану вартість з 06.06.2007, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 189 т. 1).

Працівниками Чернігівської ОДПІ на підставі направлень від 05.08.2014 № 96 та від 05.08.2014 № 97 (а.с. 150-151 т. 2), наказів від 05.08.2014 № 291 та від 13.08.2014 № 310 (134-135 т. 2), відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт від 27.08.2014 № 201/22/34831963 (а.с. 16-59 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 22216,00 грн.: за січень 2013 року - 244,00 грн.; лютий 2013 року - 233,00 грн.; березень 2013 року - 383,00 грн.; за квітень 2013 року - 14517,00 грн.; за травень 2013 року - 1056,00 грн.; за червень 2013 року - 353,00 грн.; за липень 2013 року - 320,00 грн.; за серпень 2013 року - 224,00 грн.; за вересень 2013 року - 131,00 грн.; за жовтень 2013 року - 300,00 грн.; за листопад 2013 року - 2827,00 грн.; за грудень 2013 року - 289,00 грн.; за січень 2014 року - 202,00 грн.; за лютий 2014 року - 191,00 грн.; за березень 2014 року - 239,00 грн.; за квітень 2014 року - 193,00 грн.; за травень 2014 року - 514,00 грн.;

- п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на суму 30130,00 грн.;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4 - п. 138.9, п. 138.11, п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу раїни, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 16704,00 грн. за 2013 рік.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 27.08.2014 № 201/22/34831963 до Чернігівської ОДПІ (а.с. 60-63 т. 1). Відповіддю від 12.09.2014 № 4402/10/25-22-122 відповідач залишив без задоволення заперечення ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (а.с. 64-68 т. 1).

За висновками акта перевірки Чернігівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16.09.2014 № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20970,00 грн. за основним платежем та 5242,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 12 т. 1);

- від 16.09.2014 № 0000902200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 16704,00 грн. за основним платежем та 4176,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13 т. 1);

- від 16.09.2014 № 0000882200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1246,00 грн. (а.с. 14 т. 1);

- від 16.09.2014 № 0000912200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 30130,00 грн. (а.с. 15 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основним видом діяльності ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» є неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2014 (а.с. 191-192 т. 1).

По-перше, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Синтез Технологій» (код ЄДРПОУ- 33298455).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» та ТОВ «Синтез Технологій» укладено договір поставки від 01.08.2011 № 9/11. За умовами даного договору ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (Постачальник) зобов'язується поставити у зумовлені даним договором строки ТОВ «Синтез Технологій» (Покупець) товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму. Даний договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.07.2012 включно (а.с. 71-72 т. 1, а.с. 108 т. 2).

Так, відповідно до договору поставки від 01.08.2011 № 9/11 позивачем поставлені блістери «Зевс» та блістери «AIRE», що підтверджується податковими накладними від 02.04.2013 № 1, від 02.04.2013 № 2, від 09.04.2013 № 8, від 09.04.2013 № 9, від 11.04.2013 № 10, від 19.04.2013 № 14, від 01.11.2013 № 1, від 04.11.2013 № 2, від 11.11.2013 № 4, від 18.11.2013 № 6, від 19.11,2013 № 7, від 21.11.2013 № 8, від 22.11.2013 № 9, від 26.11.2013 № 12 (а.с. 73-81, 85-91 т. 1); видатковими накладними від 11.11.2013 № РН-0000101, від 22.11.2013 № РН-0000103 (а.с. 83-84 т. 1); товарно-транспортними накладними (а.с. 80-88 т. 2).

Сертифікати якості на продукцію ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» не передбачені чинним законодавством, замість цього позивачем видаються на кожну партію товару декларації виробника, що складаються на підставі Технічних умов ТУ У 25.2-34831963-001:2008 «Упакування пластикове універсальне» (а.с. 109-115 т. 2).

Вищезазначені податкові накладні внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 82, 92 т. 1).

Перевіркою встановлено, що згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з реалізації товарів ТОВ «Синтез Технологій» за квітень 2013 року на суму 33758,10 грн., за листопад 2013року на суму 53976,97 грн. при тому що ТОВ «Синтез Технологій» задекларувало податковий кредит відповідно за квітень 2013 року в сумі 34608,10 грн. та в листопаді 2013 року в сумі в сумі 56421,37 грн. Розбіжності складають всього на суму 3294,40 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Синтез Технологій» двічі (в листопаді і грудні 2013 року) відобразило податкову накладну від 22.11.2013 № 9 на суму 14666,40 грн., в т.ч. ПДВ-2444,40 грн. (а.с. 80 т. 1).

TOB «Синтез Технологій» визнало помилку у завищенні податкового кредиту від ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» за квітень 2013 року на суму 850,00 та за листопад 2013 року на суму 2444,40 грн., про що свідчить лист-відповідь від 01.10.2014 № 01/1014 (а.с. 24 т. 2).

Тобто, в діях позивача відсутнє порушення вимог Податкового законодавства, в т.ч. і наказу Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 1490/20228.

По-друге, суд встановив, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ- 38091691).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» та ТОВ «Торенія» укладено договір поставки від 29.04.2013. За умовами даного договору ТОВ «Торенія» (Виконавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (Замовник) товар, а Замовник зобов'язується прийняти прес вирубний пневматичний та оплатити його на умовах даного договору. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до його повного виконання (а.с. 93 т. 1).

Виконання договору поставки від 29.04.2013 сторонами підтверджується:

- рахунком-фактурою від 29.04.2013 № СФ-000429 (а.с. 98 т. 1);

- видатковою накладною від 29.04.2013 № РН-0000429 (а.с. 100 т. 1);

- податковою накладною від 29.04.2013 № 1182 (а.с. 99 т. 1);

- банківськими виписками (а.с. 97 т. 1);

- довіреністю від 29.04.2013 № 45 (а.с. 94 т. 1).

Податкова накладна від 29.04.2013 № 1182 внесена до реєстру податкових накладних (а.с. 101 т. 1).

Прес вирубний пневматичний, придбаний ТОВ «ВП ПЛАСТ-А-ПАК» у ТОВ «Торенія», знаходиться на балансі підприємства, амортизація нараховується щомісячно і на кінець 2013 року нарахована амортизація за 8 місяців.

Наказ від 30.04.2013 № 4-ОФ та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.04.2013 підтверджують введення в експлуатацію позивачем придбаного у ТОВ «Торенія» преса вирубного пневматичного (а.с. 95, 96 т. 1, а.с. 28-35).

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд не бере до уваги посилання Чернігівської ОДПІ на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9746/14-к (провадження № 1-КП/758/444/14), якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито (а.с. 15 т. 2).

З тексту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 вбачається, що органами досудового слідства ОСОБА_4 оголошено підозру, що в квітні 2012 року він створив суб'єкт підприємницької (юридичну особу) ТОВ «Торенія» з метою покриття незаконної діяльності (фіктивне підприємство). Проте, суд звертає увагу, що в даній кримінальній справі не досліджувалися взаємовідносини між ТОВ «ВП ПЛАСТ-А-ПАК» та ТОВ «Торенія», а зібраними по даній адміністративній справі доказами в повній мірі доведена реальність здійснення господарської операції позивачем та її відповідність вимогам чинного законодавства. Доказів про обізнаність ТОВ «ВП ПЛАСТ-А-ПАК» щодо протиправного характеру діяльності ТОВ «Торенія» та його причетності до протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди податковим органом не надано.

По-третє, що стосується взаємовідносин ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, то їх підтверджують: податкова накладна від 01.11.2013 № 28 (а.с. 40 т. 2), рахунок № 8576004 (а.с. 36 т. 2), акт виконаних робіт № 8576004 (а.с. 36 т. 2), сертифікат про виготовлення товару (а.с. 37-39 т. 2).

Господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 підтверджуються податковою накладною від 29.05.2013 № 1 (а.с. 162 т. 1).

Суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_3 в листі від 30.09.2014 № 6 визнав свої помилки, через які виникли розбіжності в його податковій звітності з податковою звітністю ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (а.с. 25 т. 2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючого органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Торенія» податковий орган посилається на:

- акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 21.08.2014 № 458/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торенія» при придбанні та продажу товарів (послуг) (а.с. 199-209 т. 1);

- довідку ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.03.2014 № 145/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2014, якою встановлена відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань - 473932183,00 грн. по взаємовідносинам з покупцями за період з 01.01.2013 по 31.01.2014, та податкового кредиту на суму 438374958,00 грн. по взаємовідносинам з постачальниками (а.с. 210-265 т. 1).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Суд звертає увагу, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 № 826/5312/14 ДПІ у Подільському районі м. Києва зобов'язано вилучити з Аналітично - інформаційної системи «Податковий блок» інформацію внесену на підставі довідки від 20.03.2014 №145/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 (а.с. 171-176 т. 2).

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку Чернігівська ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних Міністерства доходів і зборів України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/)

- ТОВ «Синтез Технологій» (код ЄДРПОУ - 33298455), індивідуальний податковий номер - 332984526530, дата реєстрації платником ПДВ - 12.06.2012;

- ТОВ «Торенія» (код - ЄДРПОУ - 38091691), індивідуальний податковий номер - 380916926566, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 26.03.2014;

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» та вищезазначених контрагентів укладені з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

По-четверте, згідно договору оренди автомобіля від 15.05.2012 орендує у ТОВ «Термоформ» автомобіль марки Renault Kengoo 1,9D. Згідно умов договору ТОВ «Термоформ» (Орендодавець) надає, а ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (Орендар) отримує в платне користування автомобіль марки Renault Kengoo 1,9D, державний номер НОМЕР_5, який належить Орендодавцю на правах власності згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ НОМЕР_6 від 12.05.2012 (а.с. 102-103 т. 1, а.с. 170 т. 2).

Виконання сторонами договору оренди автомобіля від 15.05.2012 підтверджується актом приймання-передачі автомобіля в оренду від 15.05.2012, бухгалтерською довідкою, оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 104 т. 1, 160-162 т. 2).

ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» понесено відповідні витрати, пов'язані з орендою автомобіля (орендна плата, паливно-мастильні матеріали, технічне обслуговування).

Всі витрати, пов'язані з використанням автомобіля, обліковуються як адміністративні витрати. За оренду автомобіля позивач систематично сплачує орендну плату, що підтверджується: рахунками-фактури від 30.04.2014 № СФ-0000012, від 31.03.2014 № СФ-0000009, від 28.02.2014 № СФ-000005 (а.с. 118, 120, 122 т. 2); банківськими виписками (а.с. 117, 119, 121 т. 2). Обов'язковий технічний огляд на сьогоднішній час чинним законодавством не передбачено. Технічне обслуговування проводиться на станції технічного обслуговування ЧФ TOB «ATJI», що підтверджується договором про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 09.07.2012 № 5/12 (а.с. 143-146 т. 2), актами приймання-передачі виконаних послуг (а.с. 155, 163-169 т. 2).

Так, паливно-мастильні матеріали придбавались позивачем на АЗС, які належать: ПП «Окко-Нафтопродукт», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Ухта», ТОВ «Гарант-Експрес», ТОВ «Нефида», ПП «Лукойл-Україна». Паливно-мастильні матеріали, які придбавались у вищезазначених контрагентів, придбавались за готівку підзвітною особою - директором ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» без отримання податкової накладної.

Орендований автомобіль марки Renault Kengoo 1,9D використовується ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» і для перевезення невеликих партій комплектуючих і готових виробів, і для подання до державних органів звітності, і для зустрічей з діючими та потенційними клієнтами, контрагентами тощо.

Витрати палива на автомобіль марки Renault Kengoo 1,9D підтверджуються довідкою про розрахунок витрат палива (а.с. 105 т. 1).

Списання паливно-мастильних матеріалів ведеться на підставі фіскальних чеків (а.с. 106-132 т. 1), подорожніх листів службового легкового автомобіля (а.с. 137-151 т. 1), актів (а.с. 152-158 т. 1).

Крім того, позивач купував певний товар, а саме: дюбеля, шурупи, молоток слюсарний, плоскогубці, скоби, баласт, подовжувач, ключ комбінований, розетки, лампи енергозберігаючі, батарейки, гвинти, маркет перманентний, шпагат поліпропілен у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Бел Оіл», ТОВ «Золотек», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Марал-ЛТД», що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 107, 110, 112, 114, 115, 116, 119, 125, 126, 127, 132 т. 1).

Придбаний ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» товар використаний у господарській діяльності, що підтверджується: бухгалтерськими довідками (а.с. 41, 71 т. 2), наказами (а.с. 42-44 т. 2), оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 45-57, 72-75, 78-79 т. 2), актами списання (а.с. 58-70 т. 2), фінансовим звітом (а.с. 76 т. 2).

Представник відповідача стверджує, що у Чернігівської ОДПІ відсутня інформація щодо взаємовідносин між ПП «Окко-Нафтопродукт», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Ухта», ТОВ «Гарант-Експрес», ТОВ «Нефида», ПП «Лукойл-Україна», ТОВ «Епіцентр К», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Бел Оіл», ТОВ «Золотек», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Марал-ЛТД» і позивачем у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що в фіскальних чеках не ідентифікується особа-покупець, тому контролюючий орган не має можливості знайти інформацію про взаємовідносини ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з вищезазначеними продавцями в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача про неправомірне включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, сформованих на підставі чеків є безпідставними.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні та касові чеки, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним та касовим чекам.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення Податкового кодексу України.

По-п'яте, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За змістом п.п. 200.7 - 200.13 ст. 200 Податкового Кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

За приписами п. 200.15 ст. 200 Податкового Кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що під час надання декларації з ПДВ за травень 2014 року позивачем обчислено та задекларовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на рахунки в установах банків в розмірі 30130,00 грн. за квітень 2014 року (а.с. 164-168 т. 1). Про бажання отримати це бюджетне відшкодування на рахунок в установі банку позивачем у належній формі повідомлено податковий орган, що підтверджується заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 163 т. 1).

Проте Чернігівською ОДПІ на підставі акта перевірки від 27.08.2014 № 201/22/34831963 винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 № 0000912200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 30130,00 грн. Підставою стало ненадання позивачем в процесі перевірки підтверджуючих документів щодо такого права.

Суд не погоджується з даною позицією податкового органу, оскільки представник відповідача не надав суду доказів проведення камеральної перевірки ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» щодо бюджетного відшкодування, результати якої, згідно Податкового кодексу України могли б стати підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно наказу начальника Чернігівської ОДПІ від 05.08.2014 № 291 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.05.2014 не передбачено проведення податковим органом перевірки позивача щодо визначення достовірності нарахування заявленого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Жодних актів про відмову ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» надати підтверджуючі документи з питання бюджетного відшкодування не складалося.

З вищевказаного суд робить висновок, що працівниками Чернігівської ОДПІ в ході перевірки, за результатами якої складено акт від 27.08.2014 № 201/22/34831963, не достатньо перевірено відповідність заявлених сум на бюджетне відшкодування первинним документам.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, банківські виписки (а.с. 170-188 т. 1), що підтверджують його право на отримання відповідного бюджетного відшкодування за квітень 2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014 № 0000932200, від 16.09.2014 № 0000902200, від 16.09.2014 № 0000882200, від 16.09.2014 № 0000912200 прийняті Чернігівською ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2014 № 88 (а.с. 3 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 182,70 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16.09.2014 № 0000932200, від 16.09.2014 № 0000902200, від 16.09.2014 № 0000882200, від 16.09.2014 № 0000912200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (код ЄДРПОУ - 34831963) судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова