Ухвала

від 03.02.2015 по справі 825/3106/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3106/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пласт-А-Пак" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пласт-А-Пак" звернулося до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2014 №0000932200 та №0000902200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.05.2014. Результати перевірки оформлені актом від 27.08.2014 № 201/22/34831963.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень вимог: - п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 22216,00 грн.: за січень 2013 року - 244,00 грн.; лютий 2013 року - 233,00 грн.; березень 2013 року - 383,00 грн.; за квітень 2013 року - 14517,00 грн.; за травень 2013 року - 1056,00 грн.; за червень 2013 року - 353,00 грн.; за липень 2013 року - 320,00 грн.; за серпень 2013 року - 224,00 грн.; за вересень 2013 року - 131,00 грн.; за жовтень 2013 року - 300,00 грн.; за листопад 2013 року - 2827,00 грн.; за грудень 2013 року - 289,00 грн.; за січень 2014 року - 202,00 грн.; за лютий 2014 року - 191,00 грн.; за березень 2014 року - 239,00 грн.; за квітень 2014 року - 193,00 грн.; за травень 2014 року - 514,00 грн.; - п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на суму 30130,00 грн.; - пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4 - п. 138.9, п. 138.11, п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу раїни, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 16704,00 грн. за 2013 рік.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 27.08.2014 № 201/22/34831963 до Чернігівської ОДПІ, однак відповіддю від 12.09.2014 № 4402/10/25-22-122 відповідач залишив без задоволення заперечення ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК».

16 вересня 2014 року відповідачем, за висновками акта перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20970,00 грн. за основним платежем та 5242,50 грн. за штрафними санкціями; - № 0000902200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 16704,00 грн. за основним платежем та 4176,00 грн. за штрафними санкціями; - № 0000882200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1246,00 грн.

З підстав незгоди з правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Основним видом діяльності ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» є неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2014.

Так, між ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» та ТОВ «Синтез Технологій» було укладено договір поставки від 01.08.2011 № 9/11. За умовами даного договору ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (Постачальник) зобов'язується поставити у зумовлені даним договором строки ТОВ «Синтез Технологій» (Покупець) товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Так, відповідно до договору поставки від 01.08.2011 № 9/11 позивачем поставлені блістери «Зевс» та блістери «AIRE», що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Сертифікати якості на продукцію ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» не передбачені чинним законодавством, замість цього позивачем видаються на кожну партію товару декларації виробника, що складаються на підставі Технічних умов ТУ У 25.2-34831963-001:2008 «Упакування пластикове універсальне».

Вищезазначені податкові накладні внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, судом було встановлено, що ТОВ «Синтез Технологій» двічі (в листопаді і грудні 2013 року) відобразило податкову накладну від 22.11.2013 № 9 на суму 14666,40 грн., в т.ч. ПДВ-2444,40 грн.

TOB «Синтез Технологій» визнало помилку у завищенні податкового кредиту від ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» за квітень 2013 року на суму 850,00 та за листопад 2013 року на суму 2444,40 грн., про що свідчить лист-відповідь від 01.10.2014 № 01/1014.

Таким чином, в діях позивача відсутнє порушення вимог Податкового законодавства, в т.ч. і наказу Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 1490/20228.

Крім того, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ- 38091691).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» та ТОВ «Торенія» було укладено договір поставки від 29.04.2013, за умовами якого ТОВ «Торенія» (Виконавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» (Замовник) товар, а Замовник зобов'язується прийняти прес вирубний пневматичний та оплатити його на умовах даного договору.

Виконання договору поставки від 29.04.2013 сторонами підтверджується: - рахунком-фактурою від 29.04.2013 № СФ-000429; - видатковою накладною від 29.04.2013 № РН-0000429; - податковою накладною від 29.04.2013 № 1182; - банківськими виписками; - довіреністю від 29.04.2013 № 45.

Податкова накладна від 29.04.2013 № 1182 внесена до реєстру податкових накладних.

Прес вирубний пневматичний, придбаний ТОВ «ВП ПЛАСТ-А-ПАК» у ТОВ «Торенія», знаходиться на балансі підприємства, амортизація нараховується щомісячно і на кінець 2013 року нарахована амортизація за 8 місяців.

Наказ від 30.04.2013 № 4-ОФ та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.04.2013 підтверджують введення в експлуатацію позивачем придбаного у ТОВ «Торенія» преса вирубного пневматичного.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» з Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, то їх підтверджують: податкова накладна від 01.11.2013 № 28, рахунок № 8576004, акт виконаних робіт № 8576004, сертифікат про виготовлення товару.

Господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 підтверджуються податковою накладною від 29.05.2013 № 1.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 в листі від 30.09.2014 № 6 визнав свої помилки, через які виникли розбіжності в його податковій звітності з податковою звітністю ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК».

Також, відповідач вважає, що підприємство не має права включати витрати по придбанню палива (бензину) до валових витрат підприємства через відсутність договорів з спеціалізованими АЗС (Окко, Лукойл, Bor, Укрнафта та інші) і неможливості ідентифікувати чеки по придбанню палива як такі, як доказ використання в господарській діяльності підприємства.

Разом з тим, було встановлено, що у позивача, що займається виробництвом, власних автомобілів взагалі немає, а з орендованих авто лише одна - автомобіль Renault Kengoo. Все це доведено відповідними рахунками бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомістю, договорами оренди, сервісного обслуговування з актами виконаних послуг, подорожніми листами, довідками про розрахунок витрат палива, авансовими звітами про придбання палива, акти списання палива, тощо.

Всі витрати, пов'язані з використанням автомобіля, обліковуються як адміністративні витрати. За оренду автомобіля позивач систематично сплачує орендну плату, що підтверджується: рахунками-фактури від 30.04.2014 № СФ-0000012, від 31.03.2014 № СФ-0000009, від 28.02.2014 № СФ-000005; банківськими виписками.

В усіх чеках придбання палива стоїть прізвище Директора позивача ОСОБА_3, який самостійно водить цю машину. Всі чеки не перевищують встановлений ліміт для відшкодування витрат палива без податкової накладної (200 гривень за день (без урахування податку згідно п. 200.11 ПКУ), і відповідно до маршрутів поїздок.

Орендований автомобіль марки Renault Kengoo 1,9D використовується ТОВ «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» і для перевезення невеликих партій комплектуючих і готових виробів, і для подання до державних органів звітності, і для зустрічей з діючими та потенційними клієнтами, контрагентами тощо. Так, судом встановлено, наприклад, позивач купував певний товар, а саме: дюбеля, шурупи, молоток слюсарний, плоскогубці, скоби, баласт, подовжувач, ключ комбінований, розетки, лампи енергозберігаючі, батарейки, гвинти, маркер перманентний, шпагат поліпропіленовий у TOB «Епіцентр К», ПП «Укрпалетсистем», TOB «Бел Оіл», TOB «Золотек», TOB «Альянс Холдинг», TOB «Марал-ЛТД», що підтверджується фіскальними чеками.

Придбаний TOB «Виробниче підприємство «ПЛАСТ-А-ПАК» товар використаний у господарській діяльності, що підтверджується: бухгалтерськими довідками, наказами, оборотно-сальдовими відомостями, актами списання, фінансовим звітом.

Але відповідачем не взяті до уваги ці докази і він вважав, що доказів використання авто в господарській діяльності недостатньо, хоча при цьому не посилався на жодні норми права.

Таким чином, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Надаючи правову оцінку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача (ТОВ «Синтез Технологій» (код ЄДРПОУ - 33298455), індивідуальний податковий номер - 332984526530, та ТОВ «Торенія» (код - ЄДРПОУ - 38091691), індивідуальний податковий номер - 380916926566) були зареєстровані як юридичні особи та платники податків на додану вартість, тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Також, у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Крім того, було встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у сторін наявні всі необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, тобто не може йти мова про відсутність ділової мети та нереальність господарських операцій. Також було враховано добросовісність дій Позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

І.О.Лічевецький

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.