Ухвала

від 18.11.2014 по справі 2а-4486/10/6/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/34143/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-4486/10/6/0170

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Слов'яни»

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Судакська міська рада

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, позов Обслуговуючого кооперативу «Слов'яни» (далі - ОК «Слов'яни»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Судак Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001411503/0 від 22 вересня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОК «Слов'яни» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Судак Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ОК «Слов'яни» з питання повноти обчислення узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю, за результатами якої складено акт № 686/15-3 від 22 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001411503/0 від 22 вересня 2009 року, яким позивачу за порушення статті 13, частини 2 статті 21 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 29 364,36 грн. (19 576,24 грн. - основний платіж, 9 788,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За змістом частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що принцип економічної обґрунтованості справляння орендної плати як майнового податку полягає в покладенні обов'язку з її сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, переданої в оренду. Тобто обов'язок із перерахування до бюджету плати за землю пов'язується саме з фактичним отриманням особою права власності або права користування земельною ділянкою.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що 11 травня 2004 року Судакською міською радою передано позивачу в довгострокову оренду земельну ділянку площею 4,6946 га для рекреаційно-житлового будівництва.

В подальшому, протягом 2005 - 2009 років Судакською міською радою прийнято ряд рішень щодо припинення права оренди ОК «Слов'яни» на певні частини зазначеної земельної ділянки та передачі відповідних частин громадянам для обслуговування житлових будинків та в оренду.

В зв'язку з цим, позивач цілком обґрунтовано проводив розрахунок та сплачував орендну плату протягом 2008 - 2009 років на підставі визначених орендодавцем економічних розрахунків, враховуючи фактичний розмір орендованої земельної ділянки.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про неправомірність визначення контролюючим органом кооперативу суми податкового зобов'язання з орендної плати за частини земельної ділянки, які Судакською міською радою передано в користування іншим особам.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Острович С.Е.