Ухвала

від 27.11.2014 по справі 804/14553/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/24831/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудінвест-Д" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудінвест-Д" (далі - ТОВ "Євробудінвест-Д") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у задоволенні позову ТОВ "Євробудінвест-Д" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Євробудінвест-Д" задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Євробудінвест-Д".

Не погоджуючись з вказаним рішеннями суду апеляційної інстанції ДПІ у Бабушкінському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Бабушкінському районі у період з 18.09.2013 року по 25.09.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євробудінвест-Д» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року. За результатами перевірки було складено акт №611/1504/34512861 від 01.10.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, на 2011 рік - 48097,40 грн., 2012 рік - 48097,40 грн., січень-липень 2013 року - 28056,84 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.10.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003331504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 149303,37 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 124251,64 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 25051,73 грн.

Суд першої інстанції відмовив позивачеві в задоволенні позову та вказав у своїй постанові, що позивачем орендна плата сплачувалась без врахування коефіцієнту, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, оскільки Дніпропетровською міською радою не прийнято будь-яких рішень щодо коригування розміру орендної плати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

23.09.2008 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Євробудінвест-Д» (Орендар) було укладено Договір оренди землі, у відповідності з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Мечнікова, 18. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1898 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 43,3% або 0,0822 га. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 3206509,33 грн.

У відповідності з п. 3.1., п. 4.1., п. 4.2., п. 4.3. вказаного Договору договір укладено на п'ятнадцять років. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» .Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Згідно з п. 5.2. Договору цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Статтею ст. 7 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті: місцевого значення - 1,5.

Судами попередніх інстанцій визначено, що зазначені правові норми втратили чинність з 01.01.2011 року згідно з Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України"

У відповідності зі ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтями 274 , 276 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Судом першої інстанції зазначено, що з моменту укладання позивачем Договору оренди землі від 23.09.2008 року до часу виникнення спірних правовідносин алгоритм розрахунку орендної плати щодо земельної ділянки, наданої позивачу в орендне користування, не змінювався і складає трикратний розмір земельного податку, який в свою чергу становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, збільшений на коефіцієнт 1,5 у зв'язку з тим, що згідно з п. 5.2. Договору цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення. Тобто доводи позивача про те, що у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 року Податкового кодексу України , додаткові угоди до спірного Договору оренди землі з новим перерахунком орендної плати не укладалися є безпідставними.

Судом першої інстанції також зазначено, що відповідачем річна орендна плата у 2011-2013 роках декларувалася та сплачувалась у розмірі 96195,28 грн., тобто без врахування коефіцієнту 1,5, передбаченого за користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є землі історико-культурного призначення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Євробудінвест-Д" задоволенню не підлягають.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров